Eurodrone: стратегічні перспективи, ризики реалізації та ймовірність нових перенесень

Про проєкт Eurodrone все давно всі говорять, але мало що відомо конкретно.

У середині минулого десятиліття кілька провідних європейських держав вирішили, що настав час створити власний важкий безпілотник — не копію, не черговий компроміс, а по-справжньому стратегічну платформу, здатну конкурувати з американськими та турецькими системами. Так народилася ідея Eurodrone: масштабний, амбітний і водночас болісно повільний проєкт, який мав стати символом оборонної автономії ЄС.

Роботи тривають досі, й програма поступово рухається до фінальної стадії. Але цей шлях більше схожий на марафон із перешкодами. Eurodrone уже неодноразово буксував через технічні суперечки, політичні компроміси та постійне зростання вартості. І тепер — новий, значно серйозніший виклик: один із ключових учасників прийняв рішення вийти з програми.

Такий крок — не просто формальність. Розрив співпраці ставить під питання не лише строки, а й саме майбутнє Eurodrone. Адже без узгоджених фінансів, спільних технологій та політичної підтримки проєкт може перетворитися з флагманського на проблемний. І питання тепер стоїть ширше: чи здатна Європа довести до кінця власну амбіцію створити важкий стратегічний БПЛА, чи Eurodrone ризикує повторити долю інших «довгобудів» європейської оборонної промисловості?

Спільний європейський проєкт

Європа з початку двохтисячних уважно спостерігала за тим, як американські важкі розвідувально-ударні БПЛА змінюють правила гри на полі бою. Predator, Reaper — ці назви стали синонімами довготривалого спостереження, точних ударів і оперативної гнучкості. І зрештою європейські столиці дійшли очевидного висновку: покладатися на американські системи у стратегічно критичних сферах — розкіш, яку континент більше не може собі дозволити. Потрібен власний важкий безпілотник.

У травні 2015 року Німеччина, Італія та Франція підписали угоду, яка дала старт науково-дослідній роботі під шифром MALE RPAS. Її мета була доволі прагматичною: оцінити реальні потреби армій трьох країн і перетворити їх на конкретні вимоги до перспективного БПЛА. Трохи згодом до ініціативи долучилася й Іспанія, додавши проєкту необхідний масштаб і фінансову стійкість.

Перший етап задумувався як відносно швидкий — близько двох років на аналіз, моделювання та узагальнення вимог. Після цього провідні європейські авіабудівники мали перейти від теорії до практики й почати створювати реальний апарат. Оптимістичні розрахунки навіть передбачали появу першого дослідного Eurodrone у 2024–2025 роках.

Для координації масштабного міжнародного проєкту обрали OCCAR — європейську агенцію оборонних закупівель, яка має досвід керування такими складними програмами. Консорціум розробників теж зібрали солідний: Airbus Defence and Space (Німеччина та Франція), Dassault Aviation (Франція) та Leonardo (Італія). Лідером проєктування очікувано став Airbus.

Попереднє опрацювання концепції Eurodrone стартувало восени 2016 року. У 2017–2018 роках конструктори змогли сформувати загальні технічні положення та вимоги до нового важкого БПЛА. Далі настав час матеріалізувати ідею: було створено масштабний макет, який вперше продемонстрували на виставці ILA-2018 у Берліні. Він чітко показував, яким європейці бачать свій стратегічний безпілотник — двомоторний, великий, з розвиненими оптико-електронними системами.

У листопаді 2018 року учасники програми провели детальний аудит напрацьованого проєкту. Довелося не лише уточнювати технічні параметри, а й переглядати політичні та фінансові умови співпраці. У підсумку сторони підготували новий пакет угод, який відкривав шлях до завершення повноцінного проєктування, будівництва дослідного зразка та початку льотних випробувань.

Яким має бути Eurodrone

Проєкт Eurodrone все ще перебуває на етапі опрацювання конструкторської документації. Проте його образ давно перестав бути абстракцією. Уже кілька років тому європейські розробники представили загальний вигляд і попередні характеристики апарата — фактично показали, яку саме машину хотіли отримати чотири держави ЄС, що стали двигуном цього амбітного проєкту.

Мета програми була чіткою: створити важкий MALE-дрон, здатний довго перебувати в повітрі на середніх висотах, вести розвідку та за потреби працювати як ударна платформа. Нічого революційного в технічному сенсі не вимагалося — навпаки, ставка робилася на перевірені рішення, але з максимально підвищеними тактико-технічними показниками, які дозволили б конкурувати з Reaper чи Akıncı на європейському ринку.

Зовні Eurodrone — це класична аеродинамічна схема без зайвих експериментів. Вузький фюзеляж, у якому розташовані ключові агрегати; довге пряме крило великого подовження, підвішене низько; позаду — дві мотогондоли на коротких пілонах. Така компоновка продиктувала застосування Т-подібного хвостового оперення — практичного, хоч і не найпростішого в реалізації.

За розмірами Eurodrone впевнено виходить у категорію «важковаговиків». Довжина — близько 17 метрів, розмах крила — 30 метрів, максимальна злітна маса — 13 тонн. Корисне навантаження в 2,3 тонни дає простір для встановлення не просто сенсорів, а повноцінних розвідувально-ударних пакетів. Фактично це найбільший безпілотник, який коли-небудь створювали в Європі.

Силова установка теж підібрана солідна: два турбогвинтові двигуни General Electric Catalyst по 1300 к.с. забезпечать швидкість до 500 км/год і дозволять апаратові підніматися на висоту до 12 тисяч метрів. Головна ж перевага — тривалість польоту. Розрахункові 40 годин у небі — це стратегічна автономія, на яку так розраховували європейські військові.

Не менш амбітною є й комплексна система керування. Для Eurodrone готують повноцінний пакет дистанційного контролю, сучасний автопілот, навігаційні засоби та цифрові радіостанції. Головний акцент — використання супутникового каналу, що дозволяє працювати на міжконтинентальних відстанях і вести цілодобову розвідку без прив’язки до наземних станцій.

Корисне навантаження передбачає гнучку конфігурацію. Дрон зможе брати на борт різні оптико-електронні системи, радари бічного огляду та багатофункціональні сенсори для пошуку наземних і морських цілей. У рекламних матеріалах розробники вже відкрито демонструють ударні можливості Eurodrone: широкий спектр керованих ракет і бомб «повітря–поверхня», здебільшого запозичених із наявного арсеналу тактичної авіації.

І якщо всі ці параметри втілять у метал, Eurodrone стане не просто «ще одним європейським дроном», а справжньою важкою платформою, здатною закрити стратегічні прогалини ЄС у розвідці та точкових ударах.

Перші тріщини в амбіційному проєкті

Незважаючи на помітний прогрес, уже в середині 2019 року Eurodrone уперше опинився під серйозним прицілом критики. Сенат Франції детально вивчив наявні напрацювання й підготовлені угоди — і висновок виявився доволі жорстким. Перспективний БПЛА назвали надмірно важким, занадто складним і відверто дорогим. Французькі сенатори прямо вказали на головну причину: бажання одночасно задовольнити вимоги кількох країн із дуже різними очікуваннями. Універсальність, як це часто буває, обернулася обтяженням конструкції та стрімким зростанням ціни.

Пропозиція була очевидною — переглянути умови співпраці та спробувати спростити проєкт. Але коректування підготовлених договорів вимагало часу й нових раундів консультацій. Підписання документів, яке ще недавно планувалося «ось-ось», перенесли на 2020 рік. А потім на проєкт накотилася абсолютно непередбачувана хвиля — пандемія COVID-19. Вона паралізувала більшість міжнародних процесів, ускладнила будь-які перемовини й ще сильніше відсунула строки.

У підсумку контракт на завершення проєктування та будівництво першого дослідного Eurodrone вдалося підписати лише на початку 2022 року. Це автоматично змусило переписувати весь графік. Перший політ змістився приблизно на два роки — тепер його очікують у 2027-му. Серійні ж поставки для замовників почнуться не раніше 2028 року.

Згідно з актуальною угодою, Німеччина планує отримати 21 апарат, сформований у сім комплексів. Італія замовила 15 БПЛА у складі п’яти систем. Франція та Іспанія обмежилися рівними пакетами — по 12 літальних апаратів і чотири комплекси кожна.

Цікаво, що попри затримки та складнощі, інтерес до програми поступово зростає. Наприкінці 2023 року до Eurodrone приєдналася Японія — поки лише в статусі спостерігача. На початку 2025-го аналогічним чином долучилася Індія. Для обох країн це насамперед розвідувальна місія: оцінити потенціал проєкту зсередини й зрозуміти, чи варто інвестувати в майбутні поставки. Якими можуть бути їхні замовлення — наразі повна загадка. Але сам факт інтересу Азії до «європейського дрона» показує, що проєкт розглядають не просто як оборонний інструмент, а як можливий експортний хіт, якщо Європа таки доведе його до серії.

Незважаючи на підписання всіх необхідних угод, проект Eurodrone критикували. Більше того, на сьогодні ці процеси могли вийти на новий рівень. Нещодавно з'явилася інформація про можливе скорочення учасників програми.

Нещодавно французьке видання La Tribune повідомило, що Париж розглядає можливість відмовитися від участі у міжнародній програмі. Таку інформацію воно нещодавно отримало від неназваних джерел у міністерстві збройних сил. Також новину підтверджено анонімними представниками Сенату.

Стверджується, що французьке керівництво вже ухвалило рішення і закритими каналами повідомило про нього партнерів за програмою. Найближчим часом з'явиться офіційне повідомлення.

Франція відмовляється від «Євродрона» одразу з кількох причин. Насамперед, це неприйнятне зростання вартості програми та неодноразові перенесення термінів її завершення. Крім того, французьке керівництво вимушено скорочує витрати на оборону і для цього йому доводиться жертвувати різними проектами.

Які перспективи у проєкту?

Інформація, оприлюднена La Tribune, поки що не має офіційного підтвердження, але якщо вона виявиться достовірною, майбутнє Eurodrone опиняється під реальним знаком питання. Фактично мова може йти не просто про затримки, а про глибоку кризу, у якій подальша розробка апарата стане серйозно ускладненою — якщо взагалі можливою.

Франція від самого старту була одним із ключових драйверів програми. Париж не лише забезпечував значну частину фінансування, а й відповідав за організацію робіт, участь у проектуванні та політичне просування проєкту. Іншими словами, саме Франція тримала на собі критичну частину Eurodrone. Її вихід створює вакуум — фінансовий, технологічний і управлінський. І тепер усі ці функції доведеться розподілити між Німеччиною, Італією, Іспанією та двома країнами-спостерігачами. Чи готові вони взяти на себе таке навантаження — питання відкрите.

Теоретично залишкові учасники можуть вирішити продовжити роботу без французів. Але це вимагатиме повного перегляду домовленостей: від оновленого перерозподілу задач до підписання нових угод і корекції графіків. Найболючіше — фінансування. Кожній країні доведеться закривати частину французького внеску, а це сотні мільйонів євро, які ще треба знайти у власних оборонних бюджетах.

Навіть за найоптимістичнішого сценарію зміни неминуче відкотять проєкт назад у часі. Нові перемовини, нова координація, нові технічні узгодження — усе це означає одне: перший політ Eurodrone знову «поїде праворуч», і не на місяці, а, ймовірно, на роки. Але є й жорсткіший варіант. Якщо Німеччина, Іспанія та Італія визнають втрату Франції критичною, вони можуть просто закрити програму, визнавши, що амбіція створити власний важкий стратегічний БПЛА так і залишилася на папері.

Спільний задум чотирьох європейських країн був великим і логічним: створити важкий безпілотник з високими характеристиками та широкими бойовими можливостями, який мав би закрити залежність ЄС від американських платформ. Незважаючи на постійні суперечки й затримки, їм вдалося дійти до етапу розробки конструкторської документації — фактично до порогу реальної інженерії.

Але тепер, згідно з останніми повідомленнями, проект може втратити Францію — і це удар, який важко компенсувати. Чи зможуть інші учасники втримати Eurodrone на плаву, поки що не знає ніхто. Одне лише ясно: вихід Франції, якщо він підтвердиться, неминуче ускладнить графік, збільшить вартість і створить нову хвилю політичних суперечок. А це останнє, чого хотіли в Берліні, Мадриді чи Римі.