ПДВ для спрощенців: Шлях у нікуди

Останній тиждень соціальні мережі та ЗМІ активно обговорюють плани уряду запровадити ПДВ для суб'єктів спрощеної системи оподаткування (ССО) з річним доходом понад мільйон гривень.

Уряд аргументує цей крок необхідністю перекриття схем податкової оптимізації великого бізнесу, пошуком додаткових податкових надходжень та вимогами МВФ.

Почну, мабуть, з останнього. Не секрет, що значна частина конкретних вимог МВФ формується самим урядом. Фонд цікавить лише одне: як саме держава спроможна збільшити податкові надходження та зменшити дефіцит держбюджету, аби згодом мати можливість повернути позичені кошти.

При цьому рівень компетентності клерків МВФ є досить низьким. Вони намагаються реалізувати одні й ті самі пропозиції для всіх країн, незважаючи на їхні традиції та економічні особливості.

Те, що це відверта нерозумність, годі й пояснювати. Подекуди вони навіть забувають змінити назву країни у своїх рекомендаціях і вимогах. Їм, по суті, байдуже, що відбуватиметься у стратегічному плані з розвитком держави. Для них важливо видати кредити і забезпечити їхнє повернення. Саме це, по суті, є єдиним критерієм оцінки їхньої ефективності та персональних бонусів, які вони отримують.

Тому я не маю претензій до МВФ. Вони не несуть жодної відповідальності за наслідки своїх дій.

Уряд кожної країни повинен сам визначати, що він планує робити задля стабілізації державних фінансів, одночасно реалізуючи стратегію економічного розвитку.

Звісно, це я не про Україну. По суті, за всі роки незалежності жоден уряд не мав такої стратегії, не кажучи вже про її впровадження.

Альтернативні джерела наповнення бюджету

Якщо ж говорити про необхідність пошуку податкових джерел наповнення держбюджету, що є справді необхідним, варто нагадати про щорічні втрати до сотні мільярдів гривень через проблеми з імпортом. Митниця та прикордонна служба нині залишаються головним джерелом фантастичних зловживань, пов’язаних із контрабандою, заниженням вартості імпорту (і, відповідно, несплатою імпортного ПДВ та мита) та заниженням вартості експортної продукції.

Для прикладу наведу інформацію, яку вже неодноразово оприлюднював. Дані Польщі та Угорщини для Євростату щодо експорту в Україну за 2024 рік відрізняються від даних Держстату України щодо імпорту з цих країн на п'ять і два мільярди доларів відповідно. Тобто лише з цих двох країн надійшло в Україну щонайменше продукції на $7 млрд більше, ніж було задекларовано, і з якої не сплатили вхідних податків. І це без врахування транзитної продукції, з якої також не були сплачені податки. Кожен може взяти калькулятор і порахувати масштаб втрат для держбюджету.

Згадаймо також втрати на ринках пального, тютюнових виробів, грального бізнесу.

А ще варто нагадати про шахрайство, пов’язане з відшкодуванням ПДВ. Здається, у 2020 році називалася сума щомісячних бюджетних втрат у 5 мільярдів гривень на цьому. Звісно, зараз економічна ситуація інша, але можливості для зловживань з відшкодуванням ПДВ нікуди не зникли.

На додачу варто згадати наше керівництво Нацбанку, яке своїми діями, пов’язаними із завищенням ставок по депозитних сертифікатах, переказує десятки мільярдів гривень комерційним банкам замість наповнення держбюджету. Вже не кажучи про те, що у такий спосіб штучно завищуються процентні ставки по ОВДП, що завдає щорічних збитків бюджету ще на декілька десятків мільярдів гривень.

Є також питання неоподаткування ОВДП, що дозволяє банкам проводити податкову оптимізацію і не сплачувати десятки мільярдів гривень податку на прибуток.

Отже, уряд має більш ніж достатньо можливостей для мобілізації додаткових коштів. Вони незрівнянно більші, ніж потенційні надходження від додаткового оподаткування «спрощенців». При цьому саме адміністрування такого податку для бюджету може виявитися дорожчим, ніж самі додаткові надходження.

Але в перелічених сферах влада не робить і не збирається нічого робити. Це без жодних ілюзій. У них немає для цього жодних професійних і моральних чеснот, адже всі згадані сфери є джерелом збагачення для наших можновладців та пов’язаних із ними бізнесменів.

Оподаткування «спрощенців»: Що не так?

Водночас варто прямо визнати, що питання «спрощенців» виникло не на порожньому місці. Те, що цю систему оподаткування в українському варіанті використовують для податкової оптимізації великого бізнесу та зловживань — «секрет Полішинеля».

Ще десь у 2015 чи 2016 році, під час дискусії з Олександрою Кужель на одному з телеканалів, вона з гордістю заявила, що є автором української спрощеної системи. На що зауважив, що не бачу приводів для самовихваляння. Замість того, щоб створити ефективну, стимулюючу систему оподаткування, в Україні з часів президентства Кучми законсервували вкрай неефективну, корупціогенну, дестимулюючу систему сплати податків, натомість запровадили ССО. Це, з одного боку, дозволило випустити пар незадоволення активної частини суспільства, а з іншого — створило величезні можливості для жахливої корупції з боку податківців та ухиляння від сплати податків великим бізнесом саме через механізм «спрощенців». Вони, насправді, і є головними бенефіціарами ССО у сьогоднішньому вигляді.

Насправді, фундаментальна помилка всіх дискусій щодо «спрощенців» — це розгляд їхньої діяльності у відриві від загальної системи оподаткування.

«Спрощена система оподаткування» не означає, що податки мають бути в рази нижчими, ніж для середнього та великого бізнесу. Вона має забезпечити лише спрощену систему обліку та адміністрування.

За таких обставин запровадження для «спрощенців» обов’язку стати платником ПДВ — це просто відображення професійної некомпетентності і кретинізму з боку наших адептів цієї ідеї.

Проблему реформування нашої вкрай збоченої ССО варто розглядати в контексті загальної реформи податкової системи:

• Зменшення ставок прямих податків (корпоративного податку, базова ставка — 15%; ПДФО, базова ставка — 10%, підвищена — 13%, з можливим подальшим підвищенням ставок відповідно до 12% і 15%).

• Реформування системи ЄСВ, яка має стати системою сплати внеску лише пенсійного страхування і тільки з мінімальної зарплати (спочатку для всього малого і більшої частини середнього бізнесу), з перекладанням обов’язку платежів з інших видів соціального страхування на роботодавців, але які не повинні бути пов’язані з фондом оплати праці.

• Зменшення базової ставки ПДВ до 15% (на першому етапі — до 18%), з переведенням всієї системи адміністрування сплати цього податку у цифрову гривню через субрахунки платників ПДВ у комерційних банках (з перекриттям усіх легальних схем переведення коштів з цифрової гривні у звичайну гривню на основні банківські рахунки чи в готівку).

• Введення додаткового податку з кінцевих продажів зі ставкою 5%, кошти від якого мають надходити до місцевих бюджетів.

Пропозиції щодо реформування ССО

Що ж до «спрощенців», то потрібно максимально уніфікувати ССО.

Існуючі недоліки спрощеної системи пов’язані з можливостями податкової оптимізації. Крім того, сама система передбачає багато зайвих регуляцій, які лише провокують зловживання та корупцію з боку податківців.

Загальна логіка використання ССО має передбачати спрощену систему податкового обліку для суб'єктів підприємницької діяльності (ФОП і малого бізнесу) та простіший контроль за їхньою діяльністю з боку ДПС, а не створення можливостей для значного скорочення сплати податків.

Необхідно ліквідувати фіксований податок, натомість має сплачуватися оборотний податок виключно залежно від виду діяльності, а не від обороту.

Ставки оборотного податку можуть обговорюватися, але вони мають бути у межах від двох до чотирьох відсотків, у залежності від виду діяльності (1 — медичні, ветеринарні послуги; 2 — виробництво товарів, громадське харчування, інші види послуг; 3 — торгівля).

Крім того, вважав би доцільним, щоби усі компанії з річним оборотом до 50 млн грн (може дискутуватися оборот, еквівалентний 0,5—1 млн євро) були в обов’язковому режимі переведені на спрощену систему оподаткування.

Загальна система оподаткування має бути, по суті, привілеєм, яким можуть скористатися лише компанії з обсягом реалізації товарів і послуг, що перевищує певний розмір.

Новостворені компанії у сфері промисловості, торгівлі та торговельно-розважального, готельного бізнесу можуть просити ДПС встановити для них загальну систему оподаткування лише за певних умов щодо формування розміру статутного капіталу і лише на певний період (як правило, до двох років), які необхідні їм для досягнення річних обсягів реалізації товарів і послуг понад 50 млн гривень.

Лише для новостворених компаній з інвестиціями понад 2,5 млрд грн цей строк може бути продовжений до 5 років.

Усі інші компанії, які протягом двох фінансових років не досягли річних обсягів реалізації товарів і послуг у 50 млн гривень, мають бути в обов’язковому порядку переведені на ССО або ліквідовані, якщо щодо них існують обмеження щодо неможливості використання спрощеної системи. Звісно, ці обмеження мають бути переглянуті і скорочені. Деякі з них відверто абсурдні.

При цьому «спрощенці» не повинні мати права бути платниками ПДВ.

Фізичні особи - підприємці (ФОП), а також самозайняті особи, які надають послуги (зокрема нотаріальні, бухгалтерські, консалтингові, юридичні, репетиторські, транспортні, будівельні, з ремонту помешкань, техніки, ремонту та пошиття одягу, інші побутові послуги, а також особи творчих професій, ІТ-сфери, медичних послуг), без залучення найманих осіб, мають сплачувати податок у розмірі 7% від задекларованого доходу, але без обліку їхніх витрат, пов’язаних з отриманням доходу. При цьому послуги, які вони надають, не оподатковуються податком з кінцевих продажів.

Оподаткування сільгоспвиробників

Стосовно сільськогосподарських товаровиробників — фермерів та юридичних осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Вони мають перебувати на ССО, якщо у них в обробці знаходиться не більше 200 га сільгоспземель і річний обсяг реалізації сільгосппродукції та/або продуктів їхньої переробки становить більше 75% їхнього загального доходу, та не перевищує 50 млн грн (еквівалент одного мільйона євро).

Ці спрощенці повинні сплачувати лише фіксований податок у вигляді податку з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду. Розмір податку має залежати від категорії (типу) земель та їхнього розташування.

Саме така система спрощеного податку для сільгоспвиробників і зараз передбачена Податковим кодексом України (ПКУ). Проте потрібно суттєво збільшити обсяг сільгоспземель, який знаходиться у них в обробці, та річний обсяг реалізації сільгосппродукції та/або продуктів їхньої переробки.

За наявності найманих осіб усі СПД (ФОП, зокрема фермери, та малі підприємства), які ведуть комерційну діяльність за спрощеною системою, мають сплачувати місцеві податки, зокрема податку з кінцевих продажів, обов’язкового внеску на соціальне пенсійне страхування та інших страхових внесків з обов’язкового недержавного соціального страхування найнятих осіб.

Розподіл податкових надходжень

Від усіх видів діяльності, при якій застосовується спрощена система оподаткування, 30% суми оборотного податку має надходити до державного бюджету, 70% — за фактичним місцем ведення бізнес-діяльності.