Мусимо вижити як нація і держава
Якби ми завжди слухали те, що нам кажуть наші шановні партнери — ми би досі щасливо розвивали демократію у складі СССР. Бо саме цього вимагав від нас президент Джордж Буш-старший у Києві в липні 1991 року, за місяць до проголошення Незалежності.
Так само у нас би досі у Межигірʼї жив би Янукович, а ми жили би в Малоросії з московськими гарнізонами по всій країні. Бо головне, за що переживали наші партнери під час Майдану — це щоб ми слухняно чекали виборів (вони були би чесними, гарантія) і не чіпали легітимного.
Одного разу ми таки послухали наших шановних партнерів. І віддали ядерну зброю за залізобетонні гарантії безпеки, якими ми насолоджуємося досі.
Партнерів наших ми шануємо і любимо, і навіть готові ще раз їм подякувати (щиро) за підтримку, але щоб дякувати їм і надалі, мусимо вижити як нація і держава.
Бо хто ж тоді їм буде дякувати?
МЕНЕ ПРОСТО ВЖЕ ТРИГЕРИТЬ - ЩО ВСЯ ЦЯ ДЕПУТСЬКО-ЧИНОВНИЦЬКА ШОБЛА ПООТРИМУВАЛА
ЗА ЯКИЙ ХЄР??З ЯКІ БОЙОВІ ЗАСЛУГИ - ОФІЦЕРСЬКІ ТИЛОВІ ПОСАДИ .І ТЕПЕР З ЦИХ ЖИРНИХ ТИЛОВИХ ПОСАД РОЗПОВІДАЮТЬ ЛЮДЯМ ЯК ЇМ ТРЕБА НА НУЛІ ТРИМАТИСЯ І ЄДНАТИСЯ ХЄР ЗНА СКІЛЬКИ ЧАСУ.
===============================
Нагадаю ще один епізод. У 90-их роках Україна мала контракт з Іраном на виготовлення турбіни (для якогось об'єкта енергетики). Виготовляти мали на одному з харківських підприємств.
Тоді США також викручували нам руки. І врешті-решт змусили Україну відмовитися від контракту за якісь обіцянки. Мабуть була якась "угода".
Тепер Іран фактично воює проти нас.
Цікаво чи наші достойники нагадують США про їхнє лайно?