Про 20 000 гривень

20 000 гривень.

Саме так держава вже четвертий рік оцінює базову службу військовослужбовця ЗСУ. За цей час зросло все: ціни, навантаження, ризики, кількість загиблих і поранених.

Не зросло лише одне - грошове забезпечення.

Військова служба - це давно не "робота". Це не про графік і не про "відпрацював - пішов додому". Це 24/7, без вихідних, без лікарняних "як у людей", без можливості сказати: "Я сьогодні не можу, я втомився".

Дім - це казарма, полігон, окоп або точка тимчасової дислокації.

І так уже п’ятий рік.

Окремо хочу сказати про тих, хто служить на полігонах і в тилу.

Про людей, які готують підрозділи, навчають новобранців, проводять злагодження, відповідають за безпеку й життя інших військових. Це теж служба 24/7. Без чіткого режиму, без нормального відпочинку, часто без можливості "випасти" з процесу і "зашаритися", як хтось думає.

І при цьому - та сама база. Ті самі 20 000грн. Хоча без цієї роботи фронт просто не зможе існувати.

Про додаткову винагороду скажу на прикладі спецпідрозділів . Так, базове грошове забезпечення у цих підрозділів вище. Але кожна година "в задачі" ретельно рахується, щоб виплатити додаткової винагороди рівно стільки, скільки формально "навоювали". Не кожен вихід фіксується. Не кожен ризик має фінансове відображення. А ризик там постійний і крайній - іноді на сірій або ворожій території. Без права на помилку і без права на публічність.

Тож якщо без емоцій - просто факти.

Рядовий армії США на початку служби в 2025 році отримує близько 2 300 доларів на місяць (≈80 000 грн) базової зарплати. Окрім цього, він має повноцінне медичне страхування (TRICARE): лікування, операції, реабілітацію, психіатрію. Повноцінну стоматологію - не "компенсацію", а лікування. Житлові виплати або службове житло, страхування життя, підтримку сім’ї, оплачену освіту (GI Bill), пенсійні гарантії після служби і чітку систему доплат за ризик та умови служби.

І все це - в армії, яка не воює на своїй території. Яка немає "екзистенційної війни за виживання нації", як кажуть наші керівники ну ті самі які вирішували чи вартує захищати критичні обʼєкти енергетики чи ні і тд.

А тепер - Україна.

Грошове забезпечення - 20 000грн. Соціальні гарантії формально існують. Фактично - сміх крізь сльози. Стоматологічна допомога - "до 60 гривень". Хто був у стоматолога з реальними проблемами? Медичне забезпечення часто тримається на волонтерах. Запитайте у Тати Кеплер, скільки коштує одна упаковка Зовіцевти одному пораненому? Реабілітація перевантажена і доступна не всім.

Психологічна допомога - здебільшого на папері. Житло - питання "на потім".

Сім’ї військових часто залишаються сам на сам із проблемами.

І все це в умовах повномасштабної війни на власній території.

Підвищення зарплати військовим - це не "жир" і не "забагато". І точно не "після перемоги". Армія не може нескінченно триматися лише на патріотизмі. Патріотизм не лікує зуби, не оплачує житло, не утримує сімʼю, не ремонтує техніку і не повертає людей після вигоряння.

Якщо ми хочемо сильну, професійну і мотивовану армію - нашу реальну гарантію безпеки - грошове забезпечення і соціальні гарантії мають бути переглянуті. Не колись, а зараз. Бо війна триває вже ОДИНАДЦЯТИЙ рік.

Хтось там колись сказав: якщо ти не годуєш свою армію - згодом будеш годувати ворожу?