«Реформа» повинна бути спрямована на перемогу у війні, а не на виборах

Після спроби збити Малюка з голови СБУ стало остаточно зрозуміло, що це новорічне «перезавантаження» - ніяка не реформа, а старт передвиборчої кампанії Володимира Зеленського.

Реформа передбачає зростання ефективності. А зміщення ефективного Малюка, який зумів створити з внутрішньої служби безпеки потужну атакуючу структуру, ніяк не схоже на «реформу».

Просто хтось боїться, що СБУ, яка має правоохоронні функції, власне слідство і навіть власне СІЗО, може в критичний момент будь-кому пред'явити «державну зраду». Або не пред'явити – відмову Малюка відпрацювати по «заколотниках» у розпал міндіч-гейту всі помітили.

І якщо з кадровими змінами в ГУР, СЗР, ДПСУ, МО – все вирішується указами президента, то голову СБУ звільняє і призначає парламент. Президент може звільнити, а ось призначити самостійно – ні. А в парламенті, що висить на гачку НАБУ, немає голосів.

Переміщення Дейнеки на умовну лаву запасних в МВС (з плавним виходом на пенсію) – це позбавлення від надто вже токсичних виконавців, за якими тягнеться довгий шлейф звинувачень, поки що не оформлених у кримінальні справи.

Кирилу Олексійовичу доведеться пройти «між крапельками», між Сциллою і Харибдою, щоб зберегти свій рейтинг, довіру, і проявитися як державний діяч в умовах, коли зайнята ним посада не має ніяких формальних ознак влади. Йому доведеться стати новим, модерновим кардиналом Рішельє (порівняння історично не дуже вдале, але міфологічно - так) під пильним наглядом Людовик XIII, який ревниво ставиться до чужих успіхів.

Шмигаля по-справжньому шкода. Сумлінний державний менеджер, який ще недавно був главою уряду, очолив Міноборони з чітким завданням навести порядок, тільки-но засукав рукави, а тепер опинився буквально без роботи. Став жертвою неоголошеної передвиборчої кампанії президента.

Справжня реформа державного управління, - якби вона була, - передбачала б посилення уряду, як центру прийняття рішень, та інших колегіальних органів, таких як РНБО, Ставка, які сьогодні є лише додатками Офісу президента.

Справжня реформа - це повернення до конституційних основ.

Посилення уряду неможливе без залучення професіоналів, незалежно від політичного забарвлення. Посилення ролі колегіальних органів неможливе без урахування думки опонентів, і навіть опозиціонерів, інакше який це колегіальний орган?..

Колись у Британії, перед загрозою нацистського вторгнення, створили «Військовий кабінет» з представників усіх політичних сил і професіоналів – по суті уряд національної єдності, який дійсно об'єднав британців і ефективно працював на перемогу всі роки війни.

Врешті-решт, у 1945 році, ще до закінчення війни в Тихому океані, всемогутній Черчилль програв вибори своєму заступнику у Військовому кабінеті, лідеру лейбористів Клементу Еттлі.

Черчилль втратив владу, але виграв війну. Важко уявити зворотне - щоб можна було зберегти владу, але програти війну.

Тому будь-яка «реформа» повинна бути спрямована на перемогу у війні, а не на виборах.