Шахеди, нафта і вагнерівці: Венесуела як стратегічна поразка росії

По Венесуелі зʼявився ряд дивних, подекуди навіть проросійських тез у нашому інформаційному просторі. Я займався відносинами з венесуельцями з 2014 року і дозволю собі запропонувати бачення, засноване на сотнях і тисячах годин взаємодії з ними.

1. Чи домовилась рашка таємно про операцію у Венесуелі зі США, і чи негативно це вплине на наші переговори?

Точно ні. Як вірно одразу зауважили, Венесуела — країна з найбільшими запасами нафти у світі. Це діамант у списку режимів, які контролює рашка. Росіяни у Венесуелі знищили видобуток нафти з 3,5 млн барелів на добу до 0,5–1 млн. Водночас із сучасними технологіями Венесуела без проблем може видобувати 10+ млн барелів на день — як і сама рашка. У перспективі такий ріст видобутку обвалить ціни на чорне золото. Навіть просто додаткові 3 млн барелів на добу, які Венесуела як член ОПЕК має повне право видобувати, знищать економіку рашки. Венесуела для них — стратегічно найважливіша країна. Росіяни точно в шоці з того, що сталося. І це приниження ще болючіше через те, наскільки легко все відбулося. А отже — ще менше аргументів у їхній «перемозі» над нами. Росія ще намагатиметься відбити Венесуелу. Нашій переговорній позиції це однозначно сприяє.

2. Як це впливає саме на війну проти нас?

На відміну від режиму Куби, Мадуро не посилав найманців воювати проти України. Але Венесуела була центром виробництва шахедів для Кремля. У країні діяли величезні цехи зі збирання: окремі плати, блоки, процесори. Венесуела не перебувала під такими жорсткими санкціями, як, наприклад, Росія чи Іран. Плюс робоча сила там була не просто дешева — люди були готові працювати буквально за їжу. У кримінальній ментальності росіян це ідеальне місце для складання. Усе це вантажили на пасажирські літаки, частота рейсів яких різко зросла з початком дронової співпраці. Тож із часом ми маємо відчути певне полегшення для нашого ППО.

3. Чи є це воєнною поразкою саме для рашки?

Це безумовна поразка для путлера особисто, для Росії в цілому та для їхньої зброї — причому неочікувана й принизлива. Окрім нафти й шахедів, є й інші аспекти. Вагнерівці були особистими охоронцями Мадуро з 2019 року. Рашка поставила у Венесуелу величезну кількість ППО: два комплекси С-300, девʼять «Буків», 44 С-125 (і це лише офіційно). Плюс 14 літаків Су-30. Плюс туди літали їхні Ту-160. Плюс були вертольоти й тисячі росіян, які все це «менеджерили». Останні кілька місяців Кремль активно перекидав у Венесуелу війська та дрони. Значна кількість російських вантажних літаків Іл-76 здійснювала рейси для доставки FPV-технологій і фахівців. Усе це американці розʼєбали за час, необхідний на обідню перерву. Усе це «аналоговнєт»-обладнання на мільярди доларів жодним чином не допомогло проти операції США, яка тривала кілька годин. А тепер згадайте, як тікав сирійський Башар Асад. І навіщо тоді диктаторам така руська «криша»? Навіть стовідсоткової гарантії втечі до Москви в разі чого тепер немає.

4. Чи юридично й морально праві США, захопивши Мадуро, і чи є тут аналогія з російським вторгненням в Україну?

Аналогії з нами немає. Морально й юридично США праві. У Венесуелі з 2002 року існувала жорстока кримінальна диктатура під контролем рашки. Тобто цей кошмар тривав 24 роки. Із 28 мільйонів населення 8 мільйонів виїхали з країни. Біженців із Венесуели було більше, ніж з України, при меншій чисельності населення. Люди там буквально помирали з голоду. Ще у 2017 році уряд публічно критикував громадян за те, що вони не їдять кроликів, а тримають їх як домашніх тварин. Людей масово арештовували після «тренінгів» ФСБ і вбивали тисячами без будь-якої причини. Саме так ФСБ навчало тамтешній режим тому, що вони роблять у нас. Провідну роль у тортурах, утім, часто брали представники режиму Куби — через повну відсутність емпатії до «чужих» громадян. Такий жах важко вигадати. І так, Мадуро разом із ФСБ очолював найбільший наркокартель світу — «Картель Сонців». Назва походить від сонців на генеральських погонах венесуельців (у них використовують сонця, а не зірки). США оголосили винагороду в межах реальної кримінальної справи — тому з юридичного боку тут усе коректно.

5. Чому можуть бути протести в ЄС?

Є один момент, про який ЗМІ ніколи не напишуть прямо, тому й я спробую бути максимально дипломатичним. Режиму Мадуро, попри жахливі жертви серед венесуельців, симпатизують окремі соціалістичні партії в ЄС — і не лише в Євросоюзі. Бо соціалізм, мовляв, не може бути поганим. Той самий соціаліст, мер Нью-Йорка Зогран Мамдані також виступив на підтримку Мадуро — і його заяву чомусь надзвичайно активно підхопили наші ЗМІ. Є ще один нюанс. Якось один іспаномовний соціаліст, вислухавши мої плани співпраці з опозиціями проти диктатур на Кубі та у Венесуелі, сказав: «Не лізь на нашу територію». Це ставлення добре відоме, зокрема, серед американських кубинців — наприклад, для Марко Рубіо. І Куба, і Венесуела левову частку своїх історій воювала з Іспанією за свою незалежність. Відтак, будь-які імперські замашки їх страшенно дратують, а ставлення до режимів Мадуро й Кастро часто є джерелом серйозної напруги між США та ЄС.

Що далі? Для нас — чудово. До того ж Мадуро було важко захопити, не знищивши при цьому купу росіян — про що ті воліють мовчати. Як і кілька років тому в Сирії, коли американці знищили кілька сотень росіян після їхньої «геніальної» ідеї штурмувати НПЗ, який контролювали курди за підтримки США. Пуйло тоді навіть не пікнуло. Так само й тут: узявши за щоку, мовчатимуть і про трупи своїх.