Агонія дилетантури

У природознавстві це називається колообіг лайна. У зеленій політиці це називається пересування ліжок у борделі. А в політології це називається агонія дилетантури.

Який сенс у всіх цих бурхливих кадрових перестановках – якщо одні й ті самі члени кліки по колу перестрибують з одного крісла в наступне? Дехто з "незамінних" уже пішли на 3-4 коло нових посад, а дехто вже умудрився очолювати діяметрально різні за функціоналом і компетенцією галузі й відомства.

Словосполучення "новий міністр" викликає хіба що гомеричний регіт із подальшими коліками в животі.

Жодного нового обличчя. Жодного представника експертно-фахових середовищ. Жодного рівновіддаленого професіонала. Ті ж самі пики по декілька раз на різних постах у режимі передачі естафети від скандалу до скандалу.

Агонія дилетантури. Повна закритість кліки. Стовідсоткове закільцювання мафії лише на своїх членах. Під страхом смерті заборонений вхід для будь-кого стороннього. Енна перетасовка засмальцьованої колоди карт. Цілковита деградація кадрового потенціялу. Це навіть не кадровий голод – це кадровий голодомор. Лавка запасних у вечернего квартала відсутня як така. 20-30 перевірених служителів культу кавеену будуть по колу ходити з кабінету в кабінет до кінця світу.

Ця замкнута на саму себе захланна команда грає основним складом уже 5-й сезон. Укоріненість грабіжників в усі опановані й підкорені сфери настільки глибочезна, що зелений паразитарій за розмірами вже перевершив тіло жертви-країни.

Монополізація сягнула таких масштабів, що демонтувати спрут без шкоди для його здобичі вже неможливо буде.