Гренландія не продається!

Задав питання Gemini у контексті останніх заяв Трампа та членів його адміністрації. Ось розлога відповідь. Раджу прочитати. Це позбавить зайвих негативних емоцій. 

Головний висновок наступний:

США - не Росія. Без рішення Конгресу, який не є додатком до Адміністрації Президента США, окупації, або приєдання Гренландії у будь-якій формі, здійснити неможливо. Можна з категоричною впевненістю стверджувати, що такої підтримки Президент США не отримає, незалежно від прізвища.



"Вітаю! Згідно Конституції США, чи може Президент США Трамп особисто ухвалити рішення про захоплення Гренландії? Хто може ухвалити рішення про визнання Гренландії територією США - лише Конгрес, обидві палати?


"Питання щодо статусу Гренландії та повноважень Президента США є надзвичайно актуальним, особливо з огляду на нещодавні заяви Дональда Трампа та призначення ним спеціального посланця з питань острова.

Згідно з Конституцією США та чинним законодавством, ситуація виглядає так:

Чи може Президент ухвалити рішення про захоплення особисто?

Юридично — ні. Президент США не має конституційного права одноосібно «захоплювати» або анексувати територію іншої держави.

Оголошення війни:

Відповідно до Статті I, Розділу 8 Конституції США, право оголошувати війну належить виключно Конгресу. Президент як Головнокомандувач може застосовувати військову силу в екстрених ситуаціях (згідно з Законом про військові повноваження 1973 року), але він зобов'язаний повідомити Конгрес протягом 48 годин, а перебування військ без санкції законодавців обмежене коротким терміном (зазвичай 60 днів).

Приєднання територій:

Історично США розширювалися через договори (як-от купівля Аляски або Луїзіани). Президент може вести переговори про таку угоду, але вона не набуде чинності без ратифікації.

Хто вирішує питання визнання Гренландії територією США?

Для того, щоб Гренландія офіційно стала частиною Сполучених Штатів, необхідна участь обох гілок влади, але вирішальне слово за Конгресом.

1. Роль Сенату (Ратифікація)

Якщо йдеться про добровільну передачу або купівлю, Президент укладає міжнародний договір. Згідно зі Статтею II, Розділом 2 Конституції, цей договір має бути схвалений Сенатом (верхньою палатою) більшістю у дві третини голосів.

2. Роль Конгресу (Прийняття до складу)

Згідно зі Статтею IV, Розділом 3 (Admissions Clause), саме Конгрес має право приймати нові штати або території до складу Союзу.

Для визнання Гренландії американською територією (не штатом, а саме територією, як Пуерто-Ріко чи Гуам) потрібен акт Конгресу, який мають ухвалити обидві палати (Палата представників і Сенат).

Конгрес також має «виняткову владу» видавати закони та правила для управління територіями, що належать США.

3. Фінансове питання

Оскільки будь-яке приєднання чи управління територією потребує величезних коштів, це неможливо без Палати представників, яка контролює бюджетний процес («право гаманця»).

Сучасний контекст

На початок 2026 року офіційна позиція Данії та самої Гренландії залишається незмінною: острів не продається. Будь-яка спроба силового захоплення порушила б не лише Конституцію США (щодо повноважень на ведення війни), а й Статут ООН та договори НАТО, оскільки Данія є союзником США по Альянсу.

Адміністрація Трампа наразі використовує дипломатичний шлях, призначивши Джеффа Лендрі спецпосланцем, що свідчить про спробу вирішити питання через переговори, а не через пряму анексію.



Шлях від іноземної території до повноцінного 51-го штату США є складним багатоступеневим процесом, який регулюється Статтею IV, Розділом 3 Конституції США (так звана Admissions Clause).

Хоча Конституція дає Конгресу широкі повноваження приймати нові штати, історично склалася певна процедура, яку називають «традиційним шляхом».

Етапи набуття статусу штату

1. Статус «Організованої інкорпорованої території»

Перш ніж стати штатом, територія зазвичай має бути офіційно визнана Конгресом як частина США.

Організована:

Має власний місцевий уряд, створений на основі акта Конгресу.

Інкорпорована:

Це означає, що Конституція США діє там у повному обсязі (на відміну від Пуерто-Ріко, яке є «неінкорпорованою» територією).

2. Петиція та референдум

Населення території має виявити бажання стати штатом. Зазвичай це відбувається через:

Місцевий референдум (де більшість голосує «за»).

Офіційне звернення (петицію) до Конгресу США від імені територіального уряду.

3. Уповноважувальний акт (Enabling Act)

Якщо Конгрес погоджується розглянути заявку, він ухвалює спеціальний закон — Enabling Act. Цей документ:

Офіційно дозволяє території розпочати підготовку до державності.

Зобов'язує територію скликати конституційний конвент для написання власної Конституції штату.

Встановлює вимоги (наприклад, населення має бути не менше певного порогу, зазвичай 60 000 осіб, а форма правління повинна бути республіканською).

4. Затвердження Конституції штату

Жителі майбутнього штату мають проголосувати за прийняття своєї нової Конституції. Після цього її надсилають на перевірку до Вашингтона. Конгрес має переконатися, що вона не суперечить Конституції США.

5. Спільна резолюція Конгресу та підпис Президента

Це фінальний юридичний крок:

Обидві палати Конгресу (Палата представників і Сенат) мають ухвалити Спільну резолюцію про прийняття штату простою більшістю голосів.

Президент США підписує цю резолюцію. З моменту підписання територія офіційно стає штатом.

Особливості для Гренландії

Якби Гренландія теоретично проходила цей шлях, виникли б унікальні виклики:

Міжнародний договір:

Оскільки Гренландія — частина Данії, першим кроком мав би бути міжнародний договір про передачу суверенітету, ратифікований Сенатом (2/3 голосів). Без цього внутрішня процедура «ставання штатом» навіть не розпочнеться.

«Рівні права» (Equal Footing Doctrine):

Згідно з цією доктриною, новий штат отримує абсолютно ті самі права, що й старі (наприклад, Каліфорнія чи Техас). Це означає, що Гренландія отримала б як мінімум 1 представника в Палаті представників і 2 сенаторів у Сенаті США, що суттєво змінило б політичний баланс у Вашингтоні.

Цікавий факт:

Останніми штатами, прийнятими до Союзу, були Аляска та Гаваї у 1959 році. Обидва проходили через довгий період статусу «території» перед остаточним схваленням."