Розподіл газу: як під час війни держава ділить українців на “правильних” і “неправильних”

В Україні війна. Прифронтові міста - Харків, Дніпро, Запоріжжя, Суми, Миколаїв - живуть між обстрілами, блекаутами і виживанням. Люди економлять на всьому, ОСББ латають дахи після прильотів, котельні працюють на межі. І саме в цей момент держава вирішує: саме час підвищувати тариф на розподіл газу. Майже вдвічі.

Йдеться не про ціну газу. Йдеться про «розподіл» - оплату за доставку газу, яка регулюється окремо рішеннями НКРЕКП. Саме тут сьогодні і відбувається найбільша несправедливість.

У грудні 2024 року НКРЕКП схвалила серію постанов про тарифи на розподіл природного газу для операторів ГРМ (на виконання Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII). Ці рішення передбачають поетапне підвищення тарифів з 1 січня та з 1 квітня 2025/2026 років. Для окремих регіонів зростання - з приблизно 0,52 грн за кубометр до 0,70–0,78 грн, а далі - до близько 0,98 грн за кубометр. Тобто плюс 30% вже зараз і фактично до +100% за короткий період.

І тут починається найцікавіше.

Формально держава каже: «Для населення тарифи не підвищуються». І це правда - але не для всіх українців.

Люди, які мають прямі договори як побутові споживачі, залишаються під захистом спеціальних обов’язків (PSO), встановлених постановою Кабміну №812 від 19.10.2018 (зі змінами). Для них держава демонструє турботу, стабільність і «соціальну справедливість».

А тепер - інша реальність.

Мешканці багатоквартирних будинків із власними котельнями, ОСББ або управляючими компаніями юридично проходять як споживачі через юридичну особу. Формально - це вже не «побутове населення». І саме для них тариф на розподіл газу зростає повністю, без будь-якого мораторію, без «воєнних застережень», без соціальних коефіцієнтів.

Тобто в одному місті, на одній вулиці, в одній країні:

• одні українці - «правильні»,

• інші - «юридично неправильні».

Хоча в квартирах ОСББ живуть ті самі пенсіонери, сім’ї, переселенці, військові. Вони не стали бізнесом. Вони не обрали іншу модель споживання. Вони просто живуть у багатоквартирному будинку.

Це не ринок. Це дискримінація за формою договору.

Мери прифронтових міст публічно говорили про цю проблему. Зокрема, мер Харкова Ігор Терехов прямо заявляв, що підвищення тарифів на розподіл газу для котелень і ОСББ - це удар по мешканцях міста, яке щодня живе під обстрілами. Але ці заяви не зупинили регулятора. Постанови ухвалені. Тарифи ростуть. Платіжки вже переписуються.

І все це відбувається на тлі розмов про нові податки для ФОПів, про розширення бази ПДВ, про “бюджетну дисципліну”. У той самий час, коли країна воює, коли економіка тримається на малому бізнесі та витривалості людей, держава знаходить найпростіше рішення - добрати гроші з тих, хто не може захиститися юридично.

Найцинічніше - це риторика. Нам кажуть: «Ми не чіпаємо населення». Але населення - це не тільки ті, у кого індивідуальний лічильник і прямий договір. Населення - це й ОСББ, і будинки з котельнями, і мешканці прифронтових міст. А сьогодні їх просто викреслили з цієї категорії.

Це не просто тарифна політика. Це сигнал. Про те, кого в цій країні вважають соціально значущим, а кого - зручним для наповнення платіжок.

І дуже дивно бачити такий сигнал у момент, коли країна воює - і водночас міняє керівников офісу президента, але не змінює ставлення до власних громадян.

Найцинічніше в цій історії те, що все це відбувається під прикриттям фрази «для населення тарифи не підвищуються». Підвищуються. Просто не для всіх. І саме так - тихо, через розподіл, через юридичні формулювання - держава сьогодні ділить українців на «правильних» і «неправильних».

І якщо це не дискримінація, то що тоді?