Коаліція охочих всоте відправляє в Україну військовий контингент
Стармер та Макрон всоте оголосили про намір розгорнути багатонаціональні війська в Україні після завершення війни. Якби кожний такий намір «Коаліції охочих» можна було би перетворити на одну кулю, від Росії вже не залишилося б і мокрого місця. Але хоча наміри в кулі не перетворюються, лідери коаліції все одно оголошують про свої «гарантійні контингенти», бо знають, що цього не вони зроблять. Звісно доти, доки на це не дасть згоди Трамп. А він поки згоди не дає. Бо на це не згоджується Путін.
В цьому драматичному спектаклі є і свої плюси. Для Стармера і Макрона грізні зовнішньополітичні ініціативи – це популярна тема для внутрішнього політичного вжитку. Європа виглядає "сильною" завдяки заявам «Коаліції охочих». Зрештою, це допомагає пояснювати власним виборцям чому Європі треба платити гроші США за зброю для України. І це насправді для нас великий плюс.
Але якщо говорити про буквальну відправку європейських сих в Україну, то цього не слід очікувати. Сьогодні Європа – це паперовий тигр. Континент з величезним економічним та науковим потенціалом, який за останні 20 років втратив волю захищати себе. Звісно, є на європейському континенті винятки – Польща, Швеція, чи Фінляндія – але це швидше винятки, які підтверджують загальне правило втоми ніжної Європи від відповідальності за власну безпеку.
Аби паперовий тигр перестав бути паперовим Європі треба власні інвестиції у власні армії і згоду на непопулярні рішення, – як наприклад відновлення обов’язкової військової служби, - як це було, зокрема, у Франції чи Німеччині ще у 1990-х.
Можливо, частиною цих рішень стане прискорена інтеграція України до ЄС, - це дасть Європі надійний форпост на сході, або (теж варіант) зміна ставлення до європейської перспективи Туреччини, яка має другою за величиною армію в НАТО після США. Ну, а поки масштабні зміни лише у планах, європейські лідери вкотре оголошують про стрімкі військові операції в Україні на папері.
Відповідь то я знаю - але, народ, спробуйте самі відповісти як мінімум в двох основних пунктах...
Хоча з бенідорму з малагою це не так відчувається
Але там у вас на брянщіні та устьпіздійску такі потужні незламні боти у юбках на грощі лахти під іспанськими та німецькими прапорами на харчах від війскових концернів ,що куди там нам киянам. Хоча і в нас в Україні самі незламні і потужні що аж до рани прикладуй, це жінки. Що тут зробиш. Селяві
Тож і з'являється із твого роту- "Всі знають що треба робити. І на щастя все йде до завершення хоч і не на ідеалістичних умовах."
Та що саме " всі знають що треба робити", товарічщ майор?
Конкретика буде, чи ...дошно?
А те що треба вже нащастя Трамп робить ,хоч і через коліно. Це тобі конкретика товаріщ прапор
І чому ти вважаєш що щось іде до когось там завершення?
Десь цей проміжок є термінальним це і допомога фінансова від ЕС+цикл мобілізації у РФ де їм доведеться вже вирішувати проводити повноцінну мобілізацію чи ні для політично завявлених темпів бо перспективи економіки таки не дуже, а запас по грошам для війни ще є з дізбалансом в +600млн oil income/-375млн war exp per day+закінчення або затягування війскової допомоги США з нового бюджетного року.
Та й нав всередині усілякі "політологи" розказують, що ми маємо гордитись статусом "форпосту ЄС".
Це ж для цього й існує українська держава, так?
Паризька ДЕКЛАРАЦІЯ - це навіть слабше, ніж МЕМОРАНДУМ. Не рятує навіть те, що підписали в Парижі, а не в Будапешті. Вчитайтесь у її текст, не відволікаючись на деталі - всі ці пряники, введення миротворчих військ та інше декларують (навіть не обіцяють) лише ПІСЛЯ припинення вогню.
Буквально так і написано - підписанти НЕ БЕРУТЬ на себе зобовʼязання, а ГОТОВІ взяти на себе зобовʼязання У ВИПАДКУ набрання чинності режиму припинення вогню.
Тобто як коханець, що довірливій дівчині не обіцяє женитись, а говорить, що готовий подумати про одруження, якщо розлучиться.
Друзі, ми вас любимо і вдячні за допомогу, але найголовніше питання, що нас турбує - ЯК ПРИМУСИТИ РОСІЮ зупинити війну.
Ця декларація нагадує улюблену гру Зеленського-Єрмака - продавати обіцянки, із захопленням говорити про те, що буде завтра, щоб відволікати від того, що є сьогодні.
Ви ж не забули конференції із розробки планів відновлення України? А 28 безпекових угод, у тому числі з такими військовими потугами як Люксембург і Монако?
І зверніть увагу, у цій декларації вже не йдеться про "відновлення територіальної цілісності України" - тут лише про "забезпечення суверенітету і тривалого миру". Іншими словами декларація не буде суперечити ні втраті Україною окупованих територій, ні визнанню цих територій російськими.
З ностальгією згадуються Мінські домовленості, які не тільки заморозили війну та визнали росію її стороною, але й зафіксували, що ОРДЛО є юридично територією України.
- Хто каже?
- Сусід.
- І ви кажіть.