Злість від безсилля

Помста путіна Трампу за нафтові танкери шляхом за пускання Орєшніка в поля Львівщини вийшла як завжди - бєссмислєнна і бєспощадна.

Класична злість від безсилля - коли ти не можеш чинити спротив за власні кораблі, то гатиш по Україні.

Те ж саме з абсолютно садистськими спробами заморозити українські міста. В Києві ситуація складна, але не настільки катастрофічна, як могла б бути. Дніпро зі світлом вже. Наші ППО, енергетики і комунальники навчилися творити дива.

Що в результаті? Всі розвідки світу побачили наскільки дурний і неточний цей грізний путінський "орєшнік". Яскраво розлітається, але не потрапляє в ціль.

Що найчутливіше питання для путіна - це ціна на нафту. Він програв в Венесуелі, може програти в Ірані, а отже видобуток зростатиме, а ціна палатиме. Російській економіці немає на чому триматися, бо російський бюджет формується продажем нафти.

Більше того, його способи доставки і обходу санкцій - вперше під серйозним ударом. Це ще один фактор.

Наступний удар має нанести Україна - прикрити нафтопровід "Дружба". Погодьтеся, це повна дичина, коли ми всі вболіваємо за те, аби Росія не могла продавати нафту і самі качаємо її власною ж територією. Пояснити це якимись аргументами після того, як терористична росія хоче заморозити всю Україну вже неможливо.

Час зупиняти.

Бо інакше це виглядає як найкривавіша чиясь годівничка в час війни, і рано чи пізно ми дізнаємось чия. Після двушечки на москву не здивуюся…