Про референдум

З окремих заяв президента та членів його команди щодо можливості проведення референдуму складається певна картина того, яким може бути цей процес у майбутньому.

• По-перше, я не вірю, що президент винесе на референдум питання відмови від окупованих територій. Усі розуміють, що наразі у суспільстві ніхто не прийме такий варіант. Тому єдиний прийнятний для усіх варіант - винести на референдум питання ратифікації мирної угоди, в яку будуть "зашиті" гарантії безпеки і в обмін на них - територіальні поступки (наприклад, створення демілітаризованої вільної економічної зони на Донбасі).

Щоб ратифікація такої угоди відповідала законодаству і в майбутньому не виникало питань щодо її легальності та легітимності процесу ухвалення, на першому етапі її потрібно передати для оцінки в Конституційний суд України. Тільки після позитивного висновку КСУ щодо тексту угоди є сенс розпочинати усі формальні процедури, пов'язані з референдумом, а також подальшою її ратифікацією.

• По-друге, припускаю, що для легітимації цього процесу команда президента може запропонувати розгляд мирної угоди як питання "загальнодержавного значення", що відповідно до статті 3-ї закону про всеукраїнський референдум може бути предметом народного волевиявлення.

Такий шлях дозволить президенту перекласти політичну відповідальність за рішення на плечі громадян, що цілком відповідає його політичним інтересам та легітимізує ухвалене рішення.

Ну, а далі технічна робота з підготовки референдуму за народною ініціативою (в першу чергу, збір 3 мільйонів підписів), а також організація та проведення волевиявлення одночасно з президентськими виборами. Тут багато питань, але судячи з настроїв у президентській команді найближчі місяці робота буде спрямована на те, щоб внести необхідні зміни у виборче законодавство та адаптувати процес до безпекових викликів. В тому числі, через процедури дистанційного чи онлайн голосування.

• По-третє, окрім корекції національного законодавства, є ще більше важливе питання - це досягнення стійкого припинення вогню і, принаймні, юридичне скасування режиму воєнного стану. У вирішенні цього питання нам не обійтися без підтримки партнерів і, на жаль, певної угоди з ворогом.
• Ну і, по-четверте, найбепезпечнішим у цьому процесі є те, що остаточне рішення буде, фактично, ухвалюватись на основі волевиявлення громадян. А це означає, що не виключеними будуть спроби фальсифікувати результати, зривати голосування і загалом дестабілізовувати ситуацію.

Зважаючи на це, вважаю, що для ухвалення дійсно зваженого і державницького рішення, суспільству потрібен чесний і раціональний діалог, про який поки навіть немає мови. Натомість бачимо тиск з боку партнерів, в умовах якого досягти бажаного для нас результати, малоймовірно.