СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ. АБО ЯК ЧЕРЕЗ СУД ОТРИМАТИ ЗАМОРОЖЕНІ РОСІЙСЬКІ АКТИВИ?
У ситуації критичної нестачі коштів у бюджеті для сталого фінансування військових витрат неможливо ігнорувати факт тотального страху європейських країн та, відповідно, відмову вирішувати питання передачі Україні мільярдів заморожених російських активів. Вихід, як стверджують фахівці є, але потребує ефективної роботи усіх потрібних ланок – як в Україні, так і в ЄС.
У юрисдикції фінансової системи Євросоюзу наразі перебувають 210 млрд доларів заморожених російських активів. Загалом же сума сягає 300 млрд доларів. Це кошти, які могли б піти до державного бюджету нашої країни та бути використаними і для постійно зростаючих військових витрат країни, що бореться з російською агресією, і для відновлення та соціальних програм. Проте в ЄС кажуть, що головною проблемою є питання розподілу ризиків і відповідальності, і кошти Україні не передають. Тим часом для України та ЄС є цілком легальне рішення, як оформити не просто конфіскацію, але й повноцінну передачу Україні мільярдів заморожених російських активів.
Російські активи там надовго: який варіант для України – справді дієвий
Нещодавно мені до рук потрапила цікава аналітика на тему заморожених російських активів, що вийшла на Ukranews, і мені стало цікаво – що ж саме заважає скористатися механізмом, який може допомогти Україні абсолютно легально отримати російські мільярди.
Насправді описаний варіант простий і водночас надскладний, бо потребує політичної волі. Йдеться про легальний приватний судовий прецедент, який в перспективі зрушить з місця ситуацію з отриманням коштів заморожених російських активів.
Отже, ще у 2024 році Печерський районний суд м. Києва розглянув справу за позовом фізичної особи. Фактично своїм рішенням від 21 травня 2024 року український суд створив прецедент у питанні стягнення з РФ відшкодування. Цей позов фізичної особи до РФ та Центрального банку РФ щодо стягнення відшкодування у розмірі 12,19 мільярда доларів став прецедентом. Адже йдеться не про компенсацію збитків позивача, кошти якого були розміщені на рахунках в одному з українських банків і внаслідок протиправних дій злочинного угрупування кошти було виведено з банку, а сам банк визнано банкрутом і ліквідовано. Оскільки злочинці діяли під впливом та управлінням РФ та все це було підготовкою до повномасштабної агресії, про що прямо йдеться у рішенні суду, то Центробанк РФ сприяв відмиванню коштів, зокрема через розкрадання українського банку. Печерський районний суд м. Києва позов задовольнив, чим встановив цивільноправовий делікт: завдання матеріальної шкоди шляхом організованої злочинної діяльності у банківсько-фінансовому секторі. У підсумку український суд прямо відмежував предмет спору від дій суверенного характеру та не застосував державний імунітет. Це означає абсолютно легальне право позивача на стягнення збитків коштом заморожених російських активів.
Те, що український суд у 2024 році ухвалив прецедентне рішення, має значення для перспектив України отримати мільярди заморожених російських активів. Оскільки в центрі судового позову – не воєнні збитки України, а злочинні дії на замовлення та за підтримки Росії, то це вже економічний злочин. І саме це знімає з Росії судовий імунітет.
Потрібна політична воля
Звісно, одного рішення Печерського районного суду для повноцінного розблокування процедури отримання російських активів недостатньо. В міжнародних судах в ЄС, як вказується у згаданій вище статті, вже розпочинаються розгляди позовів стосовно компенсації збитків за рахунок російських коштів. Актуальна юридична база для задоволення вимог позивача існує - Гаазька конвенція 2019 року зобов’язує Європу визнати вже ухвалене рішення українського суду. А повернення заяв без розгляду або тривала бездіяльність судів порушує статті 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Позов про 12,19 млрд доларів, який вже розглянув Печерський суд у 2024 році, стає прецедентом, а його подальше успішне проходження у судах ЄС може призвести до абсолютно законного отримання Україною російських активів.
Це якщо справді в ЄС є правосуддя, цінності та верховенство права, а не політична доцільність, подвійні стандарти та егоїзм…
Проте потрібна ретельна робота українських державних органів влади, щоб прискорити проходження в міжнародних судах справ, і задля того, щоб європейські інституції дотримувались норм міжнародного права, про які вони чомусь різко «підзабули».
А в Україні що? Схоже що питання компенсації збитків та передача нам російських активів стали предметом торгів та закулісних домовленостей. Насправді цей процес потрібно публічити.
Українська влада каже нам “надмірно не політизувати” питання активів, “не порушувати тиші для переговорів”, “дати можливість працювати правникам та політикам” тощо. Натомість все що є на поверхні - це створеннявладою реєстрів збитків від агресії та очікуваннязавершення війни для можливості стягнути з агресора збитки. Тим часом відомо: щоб ці реєстри взагалі були ефективними, мають бути насамперед судові рішення, прецеденти, які й допоможуть Україні в майбутньому отримати компенсацію від агресора. І тут надважливою стає сьогоднішня робота, яку має провести влада, а саме – на дипломатичному рівні варто нагадати ЄС про підписану Гаазьку конвенцію про взаємне визнання рішень судів між Україною та ЄС.
Я не маю рожевих окулярів щодо європейських судів та їх бюрократії й не такий наївний, щоб очікувати автоматичних правосудних рішень. Проте, у Гаазькій конвенції про визнання іноземних судових рішень сторонами-підписантами є як ЄС, так і Україна. То чи має влада поставити питання про не виконання другою стороною своїх зобов’язань? Адже по суті таке ігнорування документів є побічною допомогою агресору у продовженні війни. Я впевнений, що допомога партнерів України має ґрунтуватися на справжніх діях, а не словах. Оскільки українська влада підписала угоду, то і контроль за виконанням взятих зобовʼязань має здійснюватися підписантом конвенції.
Важливо розуміти, що і фінансування, яке пропонує Європа, може становити пастку для України, якщо не йдеться про передачу російських активів. Нещодавно в ЄС заявили, що нададуть Україні кредит в розмірі 90 мільярдів євро. Нібито позитивна новина, але є одне «але» - це позбавить Україну відсотків від заморожених російських активів кожного року. Тому що фактично отримана допомога буде спрямована на погашення відсотків за новим кредитом. А якщо буде надано наступний кредит? Зрозуміло, що потрібне озброєння України, її відбудова, утримання величезної армії будуть потребувати великих коштів, адже саме потужна армія і є головним гарантом безпеки України. Якщо ж будуть знову і знову кредити, то за які кошти будуть сплачуватися відсотки за ними? Адже йдеться не про мільйони чи мільярд, а навіть про сотні мільярдів доларів.
І згадаємо позицію країн ЄС. Головна вимога Бельгії, де зберігаються заморожені російські активи, – це юридичний титул. Тобто визнання за Росією провини і легальна вимога про стягнення коштів. Це і є можливість припинити вбивства українців. То що готова влада сьогодні зробити для цього?
Вочевидь, європейські суди тягнуть з винесенням рішень, тому що чекають інституційних сигналів від своїх країн, що ризики для них мінімальні, що їхні рішення є дійсно підтвердженими нормами міжнародного права та законодавства ЄС. Нагадаю – у країнах ЄС зберігаються 210 млрд доларів, колосальна сума, здатна реально допомогти державі покрити й забезпечення армії, і потреби фронту, і профінансувати проєкти з відновлення. Україні потрібні кошти для стійкості і для перемоги.
Важливо розуміти: згаданий тут унікальний випадок судового рішення щодо компенсації від РФ дозволяє забезпечити безпеку не тільки України, а і Європейського союзу, а ще суттєво послабити Росію. І це у підсумку має забезпечити тривалий і стійкий мир. Саме тому державі варто нарешті зосередитися на ефективному механізмі отримання російських мільярдів, що перебувають в юрисдикції ЄС. Це можливість для влади не випрошувати допомогу, а вимагати виконання взятих Європою зобовʼязань. Якщо інших варіантів поки не проглядається, то чому б не спробувати ще й цей, на перший погляд, фантастичний, але цілком логічний суто судово-правовий спосіб?
