Непризначення міністрів

За результатами провалених вчора призначень у Верховній Раді можна сказати одне: якщо хтось вважав, що внутрішньополітична криза минула перед геополітичними викликами, ці люди точно не розуміють, як все працює.

"Міндіч-гейт" лише оголив частину проблеми, але не призвів до реального перезавантаження владних інститутів. На ОП знову шукали віце-президента, з парламентом, як показують голосування, ніхто не збирається працювати, як і з з активною частиною громадянського суспільства.

Звичайно, перед тиском США (давайте будемо відверті) ми хочемо і маємо підтримати "свого хлопця", якого "бʼють". Але це не означає, що "хлопець" отримає автоматично кредит довіри на все, що відбувається. Або навпаки - на все те, що не відбувається, хоч безпосередньо лежить в зоні відповідальності першої особи.

Суспільство змерзле, втомлене і зневірене потребує не тільки правильної міжнародної гри (тут треба віддати належне ОП, вони утримують ситуацію), але й повітря для змін внутрішніх. І тут питання навіть не в тому, що на лаву запасних важко набирати кадри (в силу багатьох причин), а насамперед - що президент Зеленський в принципі не хоче цього робити. Бо це - визнання іллюзій і помилок, з якими він приходив до влади у 2019-му. Бо не всі "порохоботи", якщо вони мають альтернативні ідеї. І точно не всі куплені російським сміттям, якщо вони висловлюють позицію, яка тобі не подобається.

Але для того, щоб розширити це розуміння для себе, треба в першу чергу проаналізувати, чому та система, яка існує 6 років, не є ефективною в 2026-му. Для цього потрібні: а) бажання; б) щоб люди, які поряд, говорили правду, а не те, що хочеться чути. Це стосується багатьох тем - від фронту до тилу.

Абсолютно не радію непризначенню міністрів. Бо відсутність міністра оборони і міністра енергетики в ці дні - реальна проблема. Для системи загалом і для кожного з нас.

Але чи правильно буде зчитаний цей сигнал Банковою - велике питання.