Тимошенко прикриває власне хабарництво гучними звинуваченнями на адресу інших осіб

Найбільш обговорюваною темою у ЗМІ та соцмережах став скандал, пов'язаний з обшуками й підозрою від НАБУ та САП у підкупі народних депутатів з боку лідерки парламентської фракції ВО "Батьківщина" Юлії Тимошенко.

На засіданні суду з цього приводу вона, звісно, все заперечила, стверджуючи, що записи її розмов із представником фракції "Слуга народу" Ігорем Копитіним фальсифіковані. Політикиня назвала це спробами тиску влади на лідера опозиційної партії. За версією пані Тимошенко, цей обранець особливо наполягав на зустрічах, бо нібито мав доручення від антикорупційного бюро її скомпрометувати.

"Пан Копитін напросився до мене на одну, на другу, на третю зустріч. Він сказав про те, що не хоче бути у фракції "Слуга народу", не хоче більше працювати з більшістю та Президентом. І багато разів пропонував співробітництво", — заявила Тимошенко.

Що з цими твердженнями не так?

Підтвердити чи спростувати справжність записів може лише судова технічна експертиза. Тому не буду категорично стверджувати, що вони автентичні. Хоча, спостерігаючи за політично-бізнесовою діяльністю пані Юлії протягом понад 30 років, особливих сумнівів щодо реальності таких діалогів у мене особисто немає.

Особа, яка стала першою доларовою мільярдеркою в Україні ще у 90-ті роки минулого століття як власниця компанії "ЄЕСУ" (оборот якої перевищував 10 мільярдів доларів за тодішньою цінністю валюти), ніколи не відзначалася правослухняністю. Недарма дехто з публічних діячів називав її "бабусею української корупції". Вона навіть позивалася до суду через це формулювання, але, як стверджують джерела, позови були відхилені.

Але ми зараз не про "обліко морале", а про наявний фактаж. Отже, що є фактами, які навіть вона не заперечує:

• По-перше, наявність листування у WhatsApp із вищезгаданим народним обранцем із президентської сили. У цих повідомленнях вона вказує, за що він та ще кілька інших колег мають віддати голоси. Головна логіка цих маніпуляцій — підтримувати зняття з посад, але не голосувати за призначення; схвалювати включення законопроєктів до порядку денного, але "провалювати" їх у першому та другому читанні. Мета такої стратегії, озвучена на плівках, — розвалити парламентську коаліцію.

Ті, хто намагається її виправдати, кажуть: можливо, це аморально та цинічно, проте криміналу тут немає — мовляв, звичайна політична боротьба, за яку не саджають. Причому про бажання Тимошенко розвалити монобільшість у кулуарах говорили вже кілька місяців. І це теж не є правопорушенням.

• Другим фактом, про який ми дізналися із заяв самої Тимошенко у суді, є прізвище депутата, з яким вона контактувала. І тут усе стає на свої місця, якщо згадати, що Ігор Копитін як член Комітету з питань нацбезпеки і оборони вже давно працює в одній команді з нинішнім головою ОП Кирилом Будановим. Більше того, вони мають не лише робочі, а й дружні стосунки: регулярно з’являються разом на заходах і публікують спільні фото.

Цікаво, що цей парламентар має хороші відгуки зі свого округу, оскільки багато часу проводить у Миколаєві. Це є позитивною характеристикою його роботи. За роки незалежності ми бачили безліч мажоритарників, які після виборів жодного разу не з'являлися перед виборцями.

Уявіть ситуацію: людина, яка принаймні хоче виглядати другом впливового екскерівника ГУР, а нині очільника Офісу Президента, почала б брати участь у політичних іграх проти нього. Те, що питання контролю за ситуацією у провладній фракції лежить на керівнику ОП, не є дивним.

Таким чином, ми бачимо спробу лідерки "Батьківщини" розвалити президентську команду. Мета — "докупити" депутатів, щоб отримати умовну "золоту акцію" і торгуватися з Президентом за посади, бюджетні рішення чи ліцензії. І звертається вона з цим саме до особи, яка близька до керівництва Офісу Президента.

Юлія Тимошенко опинилася у невиграшній позиції, намагаючись знову прикритися перевіреним способом. Цього разу її технологи використали старий прийом: спровокувати скандал навколо іншої публічної постаті, звинувачуючи її в усіх гріхах, аби замаскувати власне хабарництво.

За таких умов усе стає зрозумілим: команда досвідченої політичної гравчині використовує Копитіна для створення хибного враження. Це тактика, яку роками практикують у таборі "газової принцеси". Посил також очевидний: Буданов, маючи блискучу репутацію та рейтинги, очолює Офіс Президента, тож саме час переконати всіх, що він нібито підіслав друга на переговори.

От тільки якщо припустити, що пан Буданов знав про наміри Тимошенко, то він виступає не як антигерой, а як людина, що прагне дати по руках діячам, які звикли вирішувати питання "конвертами з вагомими аргументами". Принаймні це дозволяє не допустити розвалу більшості.

Зараз пані Юлії точно буде не до маніпуляцій парламентськими розкладами. Інші ж гравці, зацікавлені у шантажі Президентав Зеленського через перекуплених депутатів, також будуть змушені десять разів подумати. Адже в силу обставин вони можуть опинитися між лещатами Офісу Президента та НАБУ і САП, яких сьогодні точно ніхто не назве лояльними до Банкової.

Усвідомлюючи зміну ситуації, Тимошенко вже встигла обізвати нинішнє керівництво держави "фашистським режимом", вкотре тиражуючи тези Кремля. Що теж є вельми показовим, хоча далеко і не фіналом цієї історії.

Щодо закидів про фашистський режим: у мене накопичилося безліч претензій до чинного Президента та його команди, але припинення практики скуповування депутатських голосів лише вітатиму. Якщо ж ця історія врешті поставить крапку в політичній кар'єрі Юлії Володимирівни й вона перетвориться просто на бабусю, такий підсумок стане приємним бонусом для українського суспільства.