Досягнення миру можливе лише у разі чесного об’єднання зусиль України і Заходу
Виступ Президента США Дональда Трампа у Давосі на майданчику Всесвітнього економічного форуму засвідчив глибину кризи, в якій може опинитися сучасний світ.
Світопорядок, заснований на повазі до територіальної цілісності держав, підтримці демократії, прав людини та базових моральних принципів може відійти в минуле. На заміну «сили права» може прийти «право сили». Може, якщо один з потенційних ключових геополітичних гравців – Європа – не перейде у ранг діючих і не почне будувати свою політику, базуючись не на «силі цінностей», а на «цінності сили».
Гренландія, на щастя, не стала тригером до остаточного розвалу євроатлантичного партнерства. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте в черговий раз продемонстрував свої вміння з кризового менеджменту. Свою долю конструктиву внесли, очевидно, й інші гравці, у т.ч. в самих Сполучених Штатах.
З’явився шанс, що цього разу проблема може бути врегульована без ескалації. Президент Трамп із розумінням поставився до пропозицій щодо вирішення питання безпеки Гренландії, запропонованих європейцями і структурами Альянсу. За повідомленнями ЗМІ, вони включають можливості розширення американської військової присутності в Гренландії, з передачею обмежених територій під військовими базами у власність США; право американців на інвестиції у видобуток природних ресурсів острова; розширення співпраці в рамках НАТО у питаннях арктичної безпеки.«Купівля» Гренландії наразі знята з порядку денного, як і підвищення тарифів для європейців з боку Вашингтона.
Проблема України знову виходить на перше місце у порядку денному Європи, що підтвердив неформальний саміт ЄС 23 січня.
Проте, ані чергова дискусія в рамках ЄС про підтримку України, ані чергова «позитивна» зустріч Президента України Володимира Зеленського зі своїм американським візаві Трампом, ані черговий візит його представників Віткоффа і Кушнера до Москви не наблизили нас до миру.
Причина – та ж сама, про яку вже багато разів говорилося - відсутність належного тиску на Кремль як з боку США, так і європейців.
Рішення також відомі і цілком реальні у разі наявності достатньої політичної волі: постачання далекобійної зброї Україні для системного знищення військового потенціалу РФ, а також суттєве посилення санкцій та заходів на їх забезпечення, зокрема блокування російського тіньового флоту. Що стосується останнього, США подали чудові приклади, як це може бути зроблено. Але вони мають бути істотно масштабовані, у т.ч. поблизу Європи, щоб стати ефективним інструментом.
На жаль, замість цього ближчим часом наші партнери готові суттєво понизити свої амбіції у спілкуванні з російською стороною. Сьогодні, 23 січня, розпочинаються тристоронні консультації між переговорними командами України, США і РФ в Об’єднаних Арабських Еміратах. І рішення, якщо взагалі якісь будуть, можуть стосуватися не припинення вогню, а «енергетичного перемир’я».
Нещодавно це питання висвітлювалося в ЗМІ як основне для консультацій в Абу-Дабі. Правда, висловлювалися сумніви, що Москва на це піде. Доцільність такого часткового рішення для України також не вважалася безперечною, оскільки це б означало неможливість подальших ударів по енергетиці РФ. А зараз це є одним з головних важелів тиску на Москву.
Після останніх заяв Президента Зеленського зараз основний акцент вже робиться на обговоренні територіальних питань. Проте, після вчорашньої відмови Путіна американським представникам піти на компроміс щодо Донбасу, не зовсім зрозуміло, про що на цю тему можна буде говорити на робочому рівні. Тому конкретних рішень з територіальних питань навряд чи можна очікувати.
Тобто, ми повернулися в точку, де були, мабуть, майже рік тому. За цей час досягти навіть обмежених енергетикою, але стабільних результатів з боку РФ не вдалося. Не допоміг і значний крен позиції Вашингтона у бік Москви.
Сьогодні не виключено, що можуть бути прийняті якісь рішення. Проте – не через ужорсточення позиції західних партнерів щодо російської агресії, а завдяки посиленню дій України проти російської енергетики.
Кардинальні зміни у досягненні миру можливі, але лише у разі чесного об’єднання зусиль України і Заходу.
Аналітика Київського Безпекового Форуму
Українці, вони такі всі невдячні. Мені подзвонив Путін і каже: ти уявляєш, Дональд, що вони зробили? Ленін придумав їхню країну, а вони знесли всі пам'ятники йому! Ось які вони невдячні. Зеленський також невдячний, він коли приїжджав, а він приїхав навіть без краватки, я йому подарував червону бейсболку Make America Great Again, ну як подарував, продав за п'ятнадцять баксів за знижкою, це хороша ціна, міг би взяти дві, так що ви думаєте, він її вдягнув на наступну зустріч? Ні, він її взагалі вдома забув! Я йому кажу: Володимире, в тебе нема карт. Які карти в тебе є? Нафта, газ, діаманти... до речі, діаманти непогана річ, я вам скажу. Я завжди купую діаманти і вам всім рекомендую. За час мого президентства кожен американець зможе придбати діамант. Так я йому кажу: які карти? Він каже: тільки рідкісноземельні метали. Нема в тебе карт! Бо оці метали, вони ж рідкісні. Ну добре, кажу, давай мені твої метали, і будемо дружити. Так він замість підписати угоду почав чіплятися до букв, слів, речень. Замість дружити зі мною, розумієте? Ось такі вони невдячні, українці. Сонний Джо дав їм мільярди, спав і давав, спав і давав, а я сказав: такого не буде. Але я все одно запросив Зеленського у Раду миру. І Путіна запросив. Тому що ці двоє, вони дуже не ******* одне одного. Тому й воюють. А ми сядемо за одним столом, покладемо карти, роздамо фішки, і вони примиряться. Вип'ємо шампанського... до речі, треба не забути поставити мита 1000%, бо цей француз не хоче зі мною дружити, але він скоро втратить владу, а я не втрачу. Справжній лідер своєї країни ніколи не втрачає владу. Ось мій друг Путін ніколи не втрачає владу. А шампанське треба купити до того, як мита запровадити. І акції треба продати до падіння. До того, як стати великим миротворцем, я був великим бізнесменом. Я вам зараз відкрию секрет бізнесу. Купуй дешево, продавай дорого. Це головний принцип, запам'ятайте. Ось ми беремо венесуельську нафту дешево, продаємо дорого. А в Зеленського навіть нафти нема, тільки ці метали рідкісні, тобто їх ще шукати треба. Тому в нього нема карт. А в Путіна є. Мені глобус спеціально подарували. Відкриваєш, а там всередині шампанське, ще без мита. Але я закриваю, і що я бачу. Що Росія величезна. А Україна крихітна. А Естонію я взагалі не знайшов. Попросив, мені принесли збільшувальне скло. Я всю Африку ретельно переглянув -- нема там тієї Естонії. Тобто вона там є, але вона така маленька, розумієте, що я навіть зі збільшувальним склом її на карті Африки не знайшов. І це при тому, що в мене прекрасний зір. Нещодавно мене окулісти оглядали, Епштейн і Файнштейн... ні, Епштейн це про інше... значить, оці двоє кажуть, у вас, пане президенте, зір як у орла. В жодного американського президента такого зору нема. І нюх так само. В мене нюх на хороші угоди. Я все життя укладаю найкращі угоди. Але, я вам скажу, щоб укласти найкращу угоду, одного нюху замало. Треба ще друге правило бізнесу. Я вам всі свої секрети видаю. Слухайте друге. Ніколи не відступати. Побачив вигідну угоду, нанюхав -- вимагай свого і не відступай. Ніколи не відступай. От зараз мені потрібна Гренландія. І я не відступлюся. Я не розумію, чому вони не хочуть віддати мені цей шматок льоду. Там, кажуть, живе лише дванадцять людей, вони туди припливли на човні нещодавно, так це нічого не доводить. Вони би туди ніколи не висадилися, якби я був тоді президентом. Так от, ці гренландці, ми їм дамо по квартирі на Манхеттені кожному. Замість шматка льоду. От ви би де жили -- на Манхеттені чи на шматку льоду? Ви знаєте, коли ви живете на Манхеттені, і якщо ви так вже любите лід, ви можете його просто замовити, доставка до дверей. А ми там будемо бурити. Бури, крихітко, бури! Там більше рідкісноземельних металів, ніж у Путіна. І тим більше ніж у Зеленського. А в цій Франції загалом нічого нема, крім шампанського. Просто якщо ми не заберемо Гренландію, це зробить Австралія, ви розумієте? А вони всі невдячні. Найбільш невдячні українці. Але Азербайджан також невдячний. Я припинив їхню війну з Камбоджею. Мені Путін подзвонив, каже: як ти зміг? Ще ніхто в історії не зміг припинити війну Азербайджану з Камбоджею. А я зміг. А ці норвежці не захотіли дати мені Нобелівську премію. Добре, хоч ця дівчина з Венесуели мені її передала. Вона хороша дівчина, але в неї нема карт. Тож загалом, вдячні люди існують. За останні два тижні мені передали величезну кількість медалей, грамот і кубків. Ось це вдячні люди. На їхньому тлі українці виглядають зовсім невдячними, просто як французи, навіть ще більше. Тому що сонний Джо всім давав гроші: українцям, французам, албанцям... так можна загалом Америку без грошей залишити. Тому нам потрібна Гренландія. Вони би там всі говорили німецькою, якби не ми. Я їм кажу: наша західна півкуля, а ваша східна, розбирайтесь там самі. А в нашу лізти зась. А нас від вас відділяє великий красивий океан. А вони там у себе влаштували велику війну, розумієте? Ну як так можна. Путін мені подзвонив, каже, я хочу миру. І я йому вірю. Так і каже: я хочу весь мир. Ну, там якісь проблеми перекладу, ця російська мова така складна, але я не вникав в деталі. Головне, що він хоче миру. Він же просто каже: віддайте мені це, оце й оце, і буде мир. А вони не віддають, розумієте? Ну як так можна. Замість укласти хорошу угоду, потім разом сидіти в Раді миру і пити шампанське, куплене без мита, вони воюють. А я закінчив вісім війн і хочу закінчити дев'яту. Бо тоді вже ніхто не зможе сказати, що я не заслужив Нобелівську премію миру. Вони хотіли дати мені замість цього Нобелівську премію по фізиці. Але я сказав -- ні, мені треба оту. Ви ж пам'ятаєте друге правило: ніколи не відступай. Мені потрібна Гренландія та Нобелівська премія миру. Фізика також непогано, але мир краще. У мене розум дуже гострий. Нещодавно мене психіатри оглядали, Епштейн і Файнштейн... ні, Епштейн це про інше... значить, оці двоє кажуть, у вас, пане президенте, розум такий гострий, що порізатися можна. Тому я точно знаю, як зробити Америку великою. Ви на карту дивилися? Додаємо Канаду і Гренландію -- і ви бачите, Америка така велика, як ніколи не бувала. Ні за Вашингтона, ні за Лінкольна. Тому що я завжди виконую свої обіцянки. Дякую вам за увагу до цього питання!
https://spektrnews.in.ua/news/na-prohannya-rad-osluhach-v---valer-y-pekar/183432#gsc.tab=0 Законспектував, переклав Валерій Пекар