Баражуючий боєприпас Qirghi із Азербайджану

Індустрія дронів

На виставці Dubai Airshow 2025 азербайджанська компанія MIRAS Defence Industry представила баражуючі боєприпаси Qirghi. Давайте розбиратися.

Азербайджан: ставка на власні безпілотники

Азербайджан цілеспрямовано формує власний військово-промисловий комплекс, роблячи ключову ставку на безпілотні авіаційні системи як основу сучасних бойових спроможностей. БПЛА розглядаються не лише як інструмент підсилення армії, а й як елемент технологічної незалежності та потенційного оборонного експорту.

Промисловість країни заявляє про розробку і серійне виробництво низки легких безпілотників, зокрема розвідувальних платформ і баражуючих боєприпасів тактичного рівня. Водночас значна частина цих програм базується на поєднанні власних напрацювань і технологічної співпраці з іноземними партнерами, що прискорює розвиток, але обмежує реальну автономність.

У стратегічному вимірі ставка на БПЛА виглядає прагматичною: вони відносно дешеві, ефективні та забезпечують асиметричні переваги. Ключовим викликом залишається перехід від окремих успіхів до стабільного серійного виробництва й створення справді самодостатньої оборонної екосистеми.

Баражуючі боєприпаси: шлях Азербайджану від імпорту до власних розробок

Армія Азербайджану звернула увагу на баражуючі боєприпаси ще у 2010-х роках, задовго до того, як цей клас озброєнь став мейнстримом сучасних конфліктів. Першим етапом стала масштабна закупівля іноземних зразків, насамперед для швидкого насичення військ і напрацювання практичного досвіду. Паралельно було реалізовано доволі нетривіальний підхід: кілька застарілих літаків переобладнали у безпілотники-камікадзе, фактично перетворивши списану авіаційну техніку на засіб ураження.

Усі ці системи отримали широке бойове застосування під час війни за Нагірний Карабах у 2020 році. Саме там баражуючі боєприпаси стали одним із найбільш помітних і медійних елементів конфлікту, продемонструвавши ефективність проти систем ППО, артилерії та бронетехніки. Їхній внесок у досягнуті Азербайджаном результати був настільки очевидним, що після завершення бойових дій питання подальшого розвитку цього напряму вже не обговорювалося. Воно стало стратегічним пріоритетом.

При цьому мова йшла не лише про подальші закупівлі імпортних систем, а про поступовий перехід до власних розробок. Бойовий досвід 2020 року чітко окреслив як сильні сторони баражуючих боєприпасів, так і їхні обмеження, що дозволило сформувати технічні вимоги до перспективних зразків уже з урахуванням реального поля бою, а не теоретичних сценаріїв.

Перші плоди цієї політики з’явилися впродовж останніх років. На міжнародних виставках і профільних заходах азербайджанська оборонна промисловість продемонструвала низку безпілотних літальних апаратів і баражуючих боєприпасів власного виробництва. Частина цих систем має іноземне коріння і випускається в межах ліцензійних програм або спільних проєктів, тоді як інші позиціонуються як власні розробки з високим рівнем локалізації.

Країна вже опанувала проєктування та складання легких і малих ББ та БПЛА тактичного рівня, паралельно заявляючи про роботу над більш важкими платформами з розширеним радіусом дії та бойовим навантаженням. Окремим напрямом розвиваються корисні навантаження — сенсори, системи наведення та бойові частини, які фактично визначають функціональну роль конкретного зразка на полі бою.

Баражуючі боєприпаси для Азербайджану перестали бути екзотикою або «додатком» до арсеналу. Вони поступово перетворюються на системний елемент військової доктрини та один із маркерів трансформації національного військово-промислового комплексу від споживача до виробника.

Три баражуючі боєприпаси з Баку: нова лінійка на Dubai Airshow 2025

На виставці Dubai Airshow 2025 азербайджанська оборонна промисловість представила одразу три нові баражуючі боєприпаси, що наочно демонструють прагнення вибудувати лінійку ББ під різні тактичні завдання. Попри спільну ідеологію та схожу компоновку, ці вироби істотно відрізняються за габаритами, льотно-технічними характеристиками та масою бойового навантаження, фактично закриваючи кілька ніш — від «піхотного» FPV-дрона до важчого універсального апарата з розвідувальними можливостями.

Усі три системи виконані у форм-факторі квадрокоптера класичної схеми та орієнтовані на пряме ураження цілі шляхом керованого підльоту. В стандартній конфігурації вони оснащуються курсовими відеокамерами, системами дистанційного керування та працюють за FPV-концепцією: оператор використовує окуляри віртуальної реальності та контролер геймпадного типу. Такий підхід чітко вказує на орієнтацію не лише на високоточне ураження, а й на масовість та відносну простоту підготовки операторів.

Найменшим і найлегшим у новій серії є баражуючий боєприпас Qirghi. Це компактний апарат розмірами 260 × 260 × 120 мм (без урахування гвинтів) із максимальною злітною масою 850 г. Корпус виготовлений з пластику, з жорстко закріпленими променями для гвинтомоторних груп, що спрощує конструкцію та здешевлює виробництво. Усі ключові компоненти, включно з батареєю, інтегровані всередині корпусу, що позитивно впливає на захищеність від зовнішніх пошкоджень. У носовій частині передбачено встановлення бойової частини масою 210 або 400 г — типовий діапазон для ураження живої сили, легкої техніки чи польових укриттів.

За рахунок електродвигунів Qirghi здатен розвивати максимальну швидкість до 140 км/год, тоді як крейсерська становить близько 100 км/год. Робоча висота польоту обмежена 200 метрами. З максимальним бойовим навантаженням апарат може діяти на відстані до 5 км від точки старту та перебувати в повітрі до 20 хвилин, що робить його типовим «коротким ударним плечем» тактичного рівня.

Середнім у лінійці є Qirghi-S, який помітно вирізняється більшими габаритами та вантажопідйомністю. Його розміри без урахування гвинтів становлять 470 × 470 × 250 мм. Власна маса апарата сягає 1,1 кг, тоді як бойове навантаження — до 1,47 кг, що майже вчетверо перевищує можливості молодшої моделі. Як і у базовому Qirghi, використовується полегшений пластиковий корпус із внутрішнім розміщенням апаратури та батареї, однак бойова частина у цьому випадку встановлюється зверху корпусу.

Qirghi-S має крейсерську швидкість 90 км/год і максимальну — до 130 км/год. Робоча висота збільшена до 300 метрів, а дальність застосування досягає 10 км. Водночас тривалість польоту зменшилася до 17 хвилин, що є логічною платою за значно більшу масу бойового навантаження. Такий апарат виглядає як інструмент для ураження більш захищених або цінних цілей у ближньому тилу противника.

Найбільш технологічним і водночас найбільшим у представленій трійці став Quzghun, який уже виходить за рамки суто «одноразового FPV-дрона». Це значно важчий БПЛА/ББ, здатний виконувати не лише ударні, а й розвідувальні завдання. Проєкт передбачає використання складнішої оптико-електронної системи, що дозволяє вести спостереження, коригувати вогонь або здійснювати додаткову розвідку перед атакою.

Конструктивно Quzghun зберігає Х-подібну схему квадрокоптера, але має витягнутий корпус, у якому розміщені всі основні прилади. Під носовою частиною розташована рухома платформа з відеокамерою, що забезпечує більші можливості огляду порівняно з фіксованими FPV-камерами. Гвинтомоторні групи винесені на промені, а бойова частина, як і у Qirghi-S, встановлюється зверху корпусу.

Габарити Quzghun становлять 680 × 680 × 400 мм. Власна маса апарата — 4,1 кг, маса бойової частини — 1 кг. Крейсерська швидкість заявлена на рівні 90 км/год, максимальна — до 120 км/год. Дальність дії сягає 15 км, а тривалість польоту — до 34 хвилин, що для апарата такого класу виглядає доволі показовим результатом.

Загалом представлена лінійка демонструє прагматичний і добре знайомий підхід: замість створення одного «універсального» дрона Азербайджан робить ставку на кілька відносно простих, але чітко спеціалізованих платформ. Це дозволяє гнучко масштабувати застосування, адаптувати боєприпаси під різні сценарії та поступово нарощувати власні виробничі й конструкторські компетенції.

MIRAS: перші кроки до власного безпілотного авіабудування

MIRAS Defence Industry не обмежується розробкою баражуючих боєприпасів і паралельно працює над іншими БПЛА легкого класу. На виставках компанія вже демонструвала розвідувальні квадрокоптери більших розмірів, а також заявляла про створення безпілотників-перехоплювачів для боротьби з ворожими дронами.

Загалом азербайджанська промисловість поступово нарощує компетенції у сфері безпілотної авіації: від ліцензійного виробництва іноземних зразків до спроб власного проєктування. На нинішньому етапі MIRAS спирається на перевірені технічні рішення та імпортні комплектуючі, що виглядає прагматичним підходом для швидкого запуску виробів.

Водночас БПЛА не обов’язково потребують технологічних проривів — достатню ефективність часто забезпечує грамотна інтеграція масових компонентів. Головним досягненням наразі є сам старт національних програм з розробки БПЛА; оцінювати їх у порівнянні з продукцією провідних світових виробників поки що передчасно.