Чому важливо говорити про газ, допоки летять ракети

Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України для НАКО

Київ та інші українські міста ледь не щодня перебувають під  російськими ударами.  І фахівці уже бачать ракети, виготовлені у 2026 році. Це означає, що ворог не використовує старі запаси — він працює з коліс. Як експерт з енергетики, вважаю, що серце цієї машини — природний газ. Метан (CH4) є точкою відліку для кожної вибухової хвилі, що руйнує наші міста. Російський хімпром — це не цивільна галузь, це гігантський механізм прямої конвертації енергоресурсів у тротил, гексоген та засоби масового вбивства. Про це говорив під час презентації звіту Незалежної антикорупційної комісії «Для полів і бомб: добрива та їхня роль для російської економіки й війни», присвяченого аналізу виробництва вибухівки із компонентів для добрив. Цей напрямок роботи росіян уже давно потребує дуже жорстких санкцій. Бо одні й ті ж компоненти мають цілком мирний функціонал - забезпечувати якість врожаїв. І водночас - стають вибуховими частинами ракет, які летять на голови українців. Але все починається із газу – метану. 

Ланцюги перетворення: Як метан стає смертю.

Для розуміння того, чому санкції проти міндобрив є ключовими, ми маємо розібрати технологічні ланцюги, що починаються з газової свердловини.

Азотний ланцюг: Газ → Аміак → Азотна кислота → ТНТ/Гексоген. 

Тут ключову роль відіграє «Тольяттіазот» — найбільший у світі виробник аміаку. Там метан стає аміаком, який потім окислюється до азотної кислоти. Азотна кислота – критична для процесу нітрування, без якого неможливо створити  вибуховий тринітротолуол (ТНТ). Без аміаку та кислоти не буде жодного артилерійського снаряда. Окрім Тольятті, критичними вузлами є «Невинномиський Азот» та «Новомосковський Азот» (група «Єврохім»), які є ключовими постачальниками кислоти для воєнних потреб.

 Метанольний ланцюг: Газ → Синтез-газ → Метанол → ТЕН. 

Лідер тут — «Щокіноазот». Метанол є базою для виробництва формальдегіду, з якого синтезують пентаеритрит, а потім — ТЕН (пентаеритриттетранітрат). Це одна з найпотужніших вибухових речовин, що використовується в детонаторах та кумулятивних зарядах ракет, які виготовляються прямо зараз, у 2026 році.

 Ланцюг добрив: Газ → Аміак → Аміачна селітра.

Це наймасовіший шлях. Аміачна селітра є основою вибухівок типу ANFO. Ми повинні усвідомити: мінеральні добрива — це найпопулярніша вибухівка у світі. Близько 80% усіх промислових вибухових речовин на планеті базуються на аміачній селітрі. Росія — найбільший у світі експортер цього «напівфабрикату смерті».

Звіт НАКО підтверджує цей зв'язок на рівні документів та фінансів. Бо сучасна військова логістика та виробництво вибухових речовин глибоко переплетені з виробництвом добрив на основі азоту. Аміак та азотна кислота, основні складові промисловості добрив, є ключовими компонентами, необхідними для виробництва тротилу та інших потужних вибухових речовин, що використовуються в артилерійських снарядах та ракетах.

Росія продовжує отримувати значні доходи від світового експорту добрив, причому щорічні прибутки сягають приблизно 20 мільярдів доларів. Цей фінансовий потік прямо порівнянний із загальними витратами держави на виробництво артилерійських боєприпасів.

Ми маємо справу з прямою математичною залежністю: кожен долар за тонну карбаміду на західному ринку — це інвестиція у ракетний цех, що випускає продукцію з маркуванням «2026». Продаючи добрива, Росія обходить енергетичне ембарго, бо виробництво азотних добрив — це енергоємний процес, де природний газ становить до 80% загальної вартості. Експортуючи добрива, Росія фактично обходить енергетичні санкції, продаючи свій газ під виглядом сільськогосподарської продукції.

Перегляд термінів: Тижні замість років

Світова спільнота звикла до думки, що санкції діють роками. Але ситуація 2026 року диктує іншу логіку. Якщо ракети, що летять сьогодні, були виготовлені вчора, то зупинка виробничого циклу припинить війну протягом тижнів. Це не війна складів, це війна безперервного потоку. Якщо ми перекриємо крани синтезу аміаку та метанолу, фронт залишиться без БК майже миттєво. Комплексний санкційний та бойовий удар по хімічній логістиці та бізнесу — це єдиний шлях до швидкого завершення агресії. Для реалізації цієї стратегії ми маємо зосередитися на трьох критичних вузлах.

 Порт Тамань став «вузьким місцем» для всієї азотної галузі РФ. Коли порти Балтії стали токсичними, Тамань перетворилася на єдине вікно для вивезення аміаку та азоту. Хімічне виробництво не може працювати «на склад». Агрегати синтезу на «Тольяттіазот» або «Щокіноазот» працюють у безперервному циклі. Блокування Тамані — фізичне чи санкційне (через страхування та заборону заходу суден) — призведе до переповнення сховищ протягом кількох діб. Це викличе примусову зупинку заводів. А зупинка синтезу аміаку — це техногенний параліч, після якого обладнання потребує місяців, а іноді й років капітального ремонту.

Виробничий удар по Стерлітамаку та «Авангарду». Стерлітамацький нафтохімічний завод та завод «Авангард» (структура Ростеху) — це серце військової хімії. Стерлітамак виробляє іонол для авіапального та полімери для електроніки. Без цих компонентів авіація не злетить, а ракети не зможуть наводитися. Це об'єкти, санкції проти яких мають бути тотальними, включаючи заборону на будь-яке західне обладнання, запчастини до компресорів та хімічні каталізатори.

 Технологічна ізоляція азотних гігантів. «Тольяттіазот», «Щокіноазот», «Акрон», «ФосАгро» — ці назви мають зникнути зі списків «цивільного бізнесу». Росія намагається використати продовольчий шантаж, щоб захистити ці активи. Але звіт НАКО викриває цю маніпуляцію. Політика «винятків» США фактично фінансує російські ракети.  Його автори стверджують:  «Поки Канада пішла далі, фактично повністю заборонивши російські добрива, США продовжують розглядати їх як критично важливий імпорт.Це дозволяє російським добривам потрапляти на ринки під виглядом критичного імпорту, що фактично нівелює ефект від санкцій в інших секторах».

Три стовпи нової доктрини безпеки

Партнерам України та нашим Силам оборони я би порадив зважати на три принципи, які можуть завершити війну в найкоротші терміни.

Перший — повна синхронізація та закриття трастів. Ми маємо припинити грати в «зміну власників». Усі активи «Єврохіму», «Уралхіму», «Акрону» та інших мають бути заморожені незалежно від того, на який офшор чи траст їх переписали. Кожен цент прибутку цих компаній — це порох у снаряді 2026 року випуску.

Другий — визнання статусу продукції подвійного призначення. Аміак, метанол та азотна кислота мають бути офіційно прирівняні до компонентів озброєння. Це автоматично закриває доступ до західних технологій, обслуговування компресорів Siemens чи каталізаторів Haldor Topsoe, без яких ці заводи зупиняться.

Третій — поєднання санкцій та кінетичного впливу. Сили оборони вже ідентифікували Стерлітамак, Тамань та Щокіно як пріоритетні зони. Економічний тиск має супроводжуватися  руйнуванням спроможності РФ відвантажувати «вибухівку у мішках».

Ми маємо припинити сприймати російський хімпром як частину агросектору. Це воєнна інфраструктура, замаскована під виробництво їжі. Російські добрива — це не про хліб для Африки. Це про метан, перетворений на тротил, і про 20 мільярдів доларів, які стають ракетами над Києвом у 2026 році. Наш удар по хімічному бізнесу агресора має бути комплексним і нещадним. Якщо ми зруйнуємо цей ресурсний фундамент зараз — війна закінчиться за тижні. І ми маємо зробити це негайно.