Черкаські поліцейські їхали «брати злочинця» як до тещі в гості. Ветеран Русінов стріляв по внутрішніх ворогах і окупантах України.

Нема жодного значення, якими були загиблі поліцейські - хорошими людьми чи «перевертнями у погонах». 

Тому що Русінов стріляв не по кожному з них особисто - він стріляв у державу-перевертня, у поліцію як у сволочну антинародну частину сволочної антинародноі державної системи, яка вже понад тридцять років під цинічну демагогію про демократію та права людини не просто садистськи знущається над трудовим українським народом - вона в буквальному змісті цього слова здійснює геноцид українства. 

Також не має значення, якою людиною був Сергій Русінов. 

Цими днями про нього написано багато різного, але абсолютно точно ясно одне: він за своє життя вже стільки настраждався і натерпівся від можновладців-перевертнів, від усіх без винятку органів влади-перевертнів та всього того що зазвичай називається державою і також є гидотним антинародним перевертнем, що вже сприймав їх виключно як ворогів народу і своїх особистих ворогів. 

Він вже повністю втратив віру у закон і справедливість, і тому «зустрів» поліцейських у своєму рідному забутому Богом і приреченому внутрішніми окупантами на вимирання Нехворощі так само, як ще зовсім недавно «зустрічав» зовнішніх окупантів на фронті. 

Як тих хто прийшов його вбивати. 

В тій Україні, якої завжли прагнув і прагне трудовий український народ, і Русінов і поліцейські залишилися б живими.

В тій Україні, яку за тридцять п‘ять років Незалежності «розбудувала» підла зажерлива антинародна «українська політична еліта», «синдром Русінова» може стати масовим.

Не одиниці, а мільйони українців уже давно в такому ж як Русінов морально-психологічному стані - тому що повсюдні, в усіх без винятку,  від найвищих до місцевих органах влади «перевертні» вже так «дістали» народ, що далі нікуди.

Пожнуть те, що понад тридцять років сіяли.