COVID-19 — був останній важкий спалах інфекційного захворювання, коли ми ще мали профільних спеціалістів
Зараз по всій Україні відбувається скорочення інфекційних стаціонарів. Разом із ними, звісно, висококваліфіковані лікарі-інфекціоністи або звільняються, або переходять у сімейну медицину.
Тобто все має бути так, "як у дуже цивілізованому світі". А там немає таких спалахів інфекцій, як у нас, і інфекціоністів, відповідно, теж небагато.
Наприклад, New York Times у 2019 році, якраз напередодні пандемії, опублікувала статтю під назвою "Жахливий дефіцит лікарів-інфекціоністів". В якій автор, Доктор Маккарті, який спеціалізується на інфекційних захворюваннях, наголошує, що необхідно поспішати, оскільки наближаються супербактерії і потрібні експерти, які знають, як з ними боротись.
Це сталося на тлі повідомлень ВООЗ про те, що найближчим часом нас очікує нова пандемія. Наш уряд у цей час був зайнятий ліквідацією санітарно-епідеміологічної служби.
Чим усе закінчилося — ми знаємо. Госпітальна летальність у США навесні 2020 року сягала 40%. У цей період науковці, зокрема Пол Марік із колегами, ініціювали слухання в Сенаті щодо необхідності внесення змін до протоколів лікування, зокрема дозволу на застосування гормонів. Їм відмовили (сьогодні це — золотий стандарт лікування пацієнтів із прогресуючим перебігом хвороби). У результаті штучно завищена летальність у стаціонарах досягла 40% (❗️), тобто майже половини всіх госпіталізованих пацієнтів.
За підсумками пандемії США знову стали найбільш постраждалою країною серед розвинених держав світу, зокрема й у період ери "Омікрону".
Нам, безумовно, було важко, але такої стаціонарної летальності не було ніде. Чому — я багато разів про це говорила, зокрема й у дописі ще за 2020 рік. Своєї думки я не змінила і відповідаю за кожне своє слово.
Отже, друзі, це був останній важкий спалах інфекційного захворювання, коли ми ще мали профільних спеціалістів і з якого змогли вибратися — хоч і з втратами, але не катастрофічними. Більше такого не повториться — запам’ятайте мої слова.
Загалом, усе як у фільмі "Не дивись угору" або "Гра в кальмара" — обирайте, кому що більше подобається.
На прикинці 2019 і початку 2020 не було ніяких напрацювань. Лікували симптоматику: пневмонію і ускладнення антибіотиками і при викому показнику тромбоцитів давали препарати, які розжижували кров, то й усе + підтримка при хроничн.зазворюваннях.
Епідіміологи потрібні для визначення інфекції і протоколів лікування, інф відділення - для ізоляції хворих, а зараз важливий акцент на підготовці фахових хирургів і анестезіологів. Саме від їз майстерності заледить життя поранених, яких чималр цілодобово а хірургів бракує... і тут не обійтись без сортування...
Да, хірург здатен більш ніж хто надати допомогу, але знання і досвід наприклад торакального хирурга і того, хто оперує в черевной порожнині дуже різні, як і при операціях з хребтом і кінцівками. При наявності діагнозу (лабораторно встановленному) і протоколу лікування не обов'язково потрібен інфекционіст, а вот опе... здатен тільки хирург зробити в купі з анестезіологом...
Під час воєнного стану треба концентрувавтися на приоритетах... як то кажуть: не до жиру хоч би живу
РНК вакцину ви називаєте «експериментальною»?? Не ходіть до лікарів. Вони шарлатани. Най бабка пошепче і яйцем викатає вам той ковід.
Мабуть перше від чого треба почати лікувати - це від невігластва. Бо їх вже в світі і при владі забагато.
Оруел охфігів би.
Ми теж в цьому руслі вже певний час, дякую, дуже дякую)
Гаїті на повний зріст.