Фанклуб путіна в Європі: хто і навіщо готує "мирні" акції в Мюнхені

Щоразу перед великими міжнародними подіями кремль вмикає не лише дипломатію, а й свою улюблену зброю - "активістів із добрими обличчями". Цього разу мішенню стає Мюнхенська безпекова конференція, яка відбудеться 13–15 лютого 2026 року. І якщо вірити оцінкам ГУР МО України, російські спецслужби готують масштабну гібридну кампанію під прикриттям так званих пацифістських рухів.

Сценарій знайомий. На вулицях – плакати "за мир". У соцмережах – гнівні пости про "провокації Заходу". У медіа – спікери, які повторюють одні й ті самі формули: "підтримка України веде до третьої світової", "НАТО –агресор", "росія нікому не загрожує". Звучить майже як мантра. І повторюється з однаковою інтонацією – незалежно від країни.

Ключовим інструментом у цій кампанії, за даними української розвідки, стане рух Friedensbewegung – "Рух за мир". Формально — децентралізована мережа антивоєнних та антимілітарних ініціатив, що виникла ще в 50–80-х роках у Західній Німеччині як протест проти ядерної зброї НАТО. Історично – частина європейського пацифістського середовища. Сьогодні ж цей рух перетворився на платформу, в якій дедалі активніше звучать проросійські голоси.

І тут важливо розрізняти. Пацифізм як ідея – це одне, а от використання пацифізму як інструменту інформаційної війни – зовсім інше.

Найактивніші нинішні учасники руху, за оцінками ГУР, мають прямі або опосередковані зв’язки з російськими спецслужбами. Серед них — Єлена Колбаснікова (1975 р.н.), організаторка низки антиукраїнських мітингів у Кельні та Дюссельдорфі, яка відкрито підтримує режим путіна і в 2023 році отримала російське громадянство. Її партнер – Макс Шлунд (Ростислав Теслюк, 1985 р.н.), пов’язаний із російськими "казаками", допомагав організовувати прокремлівські акції в Німеччині. У 2024 році після обшуків німецької прокуратури за підозрою в незаконному зберіганні зброї обоє втекли до росії.

Ще один персонаж – В’ячеслав Зеєсвальд. Так званий проросійський активіст систематично просуває кремлівські наративи через свій Telegram-канал, прославляє політику владіміра путіна та підтримує контакти з російськими спецслужбами й ультраправими структурами в Європі.

Ось такий "рух за мир", який насправді являє собою мережу російського впливу.

Ця організація застосовує різні методи. Вуличні акції під час конференції, інформаційна синхронізація в соцмережах, створення ефекту "європейського невдоволення". Камуфляж – традиційний: заклики до припинення війни, вимоги "почути всі сторони", апеляція до страху перед глобальною ескалацією. Але якщо придивитися до лейтмотиву, він один: припинити західну підтримку України та просунути капітулятивні тези про необхідність задоволення вимог москви "заради миру".

Це класична гібридна операція. Кремль не може перемогти на полі бою, тому намагається виграти в головах. І якщо для цього потрібно створити "європейський фанклуб путіна" – він його створює. З правильними лозунгами, з правильними хештегами, але з дуже неправильним порядком денним.

Традиційно Мюнхенська конференція – це простір, де говорять про безпеку. Іронія в тому, що під гаслом "миру" туди намагатимуться принести інструменти дестабілізації.

Європа вже бачила, як працюють подібні схеми. Питання лише в тому, чи достатньо міцною є її політична та інформаційна імунна система, щоб розрізнити щирий пацифізм і технологічно зрежисований "мир будь-якою ціною".

Бо "мир будь-якою ціною" для України – це не мир. Це капітуляція.

А для Європи це ілюзія безпеки, за яку доведеться платити значно дорожче.

Нижче додаю текст англійською та німецькою мовами. Поширюйте.

_____________________

Putin’s fan club in Europe: who and why is preparing "peaceful" actions in Munich

Every time before major international events, the Kremlin activates not only diplomacy, but also its favourite weapon — "activists with kind faces". This time the target is the Munich Security Conference, which will take place on 13–15 February 2026. And if we are to believe the assessments of the Defence Intelligence of Ukraine (HUR of the Ministry of Defence of Ukraine), Russian special services are preparing a large-scale hybrid campaign under the cover of so-called pacifist movements.

The scenario is familiar. In the streets — posters "for peace". In social networks — angry posts about "Western provocations". In the media — speakers who repeat the same formulas: "support for Ukraine leads to the Third World War", "NATO is an aggressor", "Russia threatens no one". It sounds almost like a mantra. And it is repeated with the same intonation — regardless of the country.

The key instrument in this campaign, according to Ukrainian intelligence, will be the Friedensbewegung movement — the "Peace Movement". Formally — a decentralised network of anti-war and anti-militarist initiatives that emerged back in the 1950s–1980s in West Germany as a protest against NATO nuclear weapons. Historically — part of the European pacifist environment. Today, however, this movement has turned into a platform in which pro-Russian voices are increasingly active.

And here it is important to distinguish. Pacifism as an idea is one thing, but the use of pacifism as an instrument of information warfare is completely different.

The most active current participants of the movement, according to HUR assessments, have direct or indirect links with Russian special services. Among them is Elena Kolbasnikova (born 1975), organiser of a number of anti-Ukrainian rallies in Cologne and Düsseldorf, who openly supports Putin’s regime and in 2023 received Russian citizenship. Her partner is Max Schlund (Rostyslav Tesliuk, born 1985), connected with Russian "Cossacks", who helped organise pro-Kremlin actions in Germany. In 2024, after searches by the German prosecutor’s office on suspicion of illegal weapons storage, both fled to Russia.

Another figure is Viacheslav Zeesvald. This so-called pro-Russian activist systematically promotes Kremlin narratives through his Telegram channel, glorifies Vladimir Putin’s policy and maintains contacts with Russian special services and far-right structures in Europe.

This is the kind of "peace movement" which in fact represents a network of Russian influence.

This organisation uses various methods. Street actions during the conference, information synchronisation in social networks, creation of the effect of "European dissatisfaction". The camouflage is traditional: calls to stop the war, demands to "hear all sides", appeals to fear of global escalation. But if you look closely at the leitmotif, it is one: to stop Western support for Ukraine and to push capitulation-style theses about the need to satisfy Moscow’s demands "for the sake of peace".

This is a classic hybrid operation. The Kremlin cannot win on the battlefield, so it tries to win in people’s minds. And if for this it is necessary to create a "European fan club of Putin" — it will create it. With the right slogans, with the right hashtags, but with a very wrong agenda.

Traditionally, the Munich Conference is a space where security is discussed. The irony is that under the slogan of "peace", instruments of destabilisation will be brought there.

Europe has already seen how similar schemes work. The only question is whether its political and informational immune system is strong enough to distinguish sincere pacifism from technologically staged "peace at any cost".

Because "peace at any cost" for Ukraine is not peace. It is capitulation.

And for Europe it is an illusion of security, for which it will have to pay much more dearly.

___________________________

Putins Fanklub in Europa: Wer und warum "friedliche" Aktionen in München vorbereitet

Vor großen internationalen Ereignissen aktiviert der Kreml nicht nur die Diplomatie, sondern auch seine Lieblingswaffe — "Aktivisten mit freundlichen Gesichtern". Diesmal ist das Ziel die Münchner Sicherheitskonferenz, die vom 13. bis 15. Februar 2026 stattfinden wird. Wenn man den Einschätzungen des Militärgeheimdienstes der Ukraine (HUR des Verteidigungsministeriums der Ukraine) glaubt, bereiten russische Spezialdienste eine groß angelegte hybride Kampagne unter dem Deckmantel sogenannter pazifistischer Bewegungen vor.

Das Szenario ist bekannt. Auf den Straßen — Plakate "für den Frieden". In sozialen Netzwerken — wütende Beiträge über "westliche Provokationen". In den Medien — Sprecher, die dieselben Formeln wiederholen: "Die Unterstützung der Ukraine führt zum Dritten Weltkrieg", "Die NATO ist ein Aggressor", "Russland bedroht niemanden". Es klingt fast wie ein Mantra. Und es wird mit derselben Intonation wiederholt — unabhängig vom Land.

Das wichtigste Instrument dieser Kampagne wird laut ukrainischer Aufklärung die Friedensbewegung sein — die "Peace Movement". Formal handelt es sich um ein dezentrales Netzwerk von Anti-Kriegs- und Anti-Militarismus-Initiativen, das bereits in den 1950er–1980er Jahren in Westdeutschland als Protest gegen NATO-Atomwaffen entstand. Historisch gesehen — Teil des europäischen pazifistischen Umfelds. Heute jedoch hat sich diese Bewegung in eine Plattform verwandelt, auf der pro-russische Stimmen zunehmend aktiver werden.

Und hier ist es wichtig zu unterscheiden. Pazifismus als Idee ist das eine, aber die Nutzung des Pazifismus als Instrument der Informationskriegsführung ist etwas völlig anderes.

Die aktivsten aktuellen Teilnehmer der Bewegung haben laut HUR-Einschätzungen direkte oder indirekte Verbindungen zu russischen Spezialdiensten. Dazu gehört Elena Kolbasnikova (geb. 1975), Organisatorin mehrerer anti-ukrainischer Kundgebungen in Köln und Düsseldorf, die offen das Putin-Regime unterstützt und 2023 die russische Staatsbürgerschaft erhielt. Ihr Partner ist Max Schlund (Rostyslav Tesliuk, geb. 1985), verbunden mit russischen "Kosaken", der bei der Organisation pro-kremlfreundlicher Aktionen in Deutschland half. Im Jahr 2024 flohen beide nach Hausdurchsuchungen durch die deutsche Staatsanwaltschaft wegen des Verdachts auf illegale Waffenlagerung nach Russland.

Eine weitere Figur ist Wjatscheslaw Seeswald. Dieser sogenannte pro-russische Aktivist verbreitet systematisch Kreml-Narrative über seinen Telegram-Kanal, verherrlicht die Politik Wladimir Putins und pflegt Kontakte zu russischen Spezialdiensten und rechtsextremen Strukturen in Europa.

Dies ist eine Art "Friedensbewegung", die in Wirklichkeit ein Netzwerk russischen Einflusses darstellt.

Diese Organisation nutzt verschiedene Methoden. Straßenaktionen während der Konferenz, Informationssynchronisation in sozialen Netzwerken, Erzeugung eines Effekts "europäischer Unzufriedenheit". Die Tarnung ist traditionell: Aufrufe zur Beendigung des Krieges, Forderungen, "alle Seiten anzuhören", Appelle an die Angst vor globaler Eskalation. Aber wenn man sich das Leitmotiv genauer ansieht, ist es nur eines: die westliche Unterstützung der Ukraine zu stoppen und kapitulationsähnliche Thesen über die Notwendigkeit zu verbreiten, Moskaus Forderungen "im Namen des Friedens" zu erfüllen.

Dies ist eine klassische hybride Operation. Der Kreml kann auf dem Schlachtfeld nicht gewinnen, deshalb versucht er, in den Köpfen der Menschen zu gewinnen. Und wenn es dafür notwendig ist, einen "europäischen Fanklub Putins" zu schaffen — wird er ihn schaffen. Mit den richtigen Slogans, mit den richtigen Hashtags, aber mit einer sehr falschen Agenda.

Traditionell ist die Münchner Konferenz ein Raum, in dem über Sicherheit gesprochen wird. Die Ironie besteht darin, dass unter dem Slogan "Frieden" Instrumente der Destabilisierung dorthin gebracht werden sollen.

Europa hat bereits gesehen, wie solche Systeme funktionieren. Die einzige Frage ist, ob sein politisches und informationelles Immunsystem stark genug ist, um echten Pazifismus von technologisch inszeniertem "Frieden um jeden Preis" zu unterscheiden.

Denn "Frieden um jeden Preis" bedeutet für die Ukraine keinen Frieden. Es bedeutet Kapitulation.

Und für Europa ist es eine Illusion von Sicherheit, für die es einen viel höheren Preis zahlen wird.