Пам’ять – це не пропаганда
Олімпійський рух має свої правила. Одне з них – правило 50.2 – каже, що спортсмену заборонено демонструвати політичну, релігійну чи расову пропаганду під час змагань. Посилаючись на це правило, МОК вважає за доцільне дискваліфікувати українського спортсмена Владислава Гераскевича через згадку про спортсменів, убитих росіянами під час війни.
А це сотні людей, приблизно 1/5 від усієї кількості учасників цьогорічної Олімпіади. Спортсмени, які вже не зможуть взяти участь в Олімпійських іграх, бо їх вбила російська армія.
Владислав символічно дав їм змогу взяти участь. Хіба не це є олімпійським кредо? Взяти участь. Якщо росіяни відібрали в них це право разом із життям, то МОК заборонив полеглим бути присутніми на Олімпіаді навіть символічно. Пам'ять про полеглих, пам'ять про жертв агресії – це не пропаганда. Пам'ять – це обов'язок і честь. У війську ми завжди зобов'язуємося пам'ятати про полеглих, продовжити їх справу та помстити їх загибель. У спорті ми вшановуємо полеглих, присвячуємо їм свої зусилля, свою дисципліну, свої досягнення.
В Олімпійського руху є свої правила. Але чи є в Міжнародного олімпійського комітету свої принципи? Можливо, принцип схиляти голову перед агресором і заплющувати очі на його злочини? Або принцип дослухатися до тих, хто вміє гучніше кричати, та нехтувати голосом тих, кого вважаєш слабшим? Вони схибили, призначивши слабшим українського атлета. Владислав виявився наполегливішим, він готовий боротися за власне право пам'ятати друзів і побратимів. Він готовий довести свою силу духу під час чесних змагань, але МОК підступно відібрав і в нього право на участь у змаганнях, обравши правила замість принципів.
Владиславе, друже, дякую тобі за твою силу волі. Українські військові завжди прискіпливо дивляться на досягнення спортсменів. Сьогодні ми бачимо твоє досягнення і досягнення твого тренера. Нам важливо бачити, що український спортсмен обирає честь і пам'ять, обирає правду та не соромиться її казати. Твій шолом дорожчий для нас, ніж медаль, яку тобі не дозволяють вибороти в чесних змаганнях. Пам'ять – це не пропаганда, а правила мають триматися на фундаменті міцнішому, ніж бажання догодити агресору.
Функціонери МОК добряче лажанулись: незалежно від того, наскільки капітально Росія простимулювала їх тлумити українських спортсменів і тим більше українські ініціативи (нова голова МОК Кірсті Ковентрі відома на цілий світ своїми скандалами з отриманням грошей і лояльністю до паскудних режимів), гроші були витрачені дарма. Бо вони домоглись класичного "ефекту Стрейзанд": коли спроба щось замести під килим лише привернула максимум можливої уваги, якої ніколи б не було без такої спроби.
Що характерно, МОК і особисто Ковентрі продовжують закопувати себе чимдалі глибше в той субстрат, який найбільше відповідає їхньому світогляду: заборонили Гераскевичу "шолом пам'яті" - порекомендували чорну стрічку - дозволили "шолом пам'яті" поза змаганнями - дискваліфікували Гераскевича - а оце тепер знущально "дозволили Гераскевичу бути присутнім на Олімпіаді попри дискваліфікацію зі змагань" після особистого звернення Ковентрі.
Навздогін ще й представник МОК Марк Адамс ляпнув нібито як виправдання: "...У світі 130 конфліктів - візьміть Близький Схід, Африку, Південну Америку. Якщо кожному буде дозволено висловлюватися таким чином поза чорною повʼязкою, це створить поле змагань полем висловлювань".
Таке враження, що їм з Кремля спецрейсом якусь особливо продуктивну совкову лопату підігнали (і майстер-клас від Захарової з Лавровим), щоб якісніше закопувались і надовго закопували репутацію МОК зокрема і Олімпійських ігор загалом.
З іншого боку, солідарність з Гераскевичем і Україною висловила команда Латвії (хоча вони завжди з нами, за що велика їм повага). «Наразі команда Латвії подала протест, збирає підписи всіх команд на нашу підтримку та категорично вимагає анулювати цю дискваліфікацію. Ми ніколи не сумнівалися у команді Латвії, там народився український скелетон. ...Підтримку висловили Республіка Корея, Данія; організатори Ігор збірна Італії підійшли та побажали успіху. Дуже багато підтримки отримали від тренерів з Німеччини, США, Бразилії - багатьох країн», - Гераскевич.
Флешмоб на підтримку ініціювали наші спортсмени, що служать зараз в ЗСУ (і до нього долучились також і деякі українські спортсмени на Олімпіаді).
Заяву вчора зробив Зеленський. і після ганьби з дискваліфікацією видав наказ про нагородження Владислава Гераскевича Орденом Свободи - "за самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність і патріотизм у відстоюванні ідеалів свободи та демократичних цінностей". Багато хто вважає, що цей орден разом зі скандалом, який охопив цілий світ, для майбутнього Гераскевича важливіші, ніж золота медаль, на яку він впевнено йшов на цій ганебній "Олімпіаді Ковентрі" (її призначено минулого березня - це її перша Олімпіада, яку вона успішно спаскудила вщент).
Заяву зробив міністр МЗС України («МОК заборонив не українського спортсмена, а власну репутацію. ...Саме росіян потрібно відсторонювати, а не забороняти вшанування їхніх жертв. Жоден із них не є «нейтральним». ...МОК зрадив 650 українських спортсменів і тренерів, убитих Росією») і міністр спорту (пообіцяв "виправляти цю помилку в правовому полі").
Навіть ВР вчора встигла проголосувати відповідну дуже жорстку Постанову про Звернення до МОК (реєстр. №15027): "Верховна Рада України повною мірою підтримує дії Владислава Гераскевича як прояв поваги до пам'яті не лише українських спортсменів, а й усіх громадян України, які стали жертвами кривавої незаконної, неспровокованої і невиправданої збройної агресії російської федерації проти України, та вважає рішення МОК несправедливим і таким, що фактично є свідченням підтримки агресора. ВР закликала МОК надати всім українським спортсменам право використовувати символіку на вшанування пам'яті жертв збройної агресії РФ проти України. А також скасувати рішення про участь російських і білоруських спортсменів у міжнародних змаганнях.
Тобто, бодай навздогін, але Україна відреагувала достатньо якісно, варто визнати.
Але це не міняє головного: участь в Олімпіадах втрачає сенс. Глобальна фарма, тотальна корумпованість, фантастична гнучкість щодо тиску кремлівського режиму, зневага до власних же правил (фахівці вже розібрали детально всі порушення в рішеннях МОК), зневага не тільки до букви, але головне - до духу всесвітніх змагань...
Олімпіади всьо - як мінімум на якийсь час. Не як рух, а як організація Олімпійські ігри себе дискредитували капітально. Вже не тільки Україна закликала до відставки скандально відомої Ковентрі (але як її могли призначити з таким загальновідомим бекґраундом?!). Але її наступнику доведеться докласти дуже тяжких зусиль до реабілітації Олімпіад після такої ганьби.
https://t.me/Omelyan_News/21344 https://t.me/Omelyan_News/21344 Віддавна Олімпійські Ігри змушували замовкнути війни. Сьогодні ж Міжнародний олімпійський комітет намагається змусити замовкнути тих, хто про ці війни нагадує.
Ганебне рішення МОК про дискваліфікацію українського скелетоніста Владислава Гераскевича ще до початку змагань. За відмову знімати «шолом пам'яті». За намагання нагадати світові, що війна в Україні триває. Що російські ракети продовжують забирати життя українців, зокрема і наших спортсменів.
На їхню думку, «шолом пам'яті» - це політичний заклик.
Але ні. Це про вміння пам'ятати, про сміливість відстоювати свої цінності та про глибоку шану до кожного нашого воїна та атлета, якого росія назавжди позбавила права жити, дихати й перемагати.
Попри те, що Владислава позбавили права боротися за олімпійську медаль, він - уже переможець. Переможець для кожного українця. Саме це і є здобутком найвищого ґатунку. Залишитися вірним собі, коли на тебе тисне весь світ - це і є справжній олімпійський дух.
Пам'ять - це не порушення. У пам'яті і є наша сила!
Офіційний інтернет-магазин Олімпійських ігор виставив на продаж колекцію під назвою «Спадщина», до якої увійшли футболки з дизайном берлінської Олімпіади 1936 року, яку нацисти використовували для власної пропаганди - BBC.
У МОК відповіли, що «звичайно, визнають історичні проблеми нацистської пропаганди», але... хочуть пам'ятати, що на берлінських іграх 1936 року «4483 спортсмени з 49 країн змагалися у 149 медальних дисциплінах». Ну, так, можна ще додати, що спорт поза політики і згадати, як спорт в інтересах нацизму та рашизму використовували Гітлер та Путін. Але це ж дрібниці? Так?
Мдя... Безпринципні тварини.