"Кремлівські схеми": Москва через "агентів впливу" намагається прибрати до рук критично важливі мінерали

Як Росія намагається обійти санкції — і чому це частина глобальної боротьби за ресурси.

Здавалося б — далека від України ситуація. У Казахстані старіючі олігархи і їхні спадкоємці вирішили відійти від бізнесу, продати свої частки в гігантській гірничодобувній компанії. Типова корпоративна історія пострадянського простору. Але якщо придивитися — знову бачимо російський слід, спроби Кремля розставити підставних осіб та "агентів впливу"; зберегти контроль там, де формально його бути не може. І це не просто локальний конфлікт — це чіткий приклад того як Москва уникає запроваджені проти неї обмеження і водночас намагається підставити Сполучені штати - в той самий час, коли веде із Вашингтоном переговори щодо українського врегулювання.

Битва за ресурси

Щоб розібратися, що відбувається в Казахстані, треба спершу зрозуміти, чому критичні мінерали стали "новою нафтою" — і чому за них зараз йде глобальна "війна". Якщо спрощено, без кобальту немає акумуляторів — ані для електромобілів Tesla, ані для військових дронів. Без міді немає дата-центрів для штучного інтелекту — а один такий центр цього металу забирає як невелике місто. Без літію немає систем зберігання енергії. Без хрому немає нержавіючої сталі для авіації. Без вольфраму — бронебійних снарядів… Без рідкоземельних елементів немає систем наведення ракет, радарів, магнітів для турбін F-35…

Раніше це було "нішеве виробництво". А зараз - основа для всієї економіки майбутнього — від iPhone до винищувачів п’ятого покоління. Хто контролює мінерали — контролює технології, які своєю чергою відкривають контроль над майбутнім. Є і друга причина: Пекін цільоспрямовано захоплював цей ринок. Десятиліттями Захід віддавав видобуток і переробку цих ресурсів на аутсорсинг — переважно Китаю. Прорахувались! Бо Піднебесна контролює тепер 70% світового видобутку рідкоземельних елементів і до 90% їх переробки. Два роки тому Пекін почав послідовно вводити експортні обмеження на 12 критичних металів, тобто - вчорашній бізнес став тепер геополітичною зброєю. Захід раптом усвідомив: вони в залежності, як колись від арабської нафти в 1970-х. Якщо Китай "закрутить гайки" — зупиняться заводи в Детройті, Штутгарті, у Кремнієвій долині.

Ну і ще одна причина. Війна. Російське вторгнення в Україну показало: сухопутні війська (на які раніше робила ставку військова доктрина Москви) вже не "засіб номер один". Потрібні дрони, високоточна зброя, електроніка, системи ППО. А їх не буде без критичних мінералів. США зрозуміли просту річ: якщо Китай або Росія контролюють ресурси — вони контролюють виробництво зброї. Якщо завтра спалахне конфлікт у Тайванській протоці і Пекін перекриє постачання рідкоземельних елементів — американські оборонні заводи зупиняться через кілька місяців!

Так почалось нове стратегічне змагання. Кілька тижнів тому, на початку лютого 2026 року, США навіть зібрали 54 країни світу на перший в історії Critical Minerals Ministerial — Міністеріал з критичних мінералів. За півроку до цього Вашингтон мобілізував понад 30 мільярдів доларів інвестицій, кредитів, гарантій для проєктів у сфері критичних мінералів. Створили так званий "Project Vault" — стратегічний резерв мінералів на 10 мільярдів доларів. Запустили консорціум Orion щоб скупити африканські активи. Ту саму угоду з Україною про спільну розробку титану, літію, урану теж підписали в рамках цієї ж великої стратегії.

Це вже не тільки бізнес. Це геополітика. Хто контролює мінерали — той контролює технології, економіку і зброю.

Казахстан: спадщина трьох олігархів

Саме в цьому контексті треба дивитися на те, що зараз відбувається в Казахстані. Є така компанія — Eurasian Resources Group (ERG) — навколо якої зараз грандіозний скандал, про який активно пише західна преса. ERG — одна з найбільших гірничодобувних компаній світу; вона серед світових лідерів з виробництва феррохрому (перше місце), є великим постачальником кобальту, міді, глинозему та алюмінію. Крім Казахстану, оперує в Конго (мідь, кобальт), Бразилії (залізна руда) і Південній Африці…

Ця історія - наче із детектива про "буремні дев’яності". Саме тоді бізнес заснували троє казахських олігархів — Олександр Машкевич, Патох Ходієв і Аліджан Ібрагімов. Їх називали "євразійською трійкою". Вони приватизували державні рудники після розпаду СРСР, вивели компанію на Лондонську біржу в 2007 році під назвою ENRC, розширили операції на Африку.

А потім почалися проблеми. Розслідування британського Serious Fraud Office щодо звинувачень у корупції тривало 10 років! У підсумку його закрили, але репутація була зруйнована. Компанію зняли з біржі, перейменували на ERG, змінили власників. І от зараз 40% — державна власність Казахстану. А по 20% належить кожній з трьох родин-засновниць.

І тут починається найцікавіше. За останні роки двоє з батьків-засновників — Олександр Машкевич та Аліджан Ібрагімов — померли. Третій вже у поважномі віці — то ж родини хочуть продати свої частки… І тут на сцені з’являється такий собі Шахмурат Муталіп.

Механік, що став… мільярдером

У грудні минулого року авторитетна Financial Times опублікувала сенсаційну новину: маловідомий тридцятип’ятирічний казахський бізнесмен Шахмурат Муталіп запропонував майже півтора мільярда доларів за 40% акцій ERG, які належать сім’ям Ходієва і Машкевича (пам’ятаєте — у кожної родини олігархів залишалося по 20%). Паралельно, за даними видання, він запропонував $3,5 мільярда за 70% Kazzinc — найбільшого в Казахстані виробника цинку, який належить швейцарській Glencore.

Загальна вартість двох угод — близько 5 мільярдів доларів. Цифра, співмірна із річним бюджетом невеликої держави… То ж звідки у простого будівельника доріг такі гроші? І чи не Москва раптом за ним стоїть?

Радіо Азаттик (це Центральноазіатський підрозділ Радіо Свобода) провело детальне розслідування біографії Муталіпа. І з’ясувало: у 2008-му він приходить механіком на завод, де виготовляють залізобетонні шпали. А от у 2020-х - різке кар’єрне зростання. Стає генеральним директором Integra Construction KZ, великої будівельної компанії, а згодом її бенефіціарним власником. Проходить всього три роки — і бачимо пропозицію 5 мільярдів доларів на купівлю найбільших гірничодобувних активів Казахстану. Щось надто дивно виглядає цей шлях від заводського механіка до власника компанії, яка легко розкидується мільярдами.

Але і це ще не все. Паралельно Муталіп придбав Kazakh Construction Group — актив, який раніше належав Кайрату Шаріпбаєву, чоловіку Дариги Назарбаєвої, дочки першого президента Казахстану. Тобто до колишнього "майстра шпал" переходять активи казахстанської еліти. Далі — ще більше. Він стає: Президентом Казахстанської федерації боксу, віце-президентом Національного олімпійського комітету, головою комітету з будівництва Національної палати підприємців…

Державні контракти і замовлення сиплються на цю компанію безперервно… Торік Муталіп двічі зустрічався особисто з президентом Токаєвим. Це вже не просто успішна кар’єра. Це системне включення людини в найвищі ешелони влади і бізнесу з неймовірною швидкістю. І це при тому, що навіть формальна історія придбання його компанії, Integra, має чимало "білих плям" (я не буду тут на них зупинятися, але повірте — там є питання). І людина з такою біографією з’являється з пропозицією на 5 мільярдів доларів для купівлі стратегічних активів.

Російський слід

Ключові докази зв’язку Муталіпа з російськими державними структурами отримало видання The Insider — незалежний російський розслідувальний ресурс. Журналісти з’ясували — бізнесмен добре знайомий з Андрієм Костіним — президентом ВТБ, який знаходиться під персональними санкціями США, ЄС і Великобританії. Джерело, близьке до керівництва ERG, підтвердило виданню, що Муталіп користується підтримкою ВТБ. І це класична схема, коли Москва конвертує борговий важіль для прихованого контролю власності, таких випадків десятки, якщо не сотні.

The Insider також встановив, що Алішер Усманов, який знаходиться під санкціями ЄС (його активи заморожені з 2022 року) — представляв Муталіпа російським банкірам, зв’язав казахстанського будівельника з російською банківською елітою. І коли в цьому ланцюжку ми бачимо підсанкційного російського олігарха; коли він по суті посередник в угоді, яка стосується стратегічних мінеральних активів у кількох країнах, — тут бачимо координацію на рівні, який далеко виходить за межі приватного бізнесу!

Так, контроль над компанією Муталіп ще не отримав, але робить можливе і неможливе, щоб завершити процес. І чимало джерел переконані: все це відбувається за вказівкою з Кремля, який вчергове намагається отримати контроль над активами, формально не порушуючи санкції. Тут навіть нічого не ховають: простежте самі. ERG має 3 мільярди доларів боргу перед російським ВТБ. Але ще частина боргу припадає на… Ощадбанк (обидві фінансові структури під санкціями США і ЄС). Два роки тому борг Ощадбанку несподівано був частково реструктуризований, а 2 мільярди доларів з боргу ВТБ конвертували з доларів у юані — крок, вкрай рідкісний для компаній за межами Росії (зазвичай на нього йдуть щоб обійти західні рестрикції). І коли бізнес має такі величезні борги, банки його повністю контролюють через кредитні угоди.

Провідний американський експерт із санкційної політики пояснює, як все працює. Російський держбанк кредитує якусь компанію і не дуже-то хоче повернення грошей, бо завдання інше — створити борговий важіль. Компанія вимушена отримати ліцензію американського OFAC (це підрозділ Мінфіну США), щоб платити санкційному банку. Далі з’являється "місцевий бізнесмен", який купує акції (і формально санкції не порушені — покупець громадянин Казахстану). Але фактично контроль у Москви, бо бізнес пов’язаний по руках і ногах і через борги, і завдяки тіньовим зобов’язанням нового власника перед Москвою.

Чорні схеми Кремля

Вся ця ситуація серйозно турбує топ-чиновників Держдепу і Міністерства енергетики США, які відповідають за напрямок мінеральних ресурсів — підтвердило дипломатичне джерело у Вашингтоні. Ситуація набуває додаткового виміру, якщо врахувати, що ERG оперує не тільки в Казахстані, але й у Конго — найбільшому світовому виробнику кобальту (70% світового виробництва) і одному з найбільших виробників міді. Адже на наших очах Росія намагається перехопити контроль над активами ERG (включно з мідними і кобальтовими рудниками у Конго)! І це при тому, що адміністрація Трампа намагається залагодити конфлікт між Конго і Руандою у східній частині Конго, де якраз і розташовані основні активи ERG. Тобто це не збіг! Це Росія, побачивши зацікавленість США, розгортає таємний фронт війни за ті ж самі ресурси!

І це модель, яку Росія використовує всюди, де її банки дали гроші в борг: формально компанія переходить до "локального" бізнесмена, фактично — до російського державного банку. Санкції формально не порушені: бо покупець-то (на відміну від банків) не включений до санкційних списків. І Казахстан зараз — полігон для обкатки цих брудних схем обходу санкцій. І за іронією долі все це відбувається саме зараз — в той момент, коли Москва веде переговори з Вашингтоном про шляхи закінчення війни. І коли Кремль одночасно і обіцяє "золоті гори", якщо стосунки США і Росії перезавантажать, і тут же розгортає зі штатами війну за ресурси руками своїх агентів впливу.