Антидроновий перехоплювач LOAD: ставка на швидкість і автономність

Індустрія дронів

Сьогодні поговоримо про цікавий антидроновий перехоплювач LOAD від компанії Airbus.

Ударні безпілотники вже давно перестали бути екзотикою. Вони стали дешевою, масовою і, що найнебезпечніше, масштабованою буденністю війни. Загроза, яка ще кілька років тому здавалася точковою, сьогодні перетворилася на системний виклик для ППО. І відповідь на нього шукають не лише в модернізації радарів чи збільшенні запасів ракет, а й у зміні самої логіки повітряного бою.

Мисливець на дрони

Серед найцікавіших рішень є й концепт від Airbus. Європейський авіаційний гігант представив перші матеріали щодо проєкту LOAD - безпілотного винищувача, який має полювати на інші безпілотники. Фактично йдеться про спробу винести перехоплення в окремий, автономний сегмент. Не витрачати ресурс пілотованих літаків і не спалювати дорогі зенітні ракети там, де можна діяти дешевше й масовіше.

LOAD замислюється як повітряна платформа перехоплення, здатна знищувати цілі за допомогою легких ракет класу “повітря–повітря”. Тобто це вже не просто дрон із кулеметом чи засобами РЕБ, а повноцінний носій керованого озброєння. У теорії така машина може чергувати в повітрі, отримувати цілевказання від наземних РЛС або інших літаків, швидко виходити на рубіж пуску та знімати з неба як одиночні БПЛА, так і елементи рою.

https://youtu.be/_wAYK3BLpWo?si=WA-o7-TLymp-gssj 

Ідея виглядає прагматичною. Вартість сучасної ракети ППО часто кратно перевищує ціну самого ударного дрона. Економіка протистояння стає абсурдною: захист дорожчий за загрозу. LOAD покликаний змінити цю пропорцію. А саме зробити перехоплення більш гнучким, мобільним і фінансово виправданим.

Безпілотник проти безпілотника

У німецькому Бонні відбулася виставка DWT Unbemannte Systeme X. Це майданчик, де безпілотна авіація вже не виглядає експериментом, а сприймається як нова норма оборонної політики. Державні структури, приватні компанії, інтегратори демонстрували власне бачення того, яким буде небо найближчих років. І одна з найпомітніших експозицій належала саме Airbus.

Головною інтригою стенду компанії став макет перспективного безпілотника-перехоплювача LOAD (Low-Cost Air Defense). Назва максимально прагматична: “протиповітряна оборона малої вартості”. Фактично йдеться про спробу переосмислити економіку ППО в епоху масових ударних БПЛА. LOAD позиціонується як відповідь на один із ключових викликів сучасної війни — дешеві, численні, складні для перехоплення повітряні цілі.

Цікаво, що проєкт не стартував з нуля. За наявною інформацією, за основу взяли серійний безпілотник, який після заміни частини систем та інтеграції озброєння перетворили на винищувальну платформу. Такий підхід є досить ефективним, бо тут ставка на швидкість і зниження вартості розробки. Базові льотно-технічні характеристики при цьому збережені, а головні зміни стосуються архітектури управління, сенсорів і ракетного озброєння класу “повітря–повітря”.

Тобто LOAD не є імпровізованим дроном із підвішеною ракетою, а спробою створити системний елемент ешелонованої ППО. Він має працювати у зв’язці з радарами, командними пунктами та іншими платформами, отримуючи цілевказання і виконуючи роль мобільного перехоплювача там, де використання класичних засобів є економічно невиправданим.

Найближчим часом Airbus планує повномасштабні випробування. Йдеться не лише про перевірку самого носія, а й про тестування комплексу в цілому - від алгоритмів управління до пусків ракет “повітря–повітря”. Саме інтеграція всіх компонентів у єдину ефективну систему стане ключовим маркером життєздатності концепції.

У разі успіху корпорація має намір вивести LOAD на ринок як інструмент посилення національних систем ППО. Потенційними замовниками можуть стати країни, які шукають способи захисту не лише від традиційних літаків чи гелікоптерів, а й від нової реальності - роїв дронів, баражуючих боєприпасів та малорозмірних цілей.

Паралельно вже опрацьовуються варіанти розвитку проєкту. Серед них збільшення боєкомплекту, розширення номенклатури озброєння та покращення автономності. Фактично LOAD може еволюціонувати від бюджетного перехоплювача до повноцінного безпілотного винищувача зі спеціалізацією на антидронових операціях.

Втім, терміни повної реалізації поки залишаються відкритими. Використання готової платформи скорочує цикл розробки, але інтеграція озброєння, сертифікація та доведення систем управління можуть внести свої корективи.

LOAD поки що дише концепт із серйозними амбіціями. Але якщо він пройде шлях від макета до серійної машини, це означатиме ще одну зміну правил гри. Тепер у небі дедалі частіше воюватимуть не пілоти, а алгоритми, які змагаються за швидкість реакції та ціну перехоплення.

LOAD: еволюція з мішені в перехоплювач

Перспективний перехоплювач LOAD не виник із чистого аркуша. Його основою стала безпілотна мішень Do-DT25. Ця платформа добре відома фахівцям із підготовки зенітних розрахунків. Спочатку цей виріб розроблявся компанією EADS, а згодом перейшов у портфель Airbus.

Do-DT25 давно перебуває у серійному виробництві. Було випущено понад 2500 одиниць. Для оборонної авіаційної техніки це не просто солідний, а фактично масовий показник. Більше того, безпілотник-мішень став одним із найтиражніших продуктів Airbus у своєму сегменті. І саме ця серійність стала фундаментом для нового проєкту.

Перебудова мішені в перехоплювач передбачала точкові, але принципові зміни. Частково модернізовано планер, переглянуто систему управління, інтегровано озброєння. Водночас низка вузлів і агрегатів не потребували глибокого втручання, бо вони й так відповідали вимогам нової концепції. Такий підхід дозволив зберегти базову аеродинаміку та ключові характеристики, але водночас додати те, чого раніше не існувало. Мова про ударні можливості проти повітряних цілей.

Аеродинамічно LOAD повторює свого попередника. Нормальна схема, веретеноподібний фюзеляж, середньорозташоване крило з невеликою стрілоподібністю, Т-подібне хвостове оперення. В основі кіля лежить гаргрот із повітрозабірником, характерна риса базової платформи. Зовнішність майже незмінна, але функціональні можливості тут уже інші.

Точні габарити перехоплювача офіційно не розкриваються. Але відомо, що Do-DT25 має довжину близько 3,1 м і розмах крила приблизно 2,5 м. Навряд чи LOAD суттєво відхиляється від цих параметрів, бо використання готової платформи передбачає мінімальні геометричні зміни.

Силова установка також залишилася турбореактивною. Очікувана швидкість — понад 550 км/год, а тривалість польоту буде не менше години. Поточний бойовий радіус обмежений приблизно 100 км і визначається насамперед каналами зв’язку. Теоретично ці параметри можуть бути розширені за рахунок підвісного паливного бака, якщо концепція вимагатиме довшого чергування в повітрі.

Архітектура управління поки офіційно не деталізується. Найімовірніше, йдеться про класичну комбінацію автопілота та дистанційного керування. Частину завдань, а саме маршрут, стабілізацію, утримання зони патрулювання, система виконуватиме автономно. Критичні рішення, зокрема застосування озброєння, залишатимуться за оператором. Це компроміс між автоматизацією та контролем.

Щодо сенсорів, LOAD може отримати оптико-електронну станцію для пошуку та супроводу цілей у передній півсфері. Не виключається інтеграція компактного радіолокатора. Обидва варіанти логічні: без власних засобів виявлення перехоплювач перетворюється лише на «літаючий носій ракет», залежний від зовнішнього цілевказання.

Озброєнням стануть керовані ракети класу “повітря–повітря”. Конкретні типи поки не називаються, так само як і точні бойові характеристики. У публічних матеріалах демонструються радше умовні зразки. На макетах видно дві ракети під крилом. Водночас розробник заявляє про потенціал розширення боєкомплекту. Тут можлива поява третьої точки підвіски під фюзеляжем і навіть додаткових вузлів під крилом.

Окрема деталь стосується старту і посадки БПЛА. Базова мішень Do-DT25 запускається з рейкової катапульти та не передбачає класичної посадки. Для LOAD логічно зберегти катапультний старт. Але як бойова система перехоплювач потребує відновлюваності. Тому ймовірним виглядає використання парашутної системи або навіть інтеграція шасі для повторного застосування.

Фактично LOAD є прикладом прагматичної еволюції: не створення з нуля, а трансформація перевіреної платформи в інструмент нової війни. І саме в цьому його сила, бо мінімум романтики, максимум розрахунку.

Перспективи проєкту LOAD

Ідея перехоплювати БПЛА за допомогою інших БПЛА давно перестала бути теоретичною вправою. Ринок пропонує десятки концепцій. Від дешевих дронів із сітками до високошвидкісних апаратів із власними сенсорами та кінетичним ураженням. Кожен підхід має свою логіку, свої компроміси й свою нішу.

Тепер до цієї гонки офіційно долучився й найбільший європейський авіабудівний гравець - Airbus.

Проєкт LOAD пропонує не експериментальний засіб перехоплення, а повноцінний безпілотний винищувач, створений на базі готової серійної платформи та оснащений ракетним озброєнням. Це складніший шлях, ніж імпровізовані рішення. Але саме він відкриває можливість перейти від точкової боротьби з дронами до системної.

Ставка зроблена на прагматизм. Використання вже освоєної у виробництві платформи скорочує цикл розробки, знижує витрати та мінімізує технологічні ризики. Водночас льотні характеристики залишаються на прийнятному рівні. І тут важливо розуміти, що сам БПЛА в цій концепції є лише носієм. Його завдання - швидко і гарантовано доставити ракету в точку пуску.

Ключову роль відіграє боєприпас. Керовані ракети “повітря–повітря” суттєво перевершують будь-який безпілотник за швидкістю, динамікою та маневреністю. Головка самонаведення забезпечує точність, а уламково-фугасна бойова частина, навіть невеликої маси, достатню ймовірність ураження цілі типу БПЛА. У цій логіці перехоплення переноситься з площини “наздогнати і протаранити” в площину керованого ракетного бою.

Втім, красива схема на папері є лише початком. Інтеграція ракети в безпілотну платформу залишається складним інженерним завданням. Система управління має не просто утримувати апарат у повітрі, а забезпечувати трикутник взаємодії: БПЛА - оператор - ракета. Синхронізація даних, цілевказання, пуск, супровід потребує точності й стійкості до перешкод.

Окремим питанням є вибір боєприпасу. Airbus може інтегрувати одну з існуючих ракетних систем. Але не факт, що наявні рішення оптимально впишуться у габарити, масу й енергетичні можливості безпілотної платформи. Якщо компроміс виявиться надто великим, не виключено, що доведеться говорити про створення спеціалізованої “дронової” ракети. Поки що це відкрите питання.

У ширшому контексті LOAD - це елемент стратегії Airbus щодо посилення присутності в сегменті безпілотної авіації. Компанія пропонує замовникам не лише розвідувальні чи ударні системи, а й інструменти боротьби з ними. Фактично формується повний цикл: від створення дронів до їх перехоплення.

Наразі LOAD перебуває на стадії розвитку. Остаточна конфігурація ще може змінюватися, як у частині озброєння, так і в частині сенсорів чи алгоритмів управління. Очікується, що завершений зразок продемонструють на одній із наступних профільних виставок.

Чи стане він комерційним успіхом залежить не лише від технічних параметрів. У центрі залишиться питання економіки перехоплення. Якщо LOAD зможе запропонувати баланс між вартістю, швидкістю реагування та ефективністю ураження, він має всі шанси зайняти свою нішу. Якщо ні, тозалишиться ще одним амбітним концептом у каталозі майбутніх рішень.