Три уроки за 12 років боротьби та ціна неефективності держінституцій

Будь що написане сьогодні не може бути співставним з тією кількістю трагедій, які пережив український народ за останні дванадцять років. І з масштабністю викликів, з якими стикнулися ми, наші покоління.

Я дозволю собі лише сказати про три власні уроки за ці роки:

• - Запаси української міцності виявилися значно більшими, аніж я могла собі уявити. Але і тут є ліміти. Про них варто думати вже.
• - Люди - надважливі. Без них не буває жодних перемог. Без людей жодна зброя не працює. І про людей у війні треба дбати найперше.
• - Правда - важлива. Скільки б ми не прикривалися "не гойдайте човен", без правди нема усвідомлення проблем, а значить пошуку рішень, а значить і самих рішень.

Перед новим міністром оборони Михайлом Федоровим стоїть два ключових завдання - змінити ставлення до людей у війні, і забезпечити армію зброєю максимально ефективно. Сьогодні в цьому контексті держава поки ефективною не виглядає. Чого вартує цифра в 45,8 млрд грн простроченої дебіторської заборгованості за непоставлену зброю з 24.02.2022? Скільки життів можна було б зберегти, якби снарядів і зброї було достатньо?

Я не знаю, чому АОЗ говорить про втричі меншу цифру, але я достеменно маю саме таку. І вона надто велика, щоб не робити висновків.

Бо врешті ми маємо чесно озвучувати проблеми, щоб їх вирішувати. Надто високою є ціна неефективності державних інституцій в цих умовах.