Удар по Ірану: чи починається демонтаж авторитарної осі?

28 лютого США разом з Ізраїлем розпочали масштабну операцію проти Ірану. Удари були завдані по Тегерану (включно з районом президентського палацу та Ради нацбезпеки), а також по Ісфахану, Караджу та інших центрах військової й ядерної інфраструктури.

Ключове питання — не лише ядерна програма. З’явилися повідомлення про можливу загибель або ураження вищого керівництва Ірану. Якщо це підтвердиться, мова вже не про «стримування», а про потенційний обвал режиму.

Причиною операції став фактичний провал переговорів: Тегеран відмовився передати високозбагачений уран за кордон, погодитися на постійні обмеження та демонтаж ядерної інфраструктури. Також було відкинуто переговори щодо ракетної програми і підтримки проксі-сил. Президент США Дональд Трамп заявив, що Іран відновив рух до ядерної зброї, і закликав іранців після завершення операції повалити режим.

Іран відповів ударами по Ізраїлю та американських базах у регіоні. Перська затока опинилася в зоні прямої військової ескалації. Європа закликала до стриманості. Росія виступила на боці Тегерана.

Чи наблизить це мир для України?

Якщо режим у Тегерані ослабне або впаде, це стане ударом по осі Росія–Іран–Китай. Іран — важливий постачальник ресурсів і технологій для російської війни. Його дестабілізація означає ослаблення Кремля і зменшення його переговорної ваги.

Так, можливе тимчасове зростання цін на нафту може дати Росії короткостроковий фінансовий ефект. Але стратегічно падіння або глибоке ослаблення іранського режиму означало б послаблення всього авторитарного блоку.

Отже, вирішальним фактором стане не масштаб ударів, а відповідь на одне питання: чи починається в Ірані політичний злам і разом із ним стратегічне ослаблення антизахідної коаліції.

Аналітика  Київського Безпекового Форуму