Армія США провела перше бойове застосування ракет PrSM

Стало відомо, що армія США провела перше бойове застосування ракет PrSM під час ударів по Ірану. Давайте розбиратися, що це за ракети.

У ході поточної операції Epic Fury збройні сили США задіюють широку номенклатуру ракетного озброєння — від перевірених систем до новітніх розробок, які лише нещодавно надійшли до строю. Кампанія фактично стала полігоном для практичної перевірки сучасних засобів ураження в умовах реальних бойових дій.

Зокрема, з’явилися перші підтверджені дані про бойове застосування нової оперативно-тактичної балістичної ракети Precision Strike Missile (PrSM). Цей комплекс кілька років перебуває на озброєнні United States Army і розглядається як наступник сімейства ATACMS. Тепер він отримав можливість продемонструвати свій реальний потенціал — насамперед у контексті дальності ураження, точності та інтеграції з сучасними системами розвідки й цілевказання.

Фактичне бойове використання PrSM є важливим маркером: мова йде не лише про розширення номенклатури застосованих засобів, а й про поступовий перехід до нової архітектури далекобійного високоточного вогню, на якій будується сучасна концепція дій американських сухопутних сил.

PrSM дебютує в Epic Fury

У ніч проти 28 лютого збройні сили США у координації з армією Ізраїлю розпочали чергову фазу військової кампанії проти Ірану. Удари носили масований і комбінований характер: по об’єктах на території країни працювали ракети повітряного, наземного та морського базування. Судячи з відкритих повідомлень, йдеться про системну операцію з широким спектром задіяних платформ і боєприпасів.

Вже в перші години після початку операції американська сторона почала публікувати зведення про результати ударів. Частина цих матеріалів становить окремий інтерес. У межах операції Epic Fury вперше зафіксовано бойове застосування нової оперативно-тактичної ракети Precision Strike Missile (PrSM). Одного з ключових елементів оновленої концепції далекобійного вогню армії США.

Вранці 1 березня United States Central Command (CENTCOM), яке відповідає за театр операцій, оприлюднило короткі підсумки першої доби. Разом із текстовими повідомленнями були показані фото та відео з району бойових дій.

На відеокадрах фігурували самохідні пускові установки M142 HIMARS на підготовлених позиціях. Вони здійснювали пуски тактичних ракет, однак початкова якість зйомки не дозволяла чітко ідентифікувати тип боєприпасів. Пізніше з’явилися детальніші зображення. Зокрема момент виходу ракети з транспортно-пускового контейнера.

Цього разу ідентифікація не викликала сумнівів. На кадрах була PrSM. Ракета прийнята на озброєння кілька років тому, проте до цього застосовувалася лише в межах випробувань і навчань. Тепер маємо перший підтверджений випадок її використання в реальній бойовій операції.

CENTCOM також продемонструвало наслідки ураження низки наземних цілей. Чи всі вони були атаковані саме PrSM, наразі не уточнюється. Деталі щодо номенклатури застосованих засобів, дальності пусків та оцінки ефективності залишаються закритими. І це очікувано, бо найчутливіші параметри нової системи навряд чи стануть публічними найближчим часом.

Географія ударів PrSM

Пентагон і United States Central Command не уточнюють, з яких саме районів здійснювалися пуски ракет Precision Strike Missile (PrSM). Опубліковані фото та відео не містять прив’язки до місцевості, а отже не дозволяють навіть приблизно визначити географію вогневих позицій. Не розкриваються й конкретні цілі ударів, так само як і їхня фактична ефективність. Водночас наявна інформація дає змогу окреслити коло завдань, які могли покладатися на зв’язку M142 HIMARS/PrSM, і очікуваний результат їх застосування.

Оперативно-тактична ракета PrSM у базовій серійній версії Increment 1 призначена для ураження стаціонарних цілей з відомими координатами на дальності до 500 км. Йдеться насамперед про об’єкти військової інфраструктури, склади, командні пункти, елементи ППО чи логістики. Наступні модифікації мають отримати збільшену дальність та розширені можливості наведення, однак наразі вони ще не дійшли до етапу повноцінних випробувань.

Пентагон теоретично здатен розгорнути пускові установки M142 на території низки країн Близького Сходу. За такого сценарію значна частина західного та південного Ірану опиняється в радіусі ураження. Наприклад, пуски з району Багдад дозволяють накривати цілі в напрямку Тебріз, Керманшах чи Хорремабад. При висуванні ближче до кордону теоретично досяжним стає і Тегеран. Розміщення в Кувейті відкриває можливість ураження портової інфраструктури на узбережжі Перської затоки, а використання позицій поблизу Саудівська Аравія, Катар чи Об'єднані Арабські Емірати додатково розширює зону потенційного вогневого впливу.

Таким чином, HIMARS із ракетами PrSM мають щонайменше теоретичну здатність уражати широкий спектр об’єктів у західних і південних регіонах Ірану. У цій зоні розташовані великі міста, промислові вузли, військові бази та адміністративні центри, а це логічні пріоритети для розвідки й планування високоточних ударів.

Варто також нагадати, що раніше M142 застосовували ракети сімейства ATACMS з максимальною дальністю до 280–300 км залежно від модифікації. Навіть із такими характеристиками вони створювали відчутну загрозу для прикордонних районів Ірану. Перехід на PrSM із більшою дальністю фактично змінює геометрію операційного простору, розсуваючи межі досяжності без зміни самої пускової платформи.

Еволюція PrSM

Варто нагадати, що програма Precision Strike Missile (PrSM) стартувала в середині 2010-х років як відповідь на обмеження та моральне старіння ракет сімейства ATACMS. Перед розробниками стояло амбітне завдання: не просто замінити наявний боєприпас, а суттєво підвищити дальність, точність і гнучкість застосування, заклавши основу для цілого сімейства оперативно-тактичних ракет нового покоління.

Перший серійний варіант PrSM Increment 1 почав надходити до підрозділів армії США у 2023–2024 роках. За цей час армія встигла сформувати певний запас нових ракет і відпрацювати їх використання на полігонах. Тепер же йдеться про перехід від навчальних пусків до реального бойового застосування. Наскільки ефективними виявилися перші удари — наразі публічно не розкривається, однак сам факт використання свідчить про достатній рівень довіри до системи.

https://youtu.be/28zfSkhbSFA?si=wHNQX71CM6MywKGq 

Конструктивно PrSM є одноступінчастою твердопаливною ракетою класу “земля-земля”. Вона виконана у циліндричному корпусі з конічним головним обтічником і Х-подібним хвостовим оперенням. Довжина виробу становить близько 4 м при діаметрі 430 мм. У порівнянні з ATACMS ракета компактніша, що дозволило реалізувати важливу перевагу. Тепер стандартний транспортно-пусковий контейнер для комплексів M270 MLRS та M142 HIMARS вміщує одразу дві ракети замість однієї. Це фактично подвоює боєкомплект без зміни самої пускової платформи.

У нинішній версії Increment 1 заявлена дальність ураження сягає 500 км. Паралельно ведеться розробка варіантів із більшою дальністю та розширеними можливостями, зокрема із суттєвою переробкою аеродинаміки й систем наведення. У перспективі це може змінити сам клас завдань, які вирішуватиме комплекс.

Система управління PrSM поєднує інерційну навігацію із супутниковою корекцією, що забезпечує високу точність ураження цілей із відомими координатами. Імовірно, ракета здатна здійснювати керування на фінальній ділянці траєкторії, що ускладнює її перехоплення та підвищує точність попадання.

Базовий варіант несе моноблочну осколково-фугасну бойову частину масою близько 91 кг. Водночас раніше згадувалася можливість інтеграції альтернативних типів бойових частин, що розширює потенційний спектр застосування - від ураження укріплених об’єктів до спеціалізованих цілей. Тобто, PrSM поступово перетворюється з простої “заміни ATACMS№ на платформу, навколо якої вибудовується нова концепція далекобійного високоточного вогню.

Важливість бойового дебюту PrSM

Таким чином, програма Precision Strike Missile (PrSM) перейшла з етапу теорії та полігонної статистики до практики. Після років розробки, серії випробувань і поступового розгортання у військах нова ракета вперше застосована в межах реальної операції для ураження об’єктів противника. Це своєрідний рубіж: система більше не експериментальна, а бойова.

Втім, у публічному просторі наразі фігурує переважно сам факт застосування. Ключові деталі, а саме, кількість пусків, номенклатура цілей, точність ураження, оцінка ефективності, залишаються закритими. І це закономірно, з огляду на чутливість теми та бажання зберегти невизначеність для потенційного противника.

Водночас, зважаючи на інформаційну практику United States Department of Defense, можна припустити, що у разі переконливих результатів Пентагон навряд чи втратить можливість продемонструвати їх у вигідному світлі. Питання лише в тому, коли і в якому обсязі ці дані будуть оприлюднені та наскільки вони відображатимуть повну картину реального бойового дебюту PrSM.