8 березня. Леся Українка. Олена Степанів.

На сайті парламенту з’явилася законодавча ініціатива під номером 15052, яка пропонує встановити День української жінки 25 лютого — у день народження видатної письменниці та громадської діячки Лесі Українки.

Наголошується, що дата 25 лютого вже десятиліттями вшановується українськими громадами як усередині країни, так і за кордоном, тому настав час закріпити її статус на державному рівні.

Підтримую. Упевнений, що такий крок сприятиме вкоріненню історичної пам’яті, популяризації справжніх українських культурних цінностей, що є особливо важливим в умовах боротьби проти агресора та спроб знищення нашої ідентичності.

У цьому контексті ми зобов’язані звернути увагу не ще одну непересічну українську жінку.

Першою жінкою-офіцером у світі (не в Європі, не в Азії, не в Америці, а у світі!) стала українка.

Її звали Олена Степанів. Запам’ятайте це ім’я національної героїні визвольних змагань. Народилася наприкінці 19 століття на Львівщині, яка тоді входила до Австрійської імперії. Після сільської школи мала таку жагу навчання, що пробилася до вчительської семінарії, а згодом вступила у Львівський університет.

Коли почалася перша світова війна, Олена вирішила вступити до лав Українських Січових Стрільців (УСС), за що і була арештована. Бо вона жінка, а жінок у армію не беруть (Олена намагалася приховати свою стать).

Після кількох місяців боротьби за свої жіночі права Олені вдалося скласти Присягу. І вже у перші місяці служби виявила таку відвагу, що у листопаді 1914 року її нагородили срібною медаллю «За хоробрість».

Весною 1915 року відзначилася у боях проти російської армії під час знакової битви за гору Маківку. За героїзм та вміння керувати у бойовій обстановці Олені Степанів – першій жінці в світі - присвоїли офіцерське звання - Хорунжа Українських Січових Стрільців (УСС). 

За кілька тижнів потому вона потрапила до російського полону. Спробувала втекти, однак її схопили і відправили у табір аж до Ташкенту.

У 1917 році завдяки «Червоному хресту» Олені вдалося повернутися з полону. 1918 року вона добровільно приєдналася до Української Галицької Армії у війні проти Польщі.

Брала участь у битві між Українською Галицькою армією та Польською Організацією Військовою (ПОВ) за Львів.

Влітку 1919 року захворіла на тиф і була змушена залишити армію.

Продовжила навчання в університеті Відня і захистила дисертацію про давню Русь до XIII століття, здобула науковий ступінь доктора філософії (1921).

Після приходу до Львова радянської влади була заарештована і звільнена лише у 1956 році. Померла за кілька років після звільнення з тюрми від раку.

Олені Степанів ми завдячуємо як жінці, яка була в перших рядах українців у боях за встановлення історичної справедливості - Незалежності України.

Сьогодні тисячі українок теж стали солдатами, офіцерами, героїчними захисницями на цій, нехай буде останньою, війні проти загарбників.

Слава Україні, Слава українським Жінкам!

P.S.

У нас залишається популярною дата – 8 березня. Упевнений, що у цей день, вітаючи коханих дружин, мам, дочок, сестер, подруг, ніхто не просуває ідеологічну спадщину колоніального минулого та наративи авторитарних режимів.