"ЄС на роздоріжжі. Він може бути поглинутий". Юрій Олійник про можливий розпад Росії і нову геополітику на Близькому Сході

У новому епізоді Ukrainian Media Podcast гостем став аналітик Юрій Олійник, експерт Українського центру стратегічних досліджень.

Чи справді російська держава може розпастися? Чому багато західних політиків не вірять у цей сценарій? І яку роль може відіграти Україна у формуванні нової безпекової архітектури Європи?

youtube.com/watch?v=ExnVQY52vCM&source_ve_path=MTc4NDI0

Чому світ не вірить у розпад Росії

За словами Юрія Олійника, головна проблема полягає у глибоко вкоріненому уявленні про Росію як про історично стабільну державу.

«Багато політиків і експертів у Європі чи Америці не бачать можливості розпаду Росії, тому що вони виховані на уявленні про Росію як про стабільну державу з єдиною культурою і традицією»

Це уявлення, на думку аналітика, значною мірою сформоване російською культурною та історичною пропагандою.

«Російська пропаганда десятиліттями створювала образ великої цивілізації Достоєвського і Толстого — єдиної християнської нації».

Насправді ж Росія є значно більш різноманітною державою, ніж це часто уявляють на Заході.

Імперія, побудована на колоніях

Юрій Олійник нагадує, що ключовим фактором розпаду і Російської імперії, і СРСР були саме національні питання.

«Головною причиною краху імперії була не боротьба ідеологій, а національні проблеми — народи, які були колонізовані, хотіли незалежності».

Ці процеси, на його думку, не зникли. Багато регіонів Росії мають власні історичні, культурні та політичні інтереси, які значною мірою пригнічуються центральною владою.

Страх Заходу: ядерна зброя

Одним із головних аргументів проти сценарію розпаду Росії залишається питання ядерної зброї.

«Для багатьох американських політиків найгірший сценарій — це розпад Росії і потрапляння ядерної зброї до рук різних груп», — говорить Олійник.

Саме цей страх, на його думку, Москва активно використовує як інструмент політичного тиску.

«Росія використовує загрозу ядерного хаосу як політичний інструмент».

Однак, наголошує він, ключове питання не в тому, чи можливий розпад, а в тому, чи буде він контрольованим.

Чи готові до цього регіони Росії

За словами Олійника, потенційні політичні сили, які могли б діяти у випадку ослаблення Кремля, вже існують.

Йдеться як про політичні структури у вигнанні, так і про військові формування, що воюють на боці України.

«Серед представників народів Кавказу, Сибіру чи Башкортостану є люди з військовим досвідом, які можуть відіграти роль у майбутніх політичних процесах», — зазначає він.

Втім, головними акторами у разі політичної кризи, ймовірно, стануть регіональні еліти всередині Росії.

Україна і нова система безпеки Європи

У розмові також піднімається питання майбутнього України у системі європейської безпеки.

На думку Олійника, Україна вже стала одним із ключових військових акторів на континенті.

«Українська армія має унікальний бойовий досвід, якого сьогодні не має жодна європейська країна».

Саме тому Україна може стати важливим елементом нової архітектури безпеки.

«Україна може бути військовим ядром незалежного європейського простору».

Іран між геополітичною амбіцією і внутрішніми тріщинами

У розмові Юрій Олійник звертає увагу на те, що Іран сьогодні намагається скористатися глобальною турбулентністю, щоб посилити свою роль у світовій політиці. Війна Росії проти України, конфлікти на Близькому Сході та загострення суперництва між великими державами створюють для Тегерана нові можливості.

Саме тому Іран дедалі активніше співпрацює з Росією та намагається позиціонувати себе як один із ключових центрів сили у регіоні.

«Іран бачить у нинішньому конфлікті шанс зміцнити свої позиції і послабити західний вплив», — зазначає Олійник.

Однак, за словами експерта, говорити про «перемогу» Ірану у цьому протистоянні було б надто спрощено. Країна стикається з низкою внутрішніх проблем, які можуть суттєво обмежити її геополітичні амбіції.

Насамперед йдеться про глибокі соціальні та політичні розломи всередині іранського суспільства. Масові протести останніх років показали, що значна частина населення не підтримує нинішній політичний курс.

«Іранське суспільство дуже фрагментоване. Є серйозний конфлікт між владою і частиною громадян, особливо молоддю»

Ці внутрішні суперечності створюють складну ситуацію для іранського керівництва: з одного боку, воно намагається демонструвати силу на міжнародній арені, а з іншого — змушене постійно реагувати на внутрішній тиск.

За словами аналітика, саме така роздробленість суспільств сьогодні стає характерною рисою багатьох держав, які беруть участь у глобальному протистоянні.

«Ми бачимо, що багато країн стають внутрішньо поділеними. Це стосується не тільки Ірану, але й Росії, частини європейських держав і навіть США», — каже він.

Такі внутрішні поділи ускладнюють можливість для урядів проводити стабільну довгострокову політику і водночас підвищують ризик політичних криз.

Саме тому, на думку Олійника, майбутнє Ірану значною мірою залежатиме не лише від міжнародних союзів чи військових можливостей, але й від того, чи зможе країна подолати власні внутрішні суперечності.

‍