Наш досвід не варто порівнювати з іншими війнами

Коли я дивлюся, в якому стані ми входимо у черговий рік війни, то думаю про те, наскільки ми виросли з коротких штанців історичних аналогій і оціночних порівнянь.

Я пам'ятаю різні етапи. Як ми хотіли армію надійну, як у Швейцарії, хоча її ніхто серйозно не випробовував в бою останні кількасот років.

Ми хотіли бойової згуртованості, як у фінів, хоча їхнє протистояння з СРСР тривало 105 днів і далі їх єднали не труднощі багаторічної війни, а бажання реваншу.

Ми хотіли хорватського сценарію, забуваючи, що Хорватія воювала проти сепаратистів і армії під міжнародними санкціями.

Хотіли магічних "стандартів НАТО", хоча ці стандарти розробляли для операцій, коли в тебе є повна перевага в повітрі.

Ми хотіли "Залізний купол" як в Ізраїлі, хоча він ефективний проти самопальних ракет і не витримає щільності і якості російських повітряних ударів.

Але 12 років війни показали, що наш досвід не варто порівнювати з іншими війнами. Можна, звісно, але не варто.

Бо ми задаємо такий рівень стійкості, готовності битися і любові до життя, що це за нашими стандартами оцінюватимуть майбутні війни.