Відписки замість вироку: чому справа Вербицького стоїть на місці

Маю таке хобі – час від часу заглядати у свої старі нотатки і перевіряти стан резонансних кримінальних справ. Особливо тих, які колись шуміли у пресі. Чим вони закінчилися? Чи завершено розслідування, чи був суд, і якщо так – чи отримали винуватці справедливе покарання?

І знаєте, таких справ насправді дуже мало. Набагато більше тих, що нагадують морські хвилі під час шторму: багато брудної піни, бризки летять на всі боки, а потім відлив – і тиша.

Ну от взяти хоча б такого собі Дмитра Вербицького. Нагадаю: він був заступником колишнього генпрокурора Андрія Костіна. Потім журналісти з’ясували, що між його офіційними доходами та способом життя, м’яко кажучи, прірва.

Там і нерухомість на десятки мільйонів гривень, оформлена на нього та на його подругу Христину Ільницьку, і елітні автомобілі, і необґрунтовані активи на 29 млн гривень. Коротше, повний букет "дитячих хвороб" корумпованого правоохоронця.

Вся ця історія, на хвилинку, трапилася у травні 2024 року. Тоді НАБУ відкрило кримінальне провадження. І вже майже два роки – тиша.

У квітні минулого року журналісти подали запит до Бюро, щоб з’ясувати статус справи. У відповідь – формальна відписка під прикриттям "таємниці слідства".

https://www.unian.ua/incidents/nabu-vidmovilos-povidomiti-detali-spravi-proti-verbickogo-12972162.html

Нещодавно журналісти подали повторний запит до НАБУ – підозрюю, відповідь буде приблизно такою ж.

https://ua.news/ua/ukraine/sprava-verbitskogo-ua-news-spriamuvalo-povtornii-zapit-do-nabu-cherez-vidsutnist-pidozr-za-dva-roki-slidstva

Бо, наприклад, свіжа відповідь САП на запит щодо справи Вербицького, яка є у моєму розпорядженні, – це один в один така ж відписка. Два аркуші цитат із Конституції, Закону "Про доступ до публічної інформації" і Кримінального процесуального кодексу.

А по суті відповідь зводиться до одного речення: досудове розслідування триває, але розповісти щось конкретне вони не можуть, бо "таємниця слідства".

Тобто майже два роки після скандалу – і жодної конкретики. Ні підозри, ні пояснення, на якому етапі справа, ні відповіді, чи взагалі плануються якісь процесуальні рішення. Просто "розслідується".

Чесно кажучи, це виглядає доволі дивно. Бо коли правоохоронці справді хочуть працювати, вони можуть діяти блискавично: затримання, підозри, суди, гучні брифінги. У таких випадках процес рухається дуже швидко.

А тут – майже два роки мовчання. І це найгірший сценарій для будь-якої антикорупційної системи. Коли гучні скандали починаються з пафосних заяв, а закінчуються мовчанням і паперовими відписками, висновок напрошується сам собою: просто домовились з фігурантом і все порішали. І такі кейси точно не додають балів і без того дискредитованим антикорупційним органам.

Натомість сам Вербицький, здається, почувається цілком комфортно. Після короткої паузи він знову з’явився у публічному просторі – вже як політичний діяч, представник одеської "Батьківщини". Грається в політику, мутить якісь бізнеси. Судячи з усього, людина, навколо якої виник один із найгучніших антикорупційних скандалів у прокуратурі останніх років, живе своє найкраще життя і горя не знає. І виглядає він доволі впевнено. Мабуть, тому що знає: нічого страшного не станеться.

А поки НАБУ і САП пише відписки про "таємницю слідства", журналісти і блогери продовжують знаходити нові деталі цієї історії – від нерухомості до схем із користуванням елітним житлом, яке раніше фігурувало у кримінальних історіях із відчуженням майна профспілок.

Але головне питання залишається простим. Якщо у цій справі справді були серйозні підстави для розслідування – чому за майже два роки ми не бачимо жодного результату? А якщо підстав не було – то чому про це прямо не сказати і закрити справу?

Виходить, що, коли йдеться про колишніх високопосадовців із системи, справи можуть роками "розслідуватися" без будь-яких наслідків для фігурантів. І саме тому такі люди поводяться демонстративно зухвало, всім своїм виглядом показуючи: ну і що ви мені зробите?

Вони просто знають, що питання вже давно вирішено, і їм нема чого боятися.