Азов у полоні, родини під протоколами: як показова підтримка замінює реальні рішення

Полон, який не мав тривати роками. Що сталося після виходу гарнізону Маріуполя з Азовсталі і чому родини захисників досі не знають правди та борються за повернення своїх рідних?

Маріуполь — місто, про яке у 2022 році почув увесь світ. З першого тижня повномасштабної війни воно опинилося в повній облозі разом із багатотисячним угрупуванням українських військових. 

Серед них було багато добровольців, які стали на захист країни ще у 2014 році.

Чому так сталося, що південь країни опинився під контролем рф і наслідком цього стало швидке оточення Маріуполя — питання, яке досі залишається відкритим.

Ми всі пам’ятаємо події травня 2022 року, а саме період з 16 по 20 число. На очах усього світу гарнізон Маріуполя виходив з території Азовсталі. Тоді це називали евакуацією. Але фактично це виявився полон. Полон, який замість обіцяних 3–4 місяців триває вже четвертий рік.

У ті дні українська влада дуже обережно коментувала події, які відбувалися на Азовсталі. Ніхто прямо не сказав, що військові йдуть у полон. Це завуальовано називали «вивезенням всіх», «евакуацією», а пізніше — «почесним полоном».

(Інтерв'ю Володимира Зеленського травень 2022 рік)

Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю в дні виходу гарнізону з Азовсталі, де зазначив, що розблокуванням процесу будуть займатися посередники — західні партнери. Володимир Олександрович заявляв, що особисто домовлявся з Туреччиною, Швейцарією, Ізраїлем та Францією через стосунки лідерів цих країн з рф, коли стало зрозуміло, що військовим шляхом розблокувати Маріуполь неможливо. До цього президент звертався до міжнародних партнерів із проханням надати зброю для розблокування міста військовим шляхом.

Президент заявив, що військові, заблоковані на заводі «Азовсталь», отримали сигнал від свого командування, що вони мають повне право вийти і зберегти своє життя. Посередниками разом із вище переліченими країнами були представники ООН.

Пряма мова президента:

«Далі все залежить від того, що брали на себе ООН, Червоний Хрест, рф, що вони будуть всі в безпеці і будуть очікувати того чи іншого формату обміну. Я думаю так закінчиться процес, яким керує сьогодні розвідка вивезення, виведення і підготовки до діалогу, до обміну тощо».

Це була перша більш розгорнута інформація, яку почули родини захисників. Адже офіційно ніхто не пояснював родинам, що саме відбувається і що робити далі.

Самі військові перед виходом з Азовсталі писали своїм близьким, що їм обіцяють полон тривалістю 3–4 місяці, нормальні умови утримання та дотримання Женевських конвенцій. Посередниками називали МКЧХ та ООН.

З новин стало відомо, що важкопоранених везуть до лікарень, а інших — до колонії в Оленівці.

          (Фрагмент з відео колонія в Оленівці травень 2022 рік)

18 травня 2022 року з’явилося відео (на російських телеграм-каналах) з колонії. На ньому народний депутат України Олександр Ковальов разом із представницею МКЧХ кілька хвилин спілкуються з полоненими. На відео чутно, як Ковальов під час розмови з полоненими сказав: «Наш президент робить все, щоб ви звідси вийшли. Вас ніхто не покинув, напризволяще».

Пізніше, через роки після подій у Маріуполі, Ковальов самостійно розмістив на своїй сторінці відео з Оленівки. Під цим дописом колишній військовополонений Геннадій Харченко запитав: «Ви згадали президента. Це були його обіцянки звільнити азовців якомога скоріше?». Ковальов відповів: «А що я повинен був сказати людям, що їх на другий день на амбіції проміняють?»

(Фрагмент з відео опубліковане на сторінці О. Ковальова) 

Проте жодної чіткої офіційної інформації без розмитих формулювань щодо виходу Маріупольського гарнізону з Азовсталі суспільство і родини полонених так і не почули.

Інтерв’ю, яке поставило нові запитання

Інтерв’ю народного депутата Олександра Ковальова, оприлюднене виданням «Бабель», викликало нові запитання. Частина сказаного в ньому суперечить попереднім публічним заявам влади, окрім того, що в процесі виведення була задіяна розвідка.

(Інтерв’ю “Бабель” з народним депутатом Олександром Ковальовим) 

Ковальов заявив, що до нього звернувся керівник ГУР Кирило Буданов та запитав, чи зможе він знову поїхати до Маріуполя. На запитання навіщо, за словами депутата, прозвучала відповідь: «Чи можлива здача в полон?»

За словами Ковальова, на початку травня 2022 року вони вдруге поїхали до Маріуполя, але вже для обговорення з Денисом Прокопенком формату здачі гарнізону в полон. Разом із ним їхав Дмитро Усов.

Їхали через перехідний пункт поблизу окупованої Василівки, де їх, за словами депутата, зустрів перший заступник ГРУ Алєксєєв, Крижанівський та група інших невідомих йому осіб. Далі вони під супроводом поїхали до Маріуполя. 

(Перемовна група на Азовсталі травень 2022 рік)

Перемовини про формат виходу проходили у селі Безіменне на території бази відпочинку.

Зі слів Ковальова, у перемовинах брали участь він сам, Дмитро Усов, Денис Прокопенко та його заступник. З російської сторони — представники ГРУ Зорін, Алєксєєв та Крижанівський. 

Тобто, за його словами, у самих перемовинах не брали участі ні ООН, ні МКЧХ, ні міжнародні партнери.

Ковальов також заявив, що Дениса Прокопенка переконували, що полон буде коротким.

«Збережіть життя, а з полону ви зможете вийти. Полон буде 3–4 місяці».

Теракт в Оленівці

Через два місяці після виходу гарнізону Маріуполя в полон, 29 липня 2022 року, стався теракт в Оленівській колонії.Наступного дня росія опублікувала списки загиблих та важкопоранених.

            (Фото з відкритих джерел)

Було створено моніторингову місію ООН, яка мала відвідати колонію. Проте через неможливість виконати свою місію вона була розформована у січні 2023 року.

Фактично станом на сьогодні незалежного міжнародного розслідування трагедії в Оленівці так і немає. Постраждалі військові досі залишаються у полоні.

Шлях родин у пошуках правди. Чому родини почали виходити на акції та чому відбувся суд

ГО «Спільнота Оленівки» з 2023 року самостійно проходить шлях у пошуках правди про трагедію та намагається врятувати тих, хто вижив у ту пекельну ніч.

        (Акція ГО”Спільнота Оленівки” під Верховною Радою України)

У 2025 році представники спільноти прийняли рішення виходити на акції протесту. Рівень несправедливості досяг межі.

Стало відомо, що під час обмінів повертають людей, яких самі полонені звинувачують у катуваннях своїх побратимів. У той час військові, які були внесені росіянами до списків важкопоранених після теракту в Оленівці, залишаються у полоні.

Родини вийшли на акції з одним питанням:

«Чому людей, які пережили пекло та яких самі росіяни зазначили як важкопоранених, досі не обмінюють?»

           (Акція ГО”Спільнота Оленівки” під Верховною Радою України)

На 1000-й день полону родини стояли з плакатами. З усіх сторін їх знімали представники спецслужб. Але відповіді від влади так і не пролунало.

У березні 2025 року родини постраждалих під час теракту в Оленівці перекрили рух біля Верховної Ради. До них підійшли представники спецслужб, інші вели відеозйомку з різних ракурсів.

        (Акція ГО”Спільнота Оленівки” під Верховною Радою України)

Пролунало запитання: «Для чого ви це робите?» Представники спільноти відповіли, що хочуть поговорити з Кирилом Будановим.

У відповідь пролунало: «Буданов до вас не приїде». Згодом додали: «Ви тепер довго будете чекати своїх рідних».

(Акція ГО”Спільнота Оленівки” під Верховною Радою України)

Перекриття руху тривало до кінця запланованої акції, створюючи незручності для звичайних громадян, хоча депутати були попереджені про можливі об’їзди. Поліція діалогу діяла з розумінням і людяністю, залишаючись на місці до завершення заходу. Натомість після завершення акції до організаторок акції підійшов наряд поліції для складання протоколу, їх виклику посприяли представники спецслужб, чого пізніше не заперечували. Інцидент завершився судовим розглядом у червні 2025 року, що остаточно зафіксував перебіг подій.

Родини важкопоранених під час теракту в Оленівці: боротьба за увагу влади та права захисників

У квітні 2025 року співзасновниці ГО «Спільнота Оленівки» оголосили безстрокову акцію голодування.

(Акція на майдані Незалежності ГО “Спільнота Оленівки”)

Про намір її проведення завчасно були повідомлені Офіс Президента України, Служба безпеки України, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також поліція та Військова адміністрація. Крім того, про акцію було публічно оголошено.

Родини сподівалися, що їх почують.

Однак майже одразу після повідомлення про акцію представники місцевих підрозділів Служби безпеки України почали проводити так звані «бесіди» з організаторками. Згодом ці розмови переросли у відвідування СБУ. Водночас під удар потрапили не лише самі організаторки: тиск відчули їхні родичі, а також люди, які взагалі не мали стосунку до організації акції.

Попри це родини все ж вийшли на Майдан Незалежності.

(Акція на майдані Незалежності ГО “Спільнота Оленівки”)

З самого ранку до учасників акції підійшов представник Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Олександр Щербань. Він дав коментар журналістам і залишив місце проведення акції.

Пізніше на Майдан приїхав керівник об’єднаного центру Служба безпеки України Андрій Пастернак, який запевнив, що робота щодо повернення полонених ведеться без зупинок.

Під час акції матері важкопораненого військовополоненого стало зле — її провели до карети швидкої допомоги, де медики надали необхідну допомогу.

У цей час до родин вийшли представники Офісу Президента України. Вони прийняли вимоги учасників акції та пообіцяли їх розглянути і сприяти виконанню — за умови, що родини припинять голодування та залишать Майдан.

Варто зазначити, що ще перед початком акції організаторок викликали на розмову до Служби безпеки України.

(Акція на майдані Незалежності ГО “Спільнота Оленівки”)

Такі дії державних органів лише посилюють недовіру з боку родин військовополонених. Родини важкопоранених захисників Маріуполя, які пережили пекло в Оленівці, роками намагаються донести свій біль до влади. Вони виходять на акції, благаючи про допомогу і кричачи про несправедливість, але натомість зустрічають перешкоди і байдужість.

Показова «підтримка»

(Акція на майдані Незалежності ГО “Спільнота Оленівки”)

У жовтні 2025 року родини ГО «Спільнота Оленівки» разом з іншими родинами полонених Маріупольського гарнізону провели дводенну акцію з нагадуванням, що полон не може тривати роками.

(Невідомі особи, які регулярно ведуть зйомку всіх акцій ГО”Спільнота Оленівки”) 

(Невідомі особи ведуть зйомку акцій ГО”Спільнота Оленівки”)

На акцію прийшов представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Він постояв протягом хвилини мовчання, зробив фото та пішов, навіть не привітавшись з родинами, хоча багатьох із них знає особисто.

Через деякий час на офіційних сторінках Координаційного штабу з’явилося повідомлення, що вони поруч з родинами на акції, розділяють їхній біль і борються за кожного полоненого.

(Скріншот допису на офіційній сторінці Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими) 

Це породжує логічне питання: «Це робота для допомоги родинам їх підтримки чи робота для публічної “картинки”?»

Родини полонених, які опинилися поза Громадською радою

У жовтні 2025 року вибори до Громадської ради при Координаційному штабі показали, наскільки несправедливо іноді розподіляються можливості участі. Голова ГО «Спільнота Оленівки» Олександра Мазур повідомила під час акції, що організація не пройшла навіть перший етап — подачу документів. Родини сприйняли це з іронічною посмішкою: рішення здавалося передбачуваним, і подальші кроки не планувалися.

Невдовзі представників спільноти раптово допустили до другого етапу — презентації діяльності організацій, пояснивши це затримкою документів на пошті. На той час презентації всіх учасників вже були готові, а порядок виступів — розподілений. Кількість претендентів перевищувала наявні місця лише трохи.

Попри це частина родин полонених залишилася поза діяльністю Громадської ради, тоді як місця отримали не лише об’єднання полонених, а й благодійні та адвокатські організації.

Родини хочуть бути почутими

28 липня 2025 року Президент України Володимир Зеленський зустрічався з колишніми полоненими — цивільними та військовими.

Водночас ГО «Спільнота Оленівки» звертається до Президента з проханням знайти можливість провести зустріч із родинами тих, хто пережив трагедію в Оленівці. Особливо важливо зробити це у день роковин трагедії, коли біль родин відчувається найбільше.

(Особи, які ведуть відео або фотофіксацію акції та прямо на місці кудись відправляють зроблені знімки) 

«Пане президенте, Нам є що розповісти про акцію голодування на Майдані Незалежності, 

— наголошують представники спільноти. — Родини виходять на акції не тому, що не знають, до кого звертатися. Вони виходять тоді, коли їх не чують та показово ігнорують».