Чи правда, що парламент заблокований?

Чи правда, що у всьому винні страшні НАБУ і САП, які залякали депутатів?

Ні і ні.

Спершу – факти. Парламент взагалі не заблокований. Кожного пленарного тижня є законопроекти, які набирають під 300 голосів народних депутатів.

Наприклад, тиждень тому, 10 березня, 299-ма голосами "за" парламент підтримав законопроект №0367 про приєднання України до Конвенції про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, необхідний для майбутнього членства України в ОЕСР і Групі з боротьби із хабарництвом.

Ще один приклад: 11 березня Рада підтримала постанову №15038 про створення нової ТСК — 267 голосів "за".

У той же четвер наш антикорупційний комітет у майже повному складі заслухав АРМА щодо управління арештованими активами і одноголосно ухвалив звернення до уряду щодо заходів із забезпечення стягнення заборгованостей перед бюджетом з управителів активів.

Ці прості факти спростовують маніпуляцію щодо того, що парламент не працює чи що розслідування НАБУ і САП щодо народних депутатів блокують роботу парламенту. Не беруся коментувати страхи колег, утім, явка і ухвалені рішення наочно показують, що депутати ходять на роботу і голосують. У тому числі законопроекти, необхідні для інтеграції України в міжнародні організації.

Спроба звинуватити НАБУ і САП – перекладання із хворої голови на здорову. Перефразовуючи приказку, НАБУ не винне, що хтось "вилив соус на скатертину". НАБУ і САП відповідно до закону зобовʼязані помітити це і розслідувати ознаки злочину. Що вони і роблять, як би хтось не намагався знецінити їхню роботу.

То чому ж насправді рада провалює потрібні реформи? Відповідь треба шукати у відносинах між фракцією монобільшості та урядом.

Депутати не розуміють, чому уряд може фінансувати усі можливі варіанти роздачі грошей, але соромиться подати в парламент законопроект про підвищення податків для ФОП – хоча таке зобовʼязання перед МВФ підписав саме уряд. Колеги вважають, що між Радою і урядом немає ніякої "понятійки" про те, що одні мають бути в білому, а інші – цапами-відбувайлами, які візьмуть непопулярні ініціативи на себе. Більше того, колеги впевнені, що така понятійка, навіть якби вона була, не працює на фоні відсутності комунікації між окремими урядовцями і комітетами, відписок замість відповідей на запити тощо.

У невиконанні міжнародних зобовʼязань уряд також несе відповідальність. Простий приклад: антикорупційну стратегію, яка, відповідно до Ukraine Facility, має бути ухвалена парламентом до кінця червня цього року, уряд досі не подав на розгляд парламенту. Більше того, НАЗК не подало проект на розгляд Уряду. Відповідно, ухвалити такий масштабний документ, який зачіпає питання абсолютно всіх комітетів парламенту, у передбачений строк практично неможливо – не з вини Ради.

Врегулювати парламентський "страйк" без зміни правил роботи із урядом буде складно. Однак можна почати з простого: перестати перекладати відповідальність на НАБУ, а почати ділити відповідальність із урядом.

Про себе — доповідаю: не втомилася і працюю, хоча є в окремих органах влади ті, хто був би радий, якби я не працювала, або хоча б не помічала їх недопрацювань.