Україна перед новою хвилею пожеж: ризики зростають через війну і клімат

Коли ми говоримо про наслідки війни для України, найчастіше йдеться про людські втрати, зруйновану інфраструктуру, енергетику чи економіку. Значно рідше — про екосистеми, які так само опинилися на передовій.

Але саме тут формується одна з найбільш недооцінених загроз найближчих років — ризик масштабних пожеж у природних екосистемах, що посилюється одночасно війною і зміною клімату. Ця проблема вже давно вийшла за межі суто екологічної теми.

Вона стосується безпеки громад, якості повітря, здоров’я людей, стану ґрунтів, водного балансу, стійкості лісів і здатності держави взагалі управляти територіями, значна частина яких постраждала від бойових дій, мінування та деградації природних ресурсів. Сьогодні пожежі в природних екосистемах — це не лише про вогонь. Це про накопичення ризиків, які можуть дати вибуховий ефект уже найближчим часом.

Вогонь як новий фронт: чому Україна входить у період пожежного ризику

Україна входить у період критичного пожежного ризику через накопичення системних факторів, які вже сформували нову реальність для природних екосистем. Поєднання наслідків повномасштабної війни та кліматичних змін суттєво підвищує ймовірність масштабних пожеж. Заміновані території, механічно пошкоджені ліси, наслідки обстрілів і підпалів, а також обмежений доступ до значної частини лісових масивів ускладнюють як профілактику, так і гасіння пожеж. Водночас кліматичні зміни — підвищення температур, тривалі посухи, зміна режимів опадів — створюють сприятливі умови для швидкого поширення вогню. За оцінками фахівців, зокрема, Регіонального Східноєвропейського Центру моніторингу пожеж, до 30% лісів України — це 2,5–3 млн гектарів — перебувають у зоні бойових дій або на окупованих територіях, ще близько 7 млн гектарів зазнають опосередкованого впливу війни. Це означає, що практично всі лісові екосистеми країни вже втягнуті в зону підвищеного ризику. У цих умовах пожежі перестають бути сезонною проблемою і перетворюються на потенційно масштабну кризу, яка може мати довготривалі екологічні, економічні та безпекові наслідки. Пожежна загроза вже перестала бути сезонною чи локальною. З 24 лютого 2022 року в Україні зафіксовано понад 2 млн гектарів рослинних пожеж за межами населених пунктів, що спричинило викид 48,7 млн тонн парникових газів в атмосферу. А безпрецедентні пожежі 2020–2025 років свідчать: країна вже живе в новій реальності, де вогонь у природних екосистемах стає дедалі частішим, швидшим і небезпечнішим. Особливо тривожним є те, що більшість джерел займання мають не природне, а людське походження. До 90% випадків пожеж пов’язані з підпалами. Це означає - більшість із них можна було б не допустити. Додатковими факторами є спалювання стерні, ландшафтні переходи вогню з господарських земель, а в умовах війни — вибухи, обстріли та інші механічні ураження територій. Тобто йдеться не лише про стихію, а про кризу управління ризиками, яку посилюють війна, слабка координація між відомствами та недостатня профілактика. У цьому сенсі пожежі в природних екосистемах — це тест на зрілість державної політики. Бо коли горить ліс, уже запізно говорити тільки про реагування. Потрібна система раннього виявлення, підготовлені кадри, належне технічне оснащення, міжвідомча координація і чітке розуміння, що пріоритетом має бути не гасіння, а попередження.

Як запобігти пожежам у 2026 році

Щоб не допустити масштабних пожеж уже в сезоні 2026 року, як показує дослідження Мережі захисту національних інетерсів "АНТС", ключовим має стати пріоритет попередження над гасінням. Йдеться про системне впровадження заходів, які вже визначені в аналітичній записці: створення систем раннього виявлення пожеж (зокрема супутникового моніторингу та прогнозування на основі погодних умов), патрулювання територій у дні високої пожежної небезпеки, а також реалізацію профілактичних заходів — створення протипожежних розривів, управління рослинністю, обкошування територій і контрольоване випалювання підстилки виключно силами професійних служб.

Як підкреслює доктор с/г наук Сергій Зібцев, окрему роль відіграє робота з населенням та землекористувачами, зокрема припинення практики спалювання стерні та підвищення обізнаності громад. Водночас дослідження підкреслює необхідність міжвідомчої координації та визначення єдиного органу, відповідального за управління ландшафтними пожежами, а також інвестицій у технічне оснащення і підготовку кадрів. Без впровадження цих системних рішень ризики пожеж залишатимуться високими навіть за відсутності екстремальних погодних умов. Європейський Союз уже сформував чіткий підхід до управління пожежними ризиками — і в його основі лежить принцип попередження, а не лише реагування.

Лісова стратегія ЄС до 2030 року визначає підвищення кліматичної стійкості лісів як один із ключових пріоритетів, а також закладає системну політику запобігання пожежам. Керівні принципи щодо наземного запобігання лісовим пожежам деталізують практичні інструменти: управління рослинністю, зменшення накопичення горючих матеріалів, створення протипожежних бар’єрів. Для України ці підходи — це не лише "кращі практики", а частина зобов’язань у межах євроінтеграції. Адаптація до екологічної та кліматичної політики ЄС означає впровадження активного управління лісами, модернізацію систем моніторингу та посилення інституційної спроможності. Фактично, ефективна політика запобігання пожежам стає елементом підготовки України до повноцінного членства в ЄС — із переходом до європейських стандартів управління ризиками та сталого розвитку. Якщо не змінити підхід уже зараз, пожежі в Україні стануть не винятком, а новою нормою — з наслідками, які будуть дорожчими за будь-яку профілактику.