НБУ, що там по російському прапору клієнтки банку?

Виступ голови Нацбанку Андрія Пишного щодо кейсу Монобанку насправді дав відповідь на головне питання. І вона доволі проста: результату не буде.

«В цей момент відубвається аналіз того великого пакету документів і пояснень, які отримав Нацбанк на свій запит. Результатом буде довідка. В цій довідці буде міститись судження. Це судження визначатиме позицію персоналу щодо події, яка аналізувалась. За результатом розгляду цієї довідки Комітет з питань банківського нагляду, а це колегіальний орган, ухвалить відповідне рішення щодо початку адміністративної процедури адміністративного провадження. Далі - відбудеться розгляд цього питання на колегіальній основі в Нацбанку і буде ухвалено відповідне рішення», - розповів Пишний. 

І все це — до 6 місяців. Виглядає солідно. Майже як імітація роботи. Бо чомусь, коли Revolut, який міг зайти на наш ринок і стати ще одним серйозним гравцем, Нацбанк не витрачав пів року на «аналіз документів», «довідки» і «судження персоналу». Рішення про заборону було швидким і жорстким. І дуже дивно, що в одному випадку регулятор діє миттєво, а в іншому — розтягує процес на місяці, прикриваючись процедурами і банківською таємницею.

Витік персональних даних клієнтки уже відбувся в всі чекають, що скаже НБУ. Особисто я готовий сприйняти будь-яке рішення, якщо воно буде обґрунтовано і базуватися на висновках відповідних експертів. Я хочу бачити, що у нас в країні діють інституції, що ці чиновники не даремно отримують свою зарплату від платників податків. І взагалі, невже там багато роботи для експертів? Але замість цього нам пропонують почекати пів року. І, можливо, дізнатись результат. А можливо — і ні. Бо, як виявилось, навіть пояснити, що саме відбувається в межах розслідування, Нацбанк не може. Бо ж, банківська таємниця.

Ще більш показова інша частина виступу. Пишний сам підсвічує «важливу інформацію» зі ЗМІ про російський триколор, ніби на фото дійсно не словенський прапор. Тобто замість холодного юридичного аналізу — одразу задається емоційна рамка, яка має виправдати дії банку. І після цього не залишається ілюзій щодо результату всієї цієї «процедури».

Бо коли регулятор одразу шукає виправдання, прикривається банківською таємницею і розтягує реакцію на пів року після публічного витоку даних, це розчаровує, це дуже підозріло.