Дві проблеми з відзнаками в ЗСУ

Перша з них – це зоопарк значків. Свої відзнаки сьогодні мають усі. Батальйони. Бригади. Корпуси і регіональні управління. У деяких родів військ за 4 роки відзнака мінялась тричі – з кожним новим командувачем. Інколи бригади створюють одразу кілька відзнак - і нагороджують ними свій особовий склад. Іноді командири беруть відзнаки у ГО-шок, які ними приторговують, – і видають потім за своїм підписом.

Весь цей зоопарк в наших баулах плодиться з простої причини. Штаби лінуються оформлювати офіційні подання на державні нагороди. Бо ці подання треба готувати, збирати дані, подавати нагору і відстежувати їхню долю. Набагато простіше заснувати свій власний "Хрест патріота" чи "За вірну службу" трьох ступенів, щоб потім видавати усім на власний розсуд.

Усі ці значки цінують лише ті, хто їх видає. Вони не мають ані ваги, ані статусу. Їх не прикріплять на кітель і не вдягнуть для парадного фото. Цей металобрухт займає місце державних відзнак, на які колись полінувалися оформлювати документи.

Кожен командир хоче мати свою нагородну систему. Хтось – через повільність офіційної системи. Більшість – щоб потішити власне его. А в результаті бійці отримують на руки бутафорію, яку нікому не покажеш, бо засміють.

Друга проблема – це заплутаність офіційної нагородної системи. Відзнаки може давати головком, міністр оборони та президент. При тому немає жодних документів, які визначають – за що саме слід давати що саме. За який внесок треба давати "За зразкову службу" від Міністра оборони, а за що — "За сумлінну службу" від головнокомандувача. Ніхто не знає, який вчинок тягне на "Лицарський хрест", а який — на "Залізний".

Ось подивіться. "Хрест доблесті", "Хрест пошани", "Золотий тризуб", "Захиснику України", "За військову доблесть" - все це дається за "корисну службову діяльність". В арсеналі у міністра є ще хрести на кожний рід військ – і вони трьох ступенів. Якщо зібрати все до купи – вийде непоганий мундир північнокорейського генерала. Наявність кожної відзнаки ніяк не пояснює – за що саме тобі її дали. Підстави для отримання прописані неконкретно, критерії для нагородження не визначені. Усе вручається "на око".

Кількість знецінює якість. Відзнаки нічого не кажуть про свого власника. Невизначеність підстав для нагородження ставить під сумнів внесок того, хто нагороду отримує.

Звісно можна сказати, що зараз війна і не на часі. Але в тому і справа, що все навпаки.