Вбивство військового у Львові: мовчання породжує відчуття безкарності
Щойно прочитала на "Цензорі", що вже впіймали нападника, який смертельно поранив військовослужбовця ТЦК.
Цей чоловік — інспектор Львівської митниці.
35-річний посадовець з престижною роботою, стабільним доходом і, очевидно, певним рівнем поваги в суспільстві. За кілька тижнів він мав би одягнути вишиванку і йти до храму з великоднім кошиком.
Яке ж викривлене сприйняття реальності, коли замість усвідомлення обов’язку захищати свій дім, людина бачить у військовому ворога, а не захисника!
Скільки ще має постраждати військових ТЦК в тилових містах, щоб Верховний Головнокомандувач вийшов на діалог зі своїм народом із питаннями національної єдності та внутрішньої безпеки?
Хто як не президент має зупинити небезпечну демонізацію військовослужбовців у тилу і визнати проблеми мобілізації, щоб зняти суспільну напругу?
Мовчання породжує відчуття безкарності, і хай навіть упійманий понесе відповідальність, але життя людині це не поверне. Потрібно працювати на найвищому державному рівні над тим, щоб унеможливити подібні історії.
Бо це жахлива тенденція: від агресії в соцмережах до фізичної розправи. Всі ці підпали автівок, поранення ножами, стрілянина та побиття цепами свідчать про глибоку кризу, яку треба негайно вирішувати, це питання національної безпеки!
Співчуття рідним вбитого військового. Сил пережити втрату. Честь!
Андрій Труш,34 р.,працівник Львів.митниці.
А загиблий раніше працював на кордоні.
Олег Авдєєв(загиблий) народився у квітні 1973 року у Львові. Навчався у Львівському університеті Франка і закінчив факультет міжнародних відносин. Був спортсменом,участі у бойових діях не брав.Раніше чоловік працював начальником групи інспекторів прикордонного контролю, також деякий час був заступником начальника мобільної прикордонної застави "Львів"-LVIV MEDIA. Висновок-митники і погранці ворги за бариші
Зараз 26 рік, Загальна Мобілізація.
Хто косив, або ухилявся, рішення одне і вірне , тягнути в бус.
Війсковий D.M.
Тилом і логістикою в армії займаються військові.
Це якщо ти не "мамаша Кураж".
Тщатєльнєй працювати потрібно, " товарісщ майор".
Коли ці представники вбивають цивільних, то нікого ліквідовувати звичайно не треба.
А вояка ти напевно такий самий, як і той дохлий режимний кацап.
красноармійців. А тепер вигрібають бо ніхто не хоче в це рабство йти. Я і розумію людей. Хоч і сам знаходжусь по іншу сторону "барикад".1. армійці навіть тилові живуть в гівні, без сімей, без нормального відпочинку, харчування, короче в рабстві - у людей забрали найголовніше - свободу! (багатьом це неважливо, але для мене це найважливіше - я йшов в армію щоб свободу не забрала засрашка, а виявилось що її забрала наша держава)
2. це буде тривати вічно! Бо всім зрозуміло що війна ніколи не скінчиться.
Тобто у нас армія це не про захист, не про виконання обов'язку, а людей просто тупо зробили рабами. ДЕЯКИХ людей. НАЗАВЖДИ!!! А решта - гуляє вільними людьми.
3. в будь який момент з тиловіка ти можеш відправитись на ноль. Тилова армія це ще й територія страху. Щось не те сказав - в піхоту. Щось відмовився робити (тупий наказ) - в піхоту! Захворів і хочеш на лікування - в піхоту! Відпустка - сосать. Або в піхоту. І т.д. і т.п.
Тому я кажу - не лише ТЦК чи Зеленський винуватий. Армія сама себе знищила.
І ще (це моя особиста думка), якби в армію йшли не лише чмоні, а було побільше мажорчиків, то командири би страх не тіряли і було бі поменше командирів мясників і командирів мудаків. Але це чисто моя думка.
1. Зарано робити висновки, слідство покаже
2 ніякого мовчання нема, розголос є, а от висновки ... (див п1)
3. Частіше буває навпаки з ТЦК, і от там повна тиша...
а виникла вона дуже не сьогодні.
хаос 90х і розклад військоматів
- в 1993му я навчав у виші, тому не призвали.
- в 1994му мене вигнали, але ******** призвати, бо я в 1995му ув інший виш вступив. *****, на - заочний, де навіть воєнки не було. мене ******** призвати.
- в 1996му я перевівся, і поїхав навчатися до іншої країни. ніхто мене ніколи не чіпав і не нагадував.
- повернувся до України в 2002му році - мій військомат наче забув про мене.
і аж року так в 2008-1010, коли я змінював місце чи то прописки, чи то реєстрації, змінився район, і мені довелось таки спілкуватись самому із військоматами.
і я був патіряшкою все своє свідоме життя, і навіть після 2010го ніхто не турбував, коли вони вже якби знали про моє існування.
і загубили.
і аж в 2025му році при бусифікації ТЦК узнало про моє існування.
це зараз що відбувається із виловом людей - єдиний, як мені видається, метод, як армія може узнати про мобілізаційний ресурс хоч щось.
який вони десятиріччями не контролювали.