Неправдоподібна параноїдальність мого життя - пояснення для Марь’яни Б.

Марьяна Безугла не може повірити у реальність подій мого життя.

“Звучить якось параноїдально” – пише мені один з найбільш одіозних депутатів українського Парламенту. В інтелектуальній просунутості якої багато хто сумнівається.
Але сьогодні не про це.

Новим підписникам хочу нагадати про деякі “параноїдальні” події останніх 5-7 років мого життя.
Викладаю лише факти з відповідними лінками по кожному з пунктів - які видаються пані Марьяні “неправдоподібними”.

У травні 2022 невідомі добродії внесли мене в одіозну базу “Миротворець”.
Цей онлайн-ресурс відомий тим, що за дрібний прайс приймає замовлення на внесення туди кого завгодно – від звийчайних бізнес-конкурентів до політичної опозиції. Прикриваючись відвертими анти-українськими діячами.
За шо мене внесли туди? Формально за (мовою оригіналу) за “Осознанное вмешательство в системы обеспечения безопасности Украины и ее граждан во время российской агрессии.”
Фактично ж – за професійну оцінку кривого та свавільного додатку “Ти хто”, яку я зробив на прохання журналіста.
Десь за півтора року запис про мене у “миротворці” видалили, але у мене залишилася купа скріншотів та веб-архівів. Настане час – я їх пред’явлю.
І прізвище замовника стане офіційно відоме з протоколів допиту.

Протягом кількох років (2020-2022) Перший заступник міністра цифрової трансформації О. Вискуб регулярно приходив до мене у коменти і не стримувався у виразах щодо мене.
Серед них найбільш яскравими були “придурковатий і брехливий Корсун” та “поверніть Костю в психушку”. Публічно, зі свого офіційного акаунту, з “синьою галочкою”. У мене зберіглося кілька сотень скріншотів.
Але то так, не дуже проблема для мене. Але ж не це головне.
Третього серпня 2021 цей персонаж публічно погрожував Міжнародному фонду “Відродження” за співпрацю зі мною. Усі скріни акуратно збережено. Свідки досі живі-здорові. А сам пан Олексій Вискуб нині, у 2026 році, призначений на посаду Першого заступника міністра оборони України.

Направдоподібно, правда, пані Марьяна?
До речі, після тих коментарів дуже міжнародний і дуже незалежний фонд, який за свободу слова і все таке - чомусь більше не захотів зі мною співпрацювати.
Й усі інші фонди чомусь раптом відморозилися.
Параноїдально, чи не так?

У той самий час (2020-2022) посадовці мінцифри тиснули та залякували експертів, які підтримували мою публічну критику непрофесійних та безвідповідальних дій міністерства цифрових трансформаторів. Наприклад, після публікації ось цієї петиції - двоє експертів раптово відкликали свої підписи. Тому що їхнім начальникам (а це були, на секундочку, міжнародні компанії в Україні) зателефонували з мінцифри і переконливо попросили “вплинути на ваших підлеглих, інакше ми наші стосунки будуть зіпсовані”.
Якось все це також неправдоподібно і параноїдально, еге ж?

У травні 2024 мені раптово арештували рахунки
За нібито “несплату податків”. По ФОПу, який був закритий у ….2018 році.
За 6 (шість, Карл!) років до того.
Хто не в курсі - щоб закрити ФОП треба було спочатку показати довідку про відсутність заборгованості по платежам до держбюджету. Що і було мною зроблено, хоча мізки трохи повиносили.
Аж раптом, через 6 років після закриття ФОП “держава” вирішила заднім числом придумати мені неіснуючі “борги”.
Неправдоподібна історія, правда, пані Марьяна? Я б навіть сказав “трохи параноїдальна”.

Ну і вишенька. У 2023 році, я полковник-пенсіонер, у віці 50+ добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Щоб бути максимально корисним країні у її найтяжчі часи. Щоб спрямувати свої знання та досвід у напрямку “смерть ворогам”. Звісно, одразу отримав суттєві успіхи у тому, на чому знаюся найкраще.
А оскільки я фігура доволі відома, то моя активна діяльність у складі ГШ ЗСУ не залишилася непоміченою з боку бізнес-корпорації “Федоров і Ко”.
І тому до Головкома Залужного пішли високопоставлені “ходоки” з єдиним проханням – відправити полковника Корсуна у 33 бригаду, яка на той момент несла тяжкі втрати на Оріхівському напрямку.
Детально про ці неправдоподібні та параноїдальні події я розказав тут
Документів, звісно, не було – все на словах. Та й сам Залізний Генерал навряд чи пам’ятає цю історію. Але є десяток-півтора свідків. Які зараз бояться, але пізніше неодмінно заговорять.

Звісно, з точки зору народного депутата України, яка пройшла у Парламент від правлячої партії “слуг”, усі ці факти та події видаються якимось суцільним фільмом жахів.
Іншою реальністю, яка “звучить неправдоподібно і якось параноїдально”.
А між тим, усі топ-чиновники, які з-за лаштунків організовували мені “веселе життя” – донині перебувають на високих посадах.
А їхній ватажок – тепер вже міністр оборони і довірена особа Президента.
То як вважаєте,  чи маю я підстави на джуе особливе ставлення цього юного джентльмена?

Якщо ти в Україні часів Зеленського-Федорова ти маєш нахабство публічно апелювати до професіоналізму чи просто до здорового глузду - у тебе у житті стаються “неправдоподібні” речі.
Які робляться саме з розрахунку, що “ніхто у таке не повірить”.
Знаєте, оце класичне “Цього не може бути тому, що цього не може бути ніколи”.

Настане час, коли усі ці федорови, вискуби, борнякови та інші федієнки кинуться палити документи та знищувати докази своїх злочинів – як це робить зараз один колись всемогутній міністр в Угорщині. 
Але ж залишаться сотні живих свідків, та й більшість документів можна буде відновити. І ось тоді почнуть вилазити дивні речі: коли “ якось це параноїдально” перетвориться на “боже, як таке могло відбувалося просто у нас на очах??”
Але думаю, що на той час пані Марьяна буде вже десь дуже далеко - і від влади, і від правосуддя.
Чомусь таке у мене відчуття.