Право на постріл: Чому трагедія на Деміївці не залишає вибору щодо легалізації зброї

Кров на асфальті столичного Голосієва – це не просто наслідок дій одного божевільного з карабіном. Це вирок системі. Трагедія 18 квітня біля супермаркету "Велмарт" зірвала останні маски з ілюзії нашої безпеки і поставила суспільство перед жорстким фактом: держава не здатна захистити своїх громадян у тилу. Цей факт остаточно зафіксували кадри відео з двома поліцейськими, які біжать урозтіч від пораненої дитини, почувши постріли.

А отже, якщо держава не може захистити своїх громадян, громадяни повинні отримати право захищати себе самі. І це законне право кожного.

Відкриймо статтю 27 Конституції України. Там чорним по білому написано: "Кожна людина має невід'ємне право на життя... Обов'язок держави – захищати життя людини".

Що ми побачили на Деміївці? Побачили, що монополія держави на насильство і безпеку в умовах сьогоднішньої української влади – це фікція. Команда Зеленського блискуче справляється зі створенням мільярдних схем в енергетиці та оборонці й забезпеченням безпеки Алі-Баби та його офшорних печер, а ось із захистом посполитих – вибачте, якось не до того зараз.

Держава в особі правоохоронної системи, яка мала б діяти на випередження, виявилася безпорадною в перші, найкритичніші хвилини теракту. Люди гинули на вулиці і в магазині, чекаючи, поки приїде і розгорнеться спецназ. От тільки проблема у тому, що спецназ – це останній аргумент у спорі, що ВЖЕ відбувся.

Якщо держава не може, не хоче, не вміє виконати свій головний конституційний обов’язок, то читаймо ту ж 27-му статтю далі: "Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань".

Якщо чиновники та бюрократи не здатні і не хочуть створювати систему, яка може нас захистити, вони не мають жодного морального чи юридичного права зв’язувати нам руки. Вони не повинні заважати українцям реалізувати своє конституційне право на самозахист.

Як зупинити озброєного психопата?

Доведено століттями: беззбройна людина проти озброєного маніяка – це просто мішень. Зупинити зброю може лише зброя в руках свідомого громадянина.

Так було за часів Козацької держави, де наявність мушкета чи шаблі була невіддільним атрибутом вільної людини. Так формувалася демократія у США, де право на зброю (Друга поправка) стало фундаментом свободи.

Подивімося на факти і світовий досвід, який так не люблять згадувати наші політики:

• США: У липні 2022 року в штаті Індіана озброєний терорист відкрив вогонь у торговельному центрі Greenwood Park. Він встиг зробити кілька пострілів, перш ніж 22-річний перехожий Елайджа Дікен, який легально мав при собі пістолет, ліквідував стрільця з відстані 40 метрів за 15 секунд. Озброєний громадянин врятував десятки життів до приїзду поліції. За статистикою дослідницьких центрів, у США сотні спроб масових розстрілів зупиняються саме цивільними зі зброєю.
• Ізраїль: В умовах постійної терористичної загрози саме озброєні перехожі, вчителі та резервісти у цивільному нейтралізують до 60% терористів на вулицях Єрусалима та Тель-Авіва в перші хвилини нападів.
• Чехія: У 2021 році ця європейська країна внесла поправку до своєї Конституції, якою прямо гарантувала громадянам право застосовувати легальну зброю для захисту свого життя або життя інших людей. Чехія залишається однією з найбезпечніших країн Європи з мінімальним рівнем вуличних вбивств.

Українська реальність: чорний ринок і беззбройні мішені

Зараз нам розказують байки про те, що суспільство "не готове". Це брехня. В Україні на сьогодні діє гігантський чорний ринок зброї. За оцінками експертів, з початку війни у 2014 році на руках опинилося від 3 до 5 мільйонів одиниць нелегальної зброї.

У кого ця зброя? Вона є у криміналітету. Вона є у наркозалежних. Вона є у психічно нестабільних маргіналів. Автомати та гранати лежать у багажниках тих, хто плює на закон. Ситуація, подібна до деміївської, на жаль, буде масштабуватися.

У ситуації, коли проти тебе опиняється озброєний психопат, діє лише один закон фізики і виживання: перемагає той, хто перший витягне зброю, вистрелить і влучить. Я не хочу бути другим. Я не хочу, щоб законослухняні українці були другими в цій "дуелі".

Я абсолютно свідомий того, чим нас зазвичай лякають: мовляв, "ви дасте зброю, і всі один одного перестріляють". Скажу прямо і відверто: так, на першому етапі після легалізації ми дійсно можемо побачити певний сплеск застосування зброї. Будуть інциденти у форматі "психопат проти психопата", коли маргінали або люди з гарячими головами спробують з'ясовувати стосунки за допомогою легальних стволів – на заправках, парковках, кухнях.

Але дивимося правді у вічі: по-перше – це вже відбувається і без легалізації. А по-друге – для охолодження "гарячих голів" існує Кримінальний кодекс України. Жорсткі вироки, тюремні камери та банальний природний відбір дуже швидко зроблять свою справу. Цей короткочасний сплеск неминучий, але він так само швидко вичерпає сам себе. Суспільство пройде цей етап дорослішання, після якого залишиться головне – озброєний, ввічливий і відповідальний громадянин, до якого не ризикне підійти жоден злочинець чи терорист.

Єдина відповідь на сьогоднішні виклики – негайна легалізація короткоствольної нарізної зброї для самозахисту, впровадження жорсткого обліку та обов’язкового навчання.

Партія "Дія", кістяком якої є представники ветеранської спільноти, чудово розуміє: зброя вимагає культури і навичок. Щойно це питання буде врегульовано законодавчо, ми готові взяти на себе масштабну організацію навчання громадян. Наші ветерани, які пройшли горнило війни, створять мережу тренінгових центрів, щоб навчити українців безпечного, грамотного та відповідального поводження зі зброєю.

Більше того, ми готові безкоштовно тренувати і поліцію. Не секрет, що сьогодні в Україні є два МВС. Є боєздатні спецпідрозділи, які з честю воюють на фронті, і є звичайні "цивільні" співробітники, зокрема, патрульні, які, як показав інцидент на Деміївці, часто виявляються технічно та психологічно не готовими до реального вогневого контакту у місті. Ми готові передати свій бойовий досвід тим правоохоронцям, які патрулюють наші вулиці.

Вільна людина має право на захист. Раб чекає, поки за нього заступиться хазяїн. Для нинішньої влади куди зручніше, щоб така модель панувала у нашому суспільстві. Але українці – нація вільних людей. Тож, панове чиновники і депутати, припиніть робити з українців беззбройні мішені. Ухваліть закон і поверніть громадянам їхнє конституційне право – право на самозахист.