Дрова, ФОПи і журналістика для чайників

Є така приємна звичка у деяких “антикорупціонерів” — публікувати гучні розслідування, не обтяжуючи себе розумінням теми. Читаю на “Українська правда”, матеріал  Мартини Богуславець, голови Антикорупційного центру «Межа» про “розпил на дровах”. Читаю, перечитую, шукаю схему. Знаходжу щось інше — блискучий зразок того, як із гугл-пошуку, пари емоцій і повної відсутності економічних знань збирається текст, який виглядає як викриття, але є чимось значно скромнішим.
Давайте розбиратись, повільно, з поясненнями. Як для людей, які ніколи не відкривали підручник з економіки — але чомусь вважають себе експертами з державних закупівель.
Спершу — той факт, який “забули” згадати
ЗСУ дровами було забезпечено. Так, я розумію, що це руйнує всю драматургію. Немає замерзлих солдатів — немає “розслідування”. Але факт залишається фактом: дрова були, постачання відбулось.
І поки ми вже тут — про “військових при -20”. Красивий образ, сльозовижимальний. Один нюанс: на нулі, там де реально ведуться бойові дії, дровами не палять, взагалі. По перше – їх туди неможливо доставити, по-друге - Відкрите полум’я, дим, теплова сигнатура — це не про “незручно”, це смерть. Демаскована позиція на передовій — це некролог, а не дискомфорт. Тому “військові при -20 без дров” — це картинка для тилових читачів, а не аргумент у серйозному матеріалі. Запишіть це собі.
ПДВ. Господи, ПДВ.
Отже, головний “доказ зради” — контракти без ПДВ. Це подається як майже державний злочин. Я навіть не знаю, як реагувати на це без сарказму, тому не буду стримуватись.
Шановні колеги, ПДВ у державних закупівлях — це гроші, які держава платить сама собі. Держава нараховує, держава платить, держава отримує. Це не “втрати бюджету” — це бухгалтерська карусель, яка крутиться заради самої себе. Контракт без ПДВ означає, що ці гроші просто не роблять безглуздого кола. Це, якщо що, ефективніше.
Якщо у вас є претензії до цієї системи — чудово. Але адресуйте їх законодавцю, бо саме він на п’ятому році повномасштабної війни не спромігся прибрати цей абсурд. Звинувачувати ЗСУ в тому, що вони працюють за чинними законами — це приблизно як звинувачувати водія в тому, що він їде по тій дорозі, яку збудували інші.
“ФОПи з села” — новий доказ корупції, виявляється
Далі — моя улюблена частина. “ФОПи з села”. “Вчительки”. “Студентки”. Зареєструвались разом, банк один, документи схожі. Все підозріло, все страшно, читайте далі.
Я маю для вас новину. Це називається малий бізнес в Україні. Ось так він і виглядає. ФОПи реєструються масово — бо реєстрація проста і дешева. Працюють через один банк — бо так порадив бухгалтер або сусід. Документи схожі — бо їх робить один і той самий спеціаліст на всю округу. Це не детективна історія, це звичайне економічне життя країни, яке виглядає “підозріло” лише якщо дивитись на нього крізь призму упередження.
При цьому в матеріалі дбайливо оминули той факт, що з 2024 року Командування Сил логістики проводить закупівлі виключно через відкриті торги на Prozorro. Повна конкурентна процедура, публічні результати. Будь-хто може зайти і перевірити. Будь-хто — включно з авторами розслідування, якби вони захотіли. Але це ж нецікаво, де тоді драма?
Кримінальні злочинці з чистими довідками — фокус-покус
Окрема перлина — “небезпечні люди” з кримінальним минулим серед постачальників. Леденить кров, тільки за кілька абзаців з’ясовується, що ці самі люди проходять офіційні державні перевірки і отримують довідки про відсутність судимостей.
То вони небезпечні злочинці чи законослухняні громадяни з чистими документами? Визначтесь, будь ласка.
І поки визначаєтесь — відповідь на очевидне запитання: з якого моменту ЗСУ зобов’язані проводити власні кримінальні розслідування щодо постачальників? Закупівельник із зарплатою 20 000 гривень, який перевірив документи відповідно до тендерних вимог — він що, мав ще й паралельно грати в детектива? Поліція існує, СБУ існує, прокуратура існує. Може, туди питання?
А тепер про справжню проблему, яку чомусь не помітили.
У 2024 році в Україні була створена окрема Агенція оборонних закупівель Міністерства оборони України. Туди набрали спеціально навчених людей, яким держава платить зарплати від 100 000 гривень — бо держава вирішила платити за компетентність. Одна задача: закуповувати професійно.
І ця агенція рік тому публічно брала на себе зобов’язання забрати закупівлі дров під свою відповідальність. Я це знаю не з чуток — я тоді працювала в Міністерстві оборони і особисто була присутня при цих розмовах. Це були не побажання,  це були конкретні зобов’язання. Але Агенція з обороних закупівель їх не виконала.
Закупівлі дров досі лежать на Командуванні Сил логістики — тобто на військових, у яких є дещо важливіші справи, ніж тендери на паливну деревину. Відповідальність розмита, система не добудована. І саме в цій сірій зоні — між тим, хто мав зробити і не зробив — і виникає все те, про що люблять писати “розслідувачі”. Тільки от питання чомусь адресують не туди.
Підсумок для тих, хто дочитав
ЗСУ забезпечили армію дровами, працювали за чинним законодавством, проводили відкриті торги, і несуть відповідальність за функцію, яку їм не мали давати взагалі.
Реальне питання — до Міністерства оборони, яке мало добудувати систему, і до агенції закупівель, яка взяла зобов’язання і не виконала їх.
Але це складніше, ніж написати про ФОПів із села. Це вимагає розуміти, як працює система. А для цього треба вчитись.
Колегам з “Межі” — від щирого серця рекомендую курси з економіки, податкового обліку та бухгалтерії. Базові. Це не образа — це турбота. Бо стверджувати публічно, що контракти без ПДВ є збитками для держави — це рівень, після якого важко сприймати серйозно все інше, що ви пишете. Не робіть так більше. Вам не личить.