Якщо за зрив оборонних поставок немає наслідків — це вже не помилка системи. Це її принцип

«Грілки для фронту»: як фірма двічі пограбувала армію — і знову стоїть у черзі за держконтрактом
Поки на передовій тривають бої, в Києві інша війна — за держконтракти. І в ній є свої рецидивісти.
Прямо зараз Агенція оборонних закупівель визначає переможця тендеру на постачання засобів індивідуального обігріву та комплектів особистої гігієни для Збройних сил. У торгах бере участь компанія, яка вже зірвала аналогічні поставки у 2025–2026 роках. Не один раз, системно. І, судячи з усього, з підробленими документами.
Рахунок: 830 000 комплектів — нуль поставлено
ТОВ «Імекс Макс» разом із пов’язаною структурою — ТОВ «Приватний оператор тилу» (раніше «Андрушівський спиртовий завод») — виграли тендери на постачання засобів обігріву та гігієни для армії на загальний обсяг понад 830 000 одиниць.
Конкретно: шість договорів на 30 959 комплектів засобів обігріву для різних військових частин — розірвані через непоставку. Окремо — 300 000 комплектів особистої гігієни та 500 929 засобів обігріву, замовлених через Агенцію оборонних закупівель — теж не поставлено, договори розірвані.
Всі ці закупівлі — публічні, всі результати — в системі Prozorro. Нічого не приховано. Просто, схоже, нікого це не зупинило.
Військові медики кажуть прямо: в холодну погоду втрати від обморожень можуть перевищувати втрати від поранень. Це не метафора, це відбувається, коли солдат на позиції не має грілки, яку держава начебто вже оплатила.
Як працює схема
Механізм, який використовують ці компанії, не новий, але ефективний — саме тому, що б’є по слабких місцях системи держзакупівель.
На аукціоні виставляється демпінгова ціна — економічно неможлива для реального виробництва і логістики. Наприклад, 26–29 гривень за комплект засобів обігріву. Конкуренти або не можуть опуститися до такої ціни, або розуміють, що це пастка, і взагалі не беруть участі. Переможець підписує договір, і нічого не поставляє.
Але є і другий ефект, менш очевидний і ще більш руйнівний: ця демпінгова ціна стає ринковим орієнтиром. Наступний замовник оголошує нові торги з такою ж очікуваною ціною — бо саме за стільки «продавали» раніше. Чесні виробники не беруть участі — бо за такі гроші виробляти неможливо. Армія знову залишається ні з чим.
Є і третій елемент — антиконкурентні узгоджені дії між формально різними учасниками. Ключовий кваліфікаційний документ — Акт Міністерства оборони про відповідність технічній специфікації — є лише у «Імекс Макс». Але в тих самих торгах паралельно бере участь «Приватний оператор тилу», який подає цей самий документ від виробника. Більше того — у складі тендерної пропозиції міститься офіційний лист від «Імекс Макс», де виробник прямо надає «згоду» своєму партнеру на участь у закупівлі.
Це не конкуренція. Це координований виступ двох гравців однієї команди з метою маніпуляції результатами торгів.
Аналіз документів із закупівлі UA-2024-12-23-016777-a дає ще більш промовисті деталі: пропозиції обох компаній містять візуально ідентичні документи з характерним однаковим слідом від барабану принтера. Схожість настільки системна, що є підстави вважати: документи готувала, друкувала, сканувала і завантажувала одна людина з одного місця на одному обладнанні. Причому частина документів — зокрема видаткові накладні та листи-відгуки — могли бути виготовлені заднім числом безпосередньо перед подачею тендерної пропозиції.
Саме на це вказує епізод із закупівлею UA-2024-12-12-017782-a. «Андрушівський спиртовий завод» подав видаткову накладну №9 від 27 вересня 2024 року на суму 3 326 400 грн. Замовник виявив невідповідність і виставив вимогу. У відповідь учасник завантажив ту саму накладну — з тим самим номером, тією самою датою — але вже на суму 3 348 400 грн. Жодних пояснень, жодного підтвердження оплати. Первинний документ просто переписали і знову подали.
Замовник відмовив конкурентам у скасуванні рішення про переможця, пославшись на відсутність у нього повноважень перевіряти достовірність документів.
Підроблена довідка — і знову в тендері
Після всіх цих зривів Агенція оборонних закупівель у квітні 2026 року оголосила нові торги. І передбачила додатковий захист: учасники зобов’язані підтвердити, що не мали фактів розірвання договорів із державними замовниками протягом останнього року.
«Імекс Макс» подав гарантійний лист, з підтвердженням, що таких фактів немає.
При тому, що факти є. Вони публічні, вони в Prozorro.
Але це ще не найгірше. У складі тендерної пропозиції компанія надала довідку Державної податкової служби про відсутність податкового боргу. Дата — 15 квітня 2026 року. Номер — 3947/20-40-13-09-22. Назва платника — ТОВ «Імекс Макс».
Якщо відсканувати QR-код на цій довідці — відкривається документ на ім’я ТОВ «Приватний оператор тилу».
Ім’я в тексті — одне. QR-код веде на іншу юридичну особу.
Це не технічна помилка при скануванні. Це підроблений документ, поданий для участі в державному оборонному тендері в умовах воєнного стану.
Кримінальний кодекс України: частини 1 і 4 статті 358 (підробка документів), стаття 190 (шахрайство), стаття 191 (привласнення майна), статті 361 і 364 (зловживання).
Хто мав зупинити — і не зупинив
Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України відкрило провадження у справі щодо «Імекс Макс» — це підтверджують відкриті джерела. Провадження триває вже майже рік. Рішення немає.
Замовники, які підписували договори з цими компаніями, здебільшого не передбачали жорстких санкцій за невиконання. Коли конкуренти подавали вимоги про скасування рішень щодо переможців — отримували відмови з посиланням на відсутність повноважень перевіряти достовірність документів.
Система спрацювала так, як вона спрацювала.
Що відбувається просто зараз
Торги UA-2026-04-07-014329-a та UA-2026-04-07-014350-a на Prozorro. Агенція оборонних закупівель визначає переможця. «Імекс Макс» — серед учасників.
Питання до Агенції: чи перевіряли ви QR-код на довідці від ДПС у складі тендерної пропозиції «Імекс Макс»? Чи звіряли підписаний гарантійний лист про відсутність розірваних договорів із реєстром Prozorro?
Питання до правоохоронців: де кримінальне провадження за фактом підробки документа, поданого в державний тендер?
І головне питання — системне. Якщо компанія може двічі зірвати армійські поставки в умовах війни, подати підроблений документ у новий тендер і все одно опинитися в списку учасників — то що взагалі є бар’єром для входу у ринок оборонних закупівель?
Поки це питання залишається риторичним, десь на позиції солдат жде на грілку. Яку вже оплатили. Яка так і не приїхала.