Вибори, вибори... або "мовчазна більшість"

Обговорюючи результати політичної соціології та рейтинг тих чи інших політиків, експерти дещо замовчують. Точніше не беруть до уваги, тим самим вводячи вас в оману.

У березневому опитуванні «SOCIS» в інформації про методику телефонного опитування зазначено, що «рівень досяжності (Response Rate): 10,05%». Тобто 90% тих, кому телефонували, не брав участь у дослідженні.

Але чи свідчить це про «відмову відповідати»? Не обов’язково! Частина дійсно відмовилася. Але ми не знаємо, яка саме частина. Адже чимало людей просто не беруть трубку з незнайомих номерів.

Однвк ми точно знаємо, що всі результати соціології були пораховані на 10-ти відсотках тих, кого намагалися опитати. Думку 90% соціологам так і не вдалося дізнатися.

До речі, та сама ситуація складається і в США, де останнім часом біля 90% респондентів не беруть участі у телефонних опитуваннях. Американці вже задумалися про зміну підходів до опитування.

А у нас продовжують палко обговорюють рейтинги, спираючись на відповіді лише 10% респондентів!

Наскільки така статистика достовірна? Запитайте у фахових соціологів цивілізованого світу і усвідомите: це – малоінформативні данні.

Як чесно визнав «SOCIS», ми маємо переважаючу кількість людей, які не виявлять свої політичні уподобання.

Чому люди не хочуть говорити?

• Можливо, хтось не сформулював свою думку, і зробить це в останній момент безпосередньо перед виборами.

• Дехто боїться висловлюватися свої погляди, бо остерігається тиску.

• Хтось взагалі в опозиції не лише до влади, але і до України як держави (на жаль, таких людей чимало).

• Певна категорія настільки зневірилися, що усіх вважає ворогами.

• Інші причини, про які ми можемо тільки здогадуватися.

Виходячи з вищевикладеного, хіба мають значення всі ці «міряння рейтингами» та чи можливо серйозно відноситися до висновків на основа таких "слабеньких" опитувань?

Разом з тим немає підстав говорити про «мовчазну більшість» як про одноманітну силу. Там явно є окремі групи, об'єднані тим, що не бачать серед нинішніх «топових» політиків таких, які у змозі зробити пропозицію, адекватну їхнім потребам.

У дослідженнях «SOCIS» та інших організацій (інститутів, центрів) є зафіксований список псевдопартій, що просто слугують «ватагою» для персонального політичного бренду.

P.S.

Враховуючи значний процент тих, хто не визначився та хто відмовився не анонімно висловлювати свою думку, партія війни стрімко програє свої позиції партії миру.

Проблема тільки в тому, що у партії війни є свої прізвища, а в партії миру - явних маніфестантів немає. Україна потребує альтернативи з іменем.

Упевнений, українці її віднайдуть!