Цифрова дипломатія: від класичної риторики до штучного інтелекту

Дипломатію завжди вважали мистецтвом ведення переговорів у пошуках компромісу заради досягнення зовнішньополітичних цілей. Або, як казав сер Вінстон Черчилль, "Дипломатія – це мистецтво говорити правду так, щоб не ображалися". Сьогодні, щоб володіти цим мистецтвом досконало сучасні дипломати повинні поєднувати класичну риторику та новітні цифрові інструменти, розуміти алгоритми соцмереж та вміти використовувати штучний інтелект.

Україна – трендсеттер цифрової дипломатії

Повномасштабне вторгнення Росії змінило не лише карту бойових дій — воно змінило правила комунікації та переписало правила дипломатії. Тоді, у лютому 2022 року, Україна довела, що смартфон та акаунт у соціальній мережі можуть бути інструментами не менш ефективними, ніж трибуна ООН. Президент Володимир Зеленський звертався до лідерів світу у форматі відеозв’язку, вів прямі ефіри з вулиць Києва. У його акаунтах у Twitter, Facebook та Telegram формувався міжнародний порядок денний. І це був принципово новий стиль лідерства — цифровий, відкритий, емоційний.

Світ це помітив, і Україна, яка перші дні буквально боролася за виживання, стала трендсеттером у глобальній цифровій дипломатії. Саме про неї цей блог.

Але давайте почнемо із самого початку.

Що таке цифрова дипломатія та чому вона важлива

Зазвичай цифрову дипломатію визначають як використання Інтернету та інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення дипломатичних цілей. Іноді її ще називають електронна дипломатія, або e-diplomacy. Хоча існують й інші думки. Так, наприклад, ізраїльський дослідник Ілан Манор називає цифровою дипломатією те, "як цифрові технології формують норми, цінності та робочі процеси дипломатів і дипломатичних установ".

Обидва визначення, на мою думку, достатньо точно характеризують одне – процес переходу від публічної дипломатії – до цифрової. Ні, це не означає, що традиційній дипломатії більше немає місця. Це означає, що дипломатія сьогодні трансформувалася. Саме тому ще у 2022 році були ухвалені спеціальні висновки Ради ЄС щодо цифрової дипломатії, а у червні 2025 року Єврокомісія ухвалила Спільне повідомлення щодо Міжнародної цифрової стратегії для Європейського Союзу, в якій викладено бачення зовнішньої діяльності ЄС у сфері цифрових технологій. Багато в чому каталізатором для цих рішень стала повномасштабна агресія росії проти України. Саме наша країна продемонструвала, що цифрові технології є виміром глобального впливу, можуть і повинні бути використані для захисту демократій.

Досвід України у галузі цифрової дипломатії набуває особливого значення, тому що нам вдалося перетворити цифрову дипломатію на стратегічну перевагу.

США: Піонери цифрової дипломатії

Перші кроки були зроблені в середині 90-х років. У 1994 році було розроблено попередню версію Держдепартаменту (state.gov). Наступного року розпочали роботу сайти деяких посольств США, і до кінця дев’яностих це вже стало стандартом.

У 2001 році у Вашингтоні відбулася конференція "NetDiplomacy 2001", на якій розпочато дискусію навколо того, як Інтернет може зміцнити лідерство США у міжнародних відносинах. Сенатор від штату Вірджинія, Джордж Аллен під час виступу на конференції буквально заявив, що вважає Інтернет та інформаційні технології інструментами ХХІ-го століття для подальшої реалізації переконання свого земляка – одного з батьків-засновників США Томаса Джефферсона в те, що вільні та інформовані громадяни є найкращими охоронцями суспільства.

"Якби Томас Джефферсон був сьогодні поруч з нами, він би любив Інтернет", – сказав Аллен. Сам сенатор, до речі, відомий тим, що в 90-ті роки під час свого губернаторства активно залучав у Вірджинію високотехнологічні компанії, через що штат називали "Кремнієвий домініон".

У 2002 році під керівництвом посла Джеймса Холмса було створено Робочу групу з електронної дипломатії для вирішення цього завдання. Наступним великим кроком стало утворення у 2003 році The Office of eDiplomacy при Державному департаменті. Його основними завданнями були:

• залучення дипломатів Держдепартаменту до процесу ухвалення рішень у сфері інформаційних технологій;
• удосконалення способів зв’язку та співпраці з іншими особами всередині та поза межами Держдепартаменту;
• сприяння управлінню знаннями.

Оголошена мета Офісу – зміцнення американської зовнішньої політики шляхом надання доступу до цифрових інформаційних ресурсів Державного департаменту американським дипломатам та іншим членам Уряду США.

Забігаючи наперед, зауважу, що навесні 2025 року було оголошено про масштабну реорганізацію Держдепартаменту, в рамках якої Офіс було закрито. Про цей факт Ерік Нельсон – посол США у відставці, колишній директор Офісу, лауреат Федеральної премії FedScoop за лідерство в галузі технологій із сумом написав, що "у світі, де авторитарні режими використовують технології як зброю, де штучний інтелект змінює вплив, а суспільна довіра залежить від прозорого та чутливого управління, нам потрібно більше технологій та інновацій у дипломатії, а не менше".

Що ж стосується головних здобутків Офісу за більш ніж 20 років, Нельсон написав про це наступне:

"Досягнення eDiplomacy не були гіпотетичними. SearchState приніс сучасні можливості веб-пошуку до інтрамережі департаменту, дозволивши дипломатам отримувати доступ до конфіденційної інформації, життєво важливої ​​для просування інтересів США за кордоном. Diplopedia надала департаменту першу спільну базу знань – тисячі статей зі знаннями департаменту, яких більше ніде немає. Віртуальна студентська федеральна служба (VSFS) відкрила двері для тисяч студентів до дистанційної підтримки американської дипломатії – задовго до того, як дистанційна робота стала буденністю і забезпечила Держдепартаменту, Міністерству оборони та іншим федеральним відомствам волонтерську допомогу на суму в десятки мільйонів доларів. eDiplomacy започаткував та розвинув трансформаційну ініціативу TechCamps, яка об’єднує громадянське суспільство та технологів у всьому світі для вирішення нагальних місцевих проблем за допомогою глобальних інструментів – програму, яка була зупинена в перші дні адміністрації Трампа. А новаторська робота eDiplomacy з аналітикою даних та GIS допомогла іншим органам інтегрувати ці потужні технологічні інструменти".

Twitter diplomacy

2007 рік – експерти вважають цей рік роком народження твітдипломатії (Twitter diplomacy, twiplomacy). Тодішній Президент США Барак Обама створив акаунт в однойменній мережі і почав використовувати її як майданчик, який дозволив привернути увагу широкої аудиторії.

Згодом платформа Twitter зацікавила й інших лідерів світу і перетворилася на комунікаційний простір між політиками, дипломатами, громадськими діячами, органами держвлади різних країн. Твітдипломатія набула такої популярності, що кілька років поспіль проводилися навіть спеціальні дослідження. У 2012 році компанія Burson-Marstellar вперше провела дослідження твітдипломатії, яке виявило, що майже дві третини зі 193 держав-членів Організації Об'єднаних Націй створили акаунти. Найпопулярнішим серед світових лідерів тоді став Барак Обама (акаунт @BarackObama) з 17,8 млн фоловерів, але зараз їх майже 120 млн! Навіть Дональд Трамп (@realDonaldTrump) сьогодні поступається йому, маючи 111,4 млн читачів. Цікаво також, що офіційний акаунт Президентів США (@POTUS) читають в десятки разів менше читачів – "всього" 4,1 млн підписників.

У трійку світових лідерів серед користувачів мережі Х входить Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді (@narendramodi) зі 106,7 млн фоловерів. Він насправді досить активний і в інших соцмережах – не лише на Facebook (59 млн) та відеохостингу YouTube (30 млн), а навіть у WhatsApp (14 млн підписників). До речі, про Facebook.

З поверненням Дональда Трампа на посаду Президента США твітдипломатія набула нових, подекуди більш радикальних форм. У протистоянні з Іраном твіти Трампа, а також його пости у власній соцмережі Truth Social перетворилися на повноцінний зовнішньополітичний інструмент, обходячи традиційні дипломатичні канали, Держдепартамент і союзників. Нижче – допис Дональда Трампа з вимогою відкрити Ормузьку протоку і з погрозами на адресу Ірану, сповнений лайливих висловлювань.

І це не просто погроза. Це свідомий інструмент тиску – на Тегеран та його партнерів, це сигнал ринкам, це звернення до внутрішньої та зовнішньої аудиторії в обхід традиційних дипломатичних каналів.

Щоправда, іранські дипломатичні представництва з відповіддю не забарилися. Посольство Ірану у Зімбабве заявило у мережі X: "Ми втратили ключі", а посольство у Болгарії пішло трохи далі і написало: "Двері відчинені для друзів. Друзям Епштейна потрібні ключі".

Якщо традиційна дипломатія функціонувала і функціонує в тиші кабінетних переговорів, то цифрова дипломатія сьогодні відбувається на гладіаторській, прямо скажемо, арені, де кожне слово – зброя.

Facebook diplomacy

Деякі експерти також використовували термін фейсбучна дипломатія, щоправда пов’язаний він був із подіями Арабської весни на Близькому Сході у 2010-2012 рр.

Джерело: cartoonaday.com

Подібне відбувалося і в Україні під час Революції Гідності, коли суспільство за допомогою соцмереж не лише мобілізовувалося, а й створювало власний контент та формувало наративи, активно використовувало в дописах хештеги, аби читачі з інших країн знали, що насправді відбувається. Такі платформи, як Facebook та Twitter не лише заміняли традиційні ЗМІ, а перетворилися на канали громадянської дипломатії. Власне і сам Євромайдан розпочався з допису тоді ще журналіста Мустафи Найєма у Facebook.

У 2016 році Facebook відкрив для всіх своїх користувачів доступ до сервісу прямих відеотрансляцій, а Марк Цукерберг з цього приводу написав, що "Live подібний до відеокамери у твоїй кишені. Кожен власник смартфона тепер може вести прямі трансляції на весь світ". Соцмережа використала ці можливості для завоювання нових прихильників з числа лідерів світу. Live фактично став новим способом інтерактиву, а сам Facebook перетворився на інструмент публічної дипломатії для пояснення зовнішньої політики не лише внутрішній, а й зовнішній аудиторії.

Справді знакова подія для дипломатів, у цьому контексті, відбулася 8 березня 2017 року. Тоді, у Міжнародний день жінок, шведська міністерка закордонних справ Марго Вальстрем зібрала жінок-міністрів закордонних справ на відеоконференцію для обговорення питань жінок, миру та безпеки. Окрім Швеції, країнами-учасницями були: Панама, Кенія та Ліхтенштейн. І це була перша у світі онлайн-зустріч міністрів закордонних справ.

Джерело: Utrikesdepartementet

TikTok diplomacy

Так само, як і згадані вище соціальні мережі TikTok став інструментом цифрової дипломатії, за допомогою якого можна впливати на іноземну аудиторію. Втім, тут є свої особливості. Справа у тому, що ця соцмережа – перша платформа такого масштабу, що має неамериканське походження. І все це на тлі зростаючої конкуренції між США та Китаєм.

Цікавий факт. Дослідники Північно-Східного університету (Бостон, США) проаналізували понад 280 тисяч постів у TikTok зі США, які містили хештеги, пов’язані з війною між Ізраїлем та ХАМАС. Доцентка Коледжу комп’ютерних наук Лора Едельсон, яка вивчає соціальні платформи, дослідила пости, зроблені у періоди з 7 по 9 жовтня 2023 року та з 26 по 29 січня 2024 року. Було зафіксовано 170 430 пропалестинських постів, 8843 проізраїльських постів та 101 706 нейтральних або загальних постів.

Також виявилося, що кількість проізраїльського контенту неухильно зменшувалася з моменту нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня, тоді як пропалестинський контент зростав.

Едельсон зазначила, що TikTok унікальний серед платформ соціальних мереж, адже він не підсилює найрадикальніші голоси, а є "мажоритарним", тобто хоче знайти найпопулярнішу річ, а потім показати її якомога більшому колу користувачів.

З огляду на це можна зрозуміти занепокоєність Генерального директора Антидифамаційної ліги (ADL) Джонатана Грінблатта, який у перехопленій телефонній промові нібито заявив наступне: "Питання підтримки Ізраїлю в США не полягає в лівих і правих. Це питання молодих та літніх. Тож у нас справді є проблема з TikTok".

Не можу не згадати сучасного лідера, який набирає популярності у TikTоk – Прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна. Нагадаю, на зустрічі на початку квітня цього року Пашинян згадав про соцмережі, чим буквально принизив путіна у кремлі: "Вірменія – демократична країна. У нас завжди є демократичні процеси. Є дехто, хто вважає, що у Вірменії занадто багато демократії <…> Це для нас принципове питання. У нас соціальні мережі, наприклад на 100% вільні. Немає жодних обмежень".

Втім, попри стрімке зростання TikTok, його роль у цифровій дипломатії поки що обмежена. Світові лідери оминають цю платформу через ризики, пов'язані з китайським контролем над додатком. Але потенціал у платформи великий з огляду на переважно молоду аудиторію платформи та здатність вірусно поширювати емоційний контент.

Аудиторія зростає

За даними Statista, станом на грудень 2025 року найбільш масовою соціальною мережею був Facebook з майже 3,1 млрд користувачів. На другому місці – Instagram (3 млрд), а на третьому, якщо не брати до уваги відеохостинг YouTube, розташувався TikTok (майже 2 млрд користувачів).

Джерело: Statista

Дослідник відзначають що найбільші платформи походять із США та Китаю, а що стосується загальної кількості користувачів, вони прогнозують, що цього року вона сягне 5,75 млрд. і продовжить зростати.

Але кількість користувачів деякі експерти вважають не зовсім точним показником популярності. Тому більше звертають увагу на "преференції користувачів". Так, згідно даних Digital 2026: Global Overview Report, найбільш популярною була платформа Instagram з результатом 16,4% (у цьому звіті соцмережі досліджуються разом із месенджерами), Facebook розташувався на другому місці (13%), а ТikTok на третьому (9,1%)

Джерело: Digital 2026: Global Overview Report

Але тут варто говорити не лише про соціальні мережі, а й про Штучний Інтелект, як ще один інструмент для дипломатичної практики та надважливу тему дипломатичного порядку денного.

У цьому ж звіті зазначено, що понад 550 мільйонів людей щомісяця користуються мобільним додатком ChatGPT. Ця нейромережа залишила далеко позаду інші, такі, як Gemini, DeepSeek та Grok Ілона Маска і є найбільш популярною.

Джерело: Digital 2026: Global Overview Report

Соціальні мережі давно перестали бути платформами для розміщення фотографій, відео та дописів. Сьогодні це справжня геополітична арена, на якій змагаються цілі країни, формуються нарративи та закладаються підвалини майбутніх коаліцій.

У другій частині блогу я поділюся своїми думками про те, що Україна зробила у сфері цифрової дипломатії і чому це виходить далеко за межі нашого власного контексту. Це буде історія про те, як держава в умовах екзистенційної кризи переосмислила сам інструментарій зовнішньої комунікації і стала трендсеттером для дипломатичних служб по всьому світу.