Рішалово в дорогій хаті

Сором. Мєрзость. Дві основні емоції, коли дивишся озвучку записів з плівок Міндіча, на яких обговорюють взяття під контроль Сенс банка.
Здається, це загальні емоції всіх, хто працює у фінансовому секторі. Знають, як має працювати банк. Як має працювати корпоративне управління.
А інших і не може бути. Коли два рєшали, якім навіть думки сформулювати важко, раптом можуть вирішувати, хто буде працювати у Наглядовій Раді державного банку.
Сором і мєрзость. І хочеться це змити з себе, віртуально помивши руки чи навіть прийняти душ.
Але є ще щось. І це вже позитив. Проявлення. Бо саме така розмова іллюструє мрію всіх тих, хто кричить про зовнішнє управління, про диктат МВФ, про засилля іноземців. Бо саме так вони хочуть, щоб все відбувалось. Без відкритих конкурсів, без контролю іноземців. Хочуть, щоб все визначали випадкові рєшали, наближені до українських політиків.
І тепер нам показали що вони хочуть насправді. Як це має відбуватись згідно "українських традицій". Доброзвичайно.
Оце альтернатива.
Ось така картина має бути у нас у всіх в голові, коли черговий новий популіст чи стара популістка будуть переконувати нас, що нам не потрібні реформи і нам не треба слухати Захід. Що у нас є свій шлях.
Альтернатива голосу Заходу оцей шепіт рєшал. Альтернатива реформі корпоративного управління. Альтернатива вирішальному голосу міжнародників. Альтернативний чесній приватизацііі.
Це не про суверенитет. Це про брудне рішалово в якійсь дорогій хаті. Про шахматку на колінках. Про розпил. Про суверенну корупцію.
Цей шепіт рєшал став можливий тому що роками Україна саботує реформи. А навіть якщо і робить, то бажає відразу хакнути. І якщо Захід навʼязує нам корпоративне управління, то перше бажання політиків зробити так, щоб людей у нього обирали рєшали. І в них завжди є списочок. І ми бачимо людей, які постійно виринають то тут то там.
Не завжди це у них виходить. На щастя. Але варто тільки МВФ, Світовому Банку, Єврокомісіі розслабитись і трохи відпустити ситуацію, то на арену відразу виходять отакі рєшали.
Але тепер ви будете мати картинку в голові на випадок коли знов почуєте, що Захід навʼязує нам щось чуже і хоче керувати. От що ховається за всіма страшними теоріями змов про підступних англосаксів. От для чого використовують термін "соросьонок". От де постійно співпадають інтереси росіян і місцевих рєшал.
А ось так відстоювали свої права наші предки. 18 серпня 1649 року було підписано Зборівський договір між Річчю Посполитою в особі короля Яна II Казиміра і Військом Запорозьким в особі Гетьмана Богдана Хмельницького. Там серед інших були слідуючі пункти:
-На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D0%B3%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BD Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
-На території козацької автономії не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї.
-Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посадиhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80#cite_note-2 [2]. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Визнавалася діяльність в козацькій Україні лише руських шкіл.
Наскільки наші предки були розумніші за нас (73%)! За ці пункти договору українці пролили свою кров. Невже для того, щоб в припадку безпам'ятства віддати всю владу банді мародерів і аферистів?
Вимий голову і перечитай ще раз тест статті, пооьщо вона.
І під цією димовою завісою всі ці мафіозі із часів Чучми " рєшалі" кватиратах Міндічів шкурняки, кого куди поставити і хто через кого буде " кантраліравать дєнєжні патокі"
І чихвостили Сороса( як анєкдот, де той Сорос і де Баба Жуля із її шкурняками)