Податок на посилки. Позиції сторін перед голосуванням.
Після нетривалої паузи в медіапросторі відновилася інформаційна артпідготовка теми голосування за посилки до 150 євро.
І це не дивно, адже вже у вівторок Парламент може вдруге спробувати ввести мито та ПДВ на посилки з нуля євро.
Вдруге, бо перша спроба виявилася настільки безнадійною, що була знята з розгляду.
Не допомогла в просуванні законопроєкту і спроба «всунути» в нього «плюшку» для нардепів про скасування пожиттєвого статусу ПЕПів.
Завдяки розголосу ця ідея перетворилася на скандал, правку викинули, а сам законопроєкт відклали до кращого моменту.
Під питанням, схоже, опинилася і ідея з «соцекономом» для нардепів, який разом з іншими форматами підтримки Уряд Свириденко був готовий надати парламентарям у разі співпраці щодо голосування за закони під вимоги МВФ.
Нагадаю, що більше місяця тому Давид Арахамія проводив зустрічі з парламентськими групами, обіцяючи від Уряду бюджетування потреб депутатів на округах (по 5 мільйонів на кожного до кінця року), надання їм права працювати та отримувати зарплати в наглядових радах та інші формати ментальної й матеріальної підтримки втомлених «слуг».
Два мільярди гривень мали б бути виділені Урядом на ці потреби вже в травні, але поки залишаються лише у віртуальному форматі. Жодних рішень із цього приводу в бюджетних змінах ми не бачимо.
Але, по правді, і депутати поки нічого з обіцяного не проголосували.
ПДВ для ФОПів відклали в довгий ящик як компроміс із МВФ, податок на цифрові платформи прийнятий лише в першому читанні, а от тема з посилками продовжує бути відкритою, але сумнівною.
Серед «слуг», не кажучи вже про інші фракції та групи, до цієї теми ставляться дуже обережно.
З одного боку, враховуючи вектор руху в ЄС, ми дійсно нікуди не дінемося від скасування цих пільг, це правда.
Але натягувати на себе негатив пересічних українців ніхто з парламентарів не хоче.
Посилюють їхні сумніви в необхідності голосувати все чіткіші аргументи про відсутність інструментів адміністрування податків із 90 мільйонів посилок (99% з яких менше 150 євро.
За останній місяць питання того, як змусити китайські маркетплейси стати податковими агентами України, так ніхто і не розкрив.
Ідея перекласти на них збір податків правильна.
Так роблять у ЄС.
Але в нас із Китаєм таких домовленостей немає. І чи будуть - невідомо.
Для розуміння: частка України в китайських відправленнях менше 0,5%. Нас фактично немає.
При цьому в нас на Китай припадає 52,1% усіх посилок (55,7 мільйона штук за 2025 рік).
Ми більш залежні від них, ніж вони від нас.
Тому в разі відмови їхніх майданчиків брати податки з покупців та заморочуватися зі статусом податкових агентів цей вантаж ляже на нашу митницю, яка і без цього перебуває в складному стані недофінансування.
Згідно з листом голови митниці до Мінфіну, ДМСУ профінансована на 48% від потреб.
І вирішувати цю проблему Уряд поки не оголошував своїм пріоритетом. Спроби фінансового комітету ще місяць тому знайти кошти на розвиток поштової інфраструктури митниці закінчилися нічим.
Міністр фінансів Марченко це не підтримав.
«Так а за що ми тоді будемо голосувати?» - кажуть нардепи. «За закон, який нам люди будуть надягати на голову, але який ми не зможемо навіть впровадити? Дякуємо, але поки ні».
Але головне питання та виклик звучить трохи по-іншому.
А що ми будемо робити, якщо китайські торгові майданчики, відмовившись ставати податковими агентами, просто закриють ринок України для відправлень?
Вони втратять 0,5% свого збуту, а ми втратимо канал імпорту на 54,6 мільярда гривень.
І чи треба тут розкладати обсяг подвійних товарів та критичного для оборони імпорту комплектуючих?
Питання таке стоїть, тому як компроміс розглядається варіант прийняття закону в першому читанні з можливістю впровадження лише на момент побудови архітектури адміністрування податків із посилок митницею та домовленостей з основними маркетплейсами.
Але оскільки це може розтягнутися на роки, то формально ми виконаємо вимогу МВФ, але де-факто податкові пільги для людей залишаться.
Але чи задовольнить такий формат наших стратегічних кредиторів - поки невідомо.
Чому не ввести прогресивне оподаткування високих доходів як в ЄС ? Тільки з суддів , депутатів,чиновників, членів наглядових рад можна зібрати більше ніж з копійчаних посилок з китайським ширпотребом.
Припустимо в нас е магазин комп'ютерноi технiки.
З твого боку все дуже просто - якщо власник отримуе > $299999 - вiн повинен платити 45% податку.
З боку бухгалтерii та податковоi все просто - комп'ютери в магазинi продаються вiд ФОП "Шевченко Iгор", ноутбуки в магазинi продаються вiд ФОП "Шевченко Наталiя" (дружина Iгора), кожен отримуе по $250к, сумарно $500к на двох, але податкова нiчого не зможе нарахувати, адже: а) ФОП в нас не заборонений; б) Працювати ФОПу в чимось примiщеннi теж не заборонено.
- - -
На мою думку, прогресивний податок - повна хрiнь, i власне приклад Европи каже не про те, що його треба брати, а про те що його треба уникати.
Навпаки, вiдсоток податку повинен скорочуватись, щоб давати поштовх розвитку, та стимулювати бiлу бухгалтерiю.
Тi хто заробляють до 5 млн - платять 10%. Тi хто бiльше - 8%.
Тому подружжю Шевченкiв з мого прикладу - стане вигiдно не приховувати та уникати обiгу, а навпаки старатись розвиватись. А 8% з 5 млн - це бiльше нiж 10% з ~100к, якi заробляе переважна бiльшiсть малих ФОПiв.
- - -
Окрiм щипання гусей - треба гусям показувати куди йде iх пiр'я, бо наприклад дорожний збiр я (та й ви теж) плачу, а дороги роздовбанi.
Я так розумію, пан напевно отримує гарні доходи і тому так вболіває за однакову ставку ПДФО і для мінімальної зарплати і для мільйонів судді, депутата.
Так, податки потрібно скорочувати і почати потрібно з основного корупційного - ПДВ.