Cистема боротьби з дронами Inferno RTC

Індустрія дронів

Американський стартап Picket Defense Systems представив нову систему Inferno RTC, яка пропонує інший спосіб збивати дрони — не цілитись взагалі. Заінтригував?

Повітряна тривога в сучасних бойових умовах дедалі рідше пов'язана з літаком на горизонті. Тепер загроза може прилетіти з будь-якого напрямку, за кілька секунд і на висоті двох метрів. FPV-дрон не дає часу на роздуми, алгоритми наведення або пошук цілі на дисплеї тут мають бути майже блискавичні. У момент, коли оператор системи ППО починає розвертати ствол, може бути вже запізно.

Американська компанія Picket Defense Systems звернулась до цієї проблеми з несподіваного боку. Їхня система Inferno RTC не намагається навестись на ціль швидше, ніж будь-яка інша. Вона взагалі не цілиться, принаймні не в класичному розумінні. Свій дебют система зробила на виставці SOF Week 2026 у Тампі, де традиційно збираються представники сил спеціальних операцій США та союзників.

Давайте розбиратися детально.

Проблема, яку всі бачать, але мало хто вирішив

Щоб зрозуміти концепцію Inferno RTC, потрібно спершу визнати, що більшість сучасних антидронових систем мають спільну вроджену слабкість. Їм усім потрібен час, щоб навестись. Будь-яка турель, незалежно від того, наскільки швидко обертаються її приводи, мусить фізично розвернути ствол у бік цілі, перш ніж почати стрільбу. Проти одного дрона, що летить по передбачуваній траєкторії, ця затримка є керованою. Але сучасна тактика часто передбачає не одиночну ціль.

Масований рій FPV-дронів, що атакує одночасно з кількох напрямків, перетворює цю затримку наведення на системну вразливість. Поки ствол розвертається до першої цілі, друга вже долає відстань. Поки третя знешкоджена — четверта вже поряд. Одноствольна система не має механічного рішення проти такого сценарію, скільки б потужним не був її привід або досконалим програмний алгоритм.

Саме цю задачу Picket Defense Systems вирішувала, починаючи розробку Inferno RTC.

Турель, яка завжди вже дивиться у правильний бік

Рішення, яке запропонував стартап, елегантне у своїй механічній логіці. Тут реально все геніально просто. Якщо затримка наведення є проблемою, то потрібно усунути саму необхідність наведення.

Inferno RTC побудований на основі сферичної турелі, в яку вмонтовані десятки стволів, розташованих під фіксованими кутами. Вся конструкція безперервно обертається на 360 градусів. 

Це означає, що в будь-який момент один зі стволів вже знаходиться приблизно в правильному напрямку для будь-якого вектора загрози. Коли система виявляє та класифікує ціль, вона просто вибирає оптимальний ствол і стріляє. Все це відбувається без жодної механічної паузи на розворот.

Результатом, якщо вирішити запевненням розробників, є нульова затримка наведення та гарантована зона ураження радіусом 40 м у будь-якому напрямку. Фактично Inferno RTC створює навколо себе постійну "сферу смерті", де кожна точка простору вже прикрита в будь-який момент часу.

Два варіанти, два рівні завдань

Система випускається у двох конфігураціях, і це важлива деталь, що говорить про реалістичне розуміння реальних умов застосування.

Менша версія важить близько 20 кг, має діаметр 45 см, 36 стволів і використовує боєприпаси калібру 5,56 мм або дробові патрони .410 та 20-го калібру. Це рішення, яке команда зі стрілецьким спорядженням може розгорнути самостійно. Бо 20 кг входить у межі того, що бойова група реально переносить без транспортного засобу.

Більша модифікація важить близько 40 кг, має 54 стволи й масштабується до 40-мм низькошвидкісних снарядів. Це вже інший рівень руйнівної дії, бо такий боєприпас здатен ефективно вражати не лише FPV-дрони, але й більші безпілотні платформи.

Обидві версії виготовлені з 3D-друкованої смоли, а не з традиційного металу. Це свідома ставка на масштабованість і вартість. У сучасній війні виснаження антидронові системи можуть втрачатись майже так само швидко, як і самі дрони. Здатність швидко і дешево виробляти замінні компоненти стає не менш важливою, ніж самі характеристики системи.

Вуха замість очей: пасивна система виявлення

Не менш цікавим, ніж сама турель, є підхід до виявлення цілей. Inferno RTC не використовує радар і це принципове рішення, а не компроміс.

Замість радіолокаційної станції система покладається на комбінацію акустичних мікрофонів, зібраних у 3D-масив, та відеокамер з аналізом на основі штучного інтелекту. Система дослівно слухає звук дронів, аналізує їхні акустичні сигнатури й класифікує цілі за допомогою алгоритмів TinyML прямо на борту, без передачі даних на зовнішні сервери.

Така архітектура має одну принципову перевагу, бо сама система не випромінює нічого. Радар можна виявити. Радар можна заглушити. Радар можна використати як маяк для наведення протирадарної зброї. Пасивна акустично-оптична система позбавлена всіх цих ризиків. Вона просто слухає і на неї неможливо навести зброю за власним сигналом.

Дальність пасивного виявлення, яку заявляє компанія, становить від 90 до 120 м. Це небагато в масштабах традиційної ППО, але Inferno RTC і не претендує на роль далекої ешелонованої оборони. Це система останнього рубежу, де 90 м — це не обмеження, а точно виміряна операційна ніша.

Дрони на оптоволокні: задача, яку РЕБ не вирішує

Окремої уваги заслуговує одна з ключових заявок компанії. Мова про здатність Inferno RTC ефективно діяти проти дронів із волоконно-оптичним керуванням.

Це один із найгостріших викликів для сучасної протидронової оборони. Традиційні FPV-дрони керуються через радіозв'язок, а значить, вразливі до радіоелектронного придушення. Дрон на оптоволокні передає команди через фізичний кабель, що розмотується під час польоту. Такий апарат не випромінює жодного радіосигналу, який можна заглушити або на який можна вплинути засобами РЕБ.

Масштаб проблеми підтверджують дані з реального театру бойових дій. Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров публічно назвав російські оптоволоконні FPV-дрони з дальністю до 50 км "дуже значущою загрозою для логістики та особового складу". Аналіз Армії США від серпня 2025 року підтвердив: ці апарати надзвичайно складно виявити і вразити, і ця загроза не залишиться обмеженою лише українським театром бойових дій.

У відповідь на цей виклик армії шукають кінетичні рішення. У грудні 2025 року компанія Epirus провела успішну демонстрацію ураження оптоволоконного FPV-дрона своєю системою Leonidas. Це надпотужна мікрохвильова зброя, яка впливає не на канал зв'язку, а безпосередньо на електроніку борту. НАТО запустило окремий інноваційний челендж саме під задачу протидії оптоволоконним дронам. Морська піхота США у січні 2026 року провела перші власні випробування таких апаратів у Camp Pendleton.

Inferno RTC у цьому контексті пропонує інший підхід. Суть її роботи полягає в тому, щоб не вивести з ладу електроніку дрона, а просто фізично збити його кінетикою, яка завжди вже направлена у потрібний бік. Теоретично це працює проти будь-чого, що летить, незалежно від типу каналу управління. Практично компанія поки що не надала верифікованих результатів випробувань саме проти оптоволоконних цілей. Заявка серйозна, підтвердження чекатимемо.

Не тільки куля: розширений набір ефекторів

Ще одна деталь, яку легко пропустити в загальному захопленні концепцією турелі є той факт, що Inferno RTC не обмежений кінетичними боєприпасами. Так, ви все правильно прочитали. До набору ефекторів, інтегрованих у ту саму обертову платформу, входять також сітки, засоби засліплення та димові обскуранти.

Це рішення продиктоване практичними міркуваннями. Існує чимало сценаріїв, де кінетична стрільба або юридично обмежена, або операційно небажана: захист цивільної інфраструктури, прикордонні операції, ситуації, де побічна шкода від бойових боєприпасів неприйнятна. Можливість обрати менш летальний ефектор у тій самій апаратній платформі без перемикання між різними системами дає оператору реальну гнучкість.

Де проходить межа реальності

Inferno RTC — це концепція, яка заслуговує на серйозне ставлення. Але серйозне ставлення означає і чесну оцінку того, чого ми ще не знаємо.

Компанія заявляє про нульову затримку наведення та гарантовану зону ураження в 40 м. Це вражаючі цифри, але вони описують ідеальні умови. Реальний бій — це нерівна місцевість, вітер, часткові укриття, дрони, що летять у щільній міській забудові, і цілі з нетиповими акустичними сигнатурами. Як система поводиться, коли кілька дронів входять у зону одночасно? Що відбувається після витрачення першого барабана боєприпасів і системі потрібна перезарядка? Наскільки стабільна класифікація цілей за допомогою TinyML в умовах акустичного шуму від артилерії?

Це не риторичні питання. Це саме ті сценарії, які вирізняють дійсно бойову систему від демонстраційного концепту, який відмінно виглядає на виставці в Тампі.

Те, що SOF Week є правильним майданчиком для такого анонсу — поза сумнівом. Сили спеціальних операцій США фіксують загрозу FPV-дронів у всіх регіонах своєї присутності від Сахелю до Близького Сходу та Індо-Тихоокеанського регіону. Портативна система вагою 20 кг, що не вимагає радара і не видає власної позиції, точно відповідає операційній логіці підрозділів, які діють малими групами без важкого технічного забезпечення.

Що Inferno RTC говорить про ширший контекст

Inferno RTC — це симптом, не менш ніж рішення. Він демонструє, де саме утворився розрив між темпом розвитку дронових загроз і темпом адаптації традиційних антидронових систем.

Базовим принципом більшості сучасних систем ППО є точне наведення на конкретну ціль. Він закладався тоді, коли загрозою були одиничні дорогі платформи. Масований рій дешевих FPV-дронів, що атакує одночасно з кількох напрямків, а до того ж управляється через оптоволокно, — це не те саме завдання. Це інша математика, інший часовий масштаб і принципово інша логіка оборони.

Те, що американський стартап обирає не вдосконалення класичного підходу, а відмову від нього на архітектурному рівні, говорить про те, що індустрія починає це розуміти. Паралельно з Inferno RTC армія США у квітні 2026 року проводить навчання з кінетичними протидронними боєприпасами 5,56 мм для стандартних гвинтівок. НАТО шукає рішення вагою до 100 кг і вартістю до 100 тисяч євро. Epirus б'є по оптоволоконних дронах мікрохвилями. Кожен із цих підходів атакує ту саму проблему з іншого боку.

Поле бою не чекатиме, поки оборонна індустрія дійде консенсусу щодо оптимального рішення. У цьому середовищі такі системи, як Inferno RTC, цінні вже самим фактом існування. Вони стають новим аргументом в дискусії про те, яким має бути захист від загроз, що вже тут.