Перепоховання лідера ОУН Мельника: відповіді на основні питання

Маємо повернути всіх, хто боровся за Українську Державу.

Андрія Мельника, другого очільника Організації українських націоналістів (мельниківців), та його дружину-пластунку Софію тимчасового перепоховали на Національному військово-меморіальному кладовищі під Києвом. Унікальна подія з часів нашої Незалежності, бо до того перепоховання діячів відбувалися хіба до Львова і явно не такого масштабу.

Нинішня подія була за участі перших осіб країни, представників усіх гілок ОУН, пластунів.

Перепоховання породило низку питань. Спробую відповісти.

• 1. Чому зараз?

Насправді, до початку російської війни це було б не реально. Лише зараз ми маємо суспільний консенсус та визнання справи Коновальця, Бандери й Мельника.

Справу пантеонізації почав ще Віктор Ющенко, але продовжити змогли тільки тепер. В часи Януковича в Пантеон скоріше б внесли Ватутіна, ніж Мельника. Чому ми не використали час з 2014 по 2026 – це питання відкрите. Але затягувати далі точно немає причин.

• 2. Чому НВМК (Національне військово-меморіальне кладовище)?

Бо питання виділення землі в Києві може затягнутися. Так, робоча група працює над законопроектом про Пантеон, де буде чітко визначено критерії - хто і як буде до нього долучений. Паралельно ведеться опрацювання локації в центрі Києва для будівництва Пантеону після проведення конкурсу для його втілення.

Зрештою, є традиція і у Франції, і у Португалії щодо проміжних перепоховань. Ми вивчаємо міжнародний досвід. Дуже сподіваюся, що скоро ми і закон представимо, і локацію оприлюднимо. Ворог має вплив через інформаційні атаки, і це може завадити втіленню ідеї. Якщо про справу говорити не з ким треба, в з ким можна.

• 3. Чи не становить перепоховання визначних діячів ризиків для їх могил, бо Росія атакуватиме?

Звісно. Як і постійні намагання вандалів осквернити могили за кордоном. Але саме ми маємо нести відповідальність та берегти їх, бо це наші Герої. А якщо оглядатися на росіян, то нам краще взагалі нічого не робити. Бо коли дурнуваті – то у всьому.

• 4. Кого і як будуть перепоховувати, чому саме Мельники?

Тут варто дуже подякувати Люксембургу та окремо родині Великого Князя. Максимальне сприяння з їхньої сторони. Також доземний уклін громаді, яка опікувалася процесом. Питання перепоховання тещі Полковника, матері Софії – на контролі в оргкомітеті. Прикро, що родичів по лінії Софії не встигли вчасно повідомити. Та на поховання у Пантеоні точно виправимо це.

Ми маємо амбітний план зібрати всіх борців за Україну та наше націотворення. Військових і композиторів, науковців та письменників, діячів культури і мистецтв, державників та громадських діячів. Тому в законі буде передбачена процедура громадсько-академічної експертизи. Щоб суспільство мало вплив на пантеонізацію. Звісно, на основі чітких критеріїв.

• 5. Чому ми повертаємо Мельника, а не тих, хто загинув у новітній війні?

Повертаємо всіх. Просто процедури різні. І явно ніхто не має бути поза цим процесом.

Питань буде дуже багато. Процес пантеонізації дуже чутливий. Нас колотимуть і вороги, і наші внутрішні незгоди. Та я від себе хочу подякувати всім учасникам процесу: від керівництва офісу Президента і ВРУ до директорів музеїв, від представників державних інституцій до громадських діячів, від отців різних церков до представників різних крил націоналістичних організацій.

І так, Пантеон має примирити нас, як примирить тих, хто в ньому буде лежати. Які б політичні напрямки, громадські чи підпільні рухи, конфесії чи етнічні групи вони не представляли. Бо в єдності наша сила. Зокрема, в єдності поколінь.