Коли влада воює не з проблемами, а з громадськістю…

Вчора, 26.05.2026р., голова Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ухвалив рішення про ліквідацію Громадської ради при РДА. На моє переконання, це рішення суперечить пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України №996 від 3 листопада 2010 року (зі змінами та доповненнями), яка регламентує діяльність громадських рад при органах виконавчої влади.

Пояснення причин такого рішення прозвучало достатньо гучно: нібито існують підстави для перевірки окремих членів Громадської ради через можливі зв’язки або діяльність в інтересах держави-агресора.

І тут одразу хочу наголосити: якщо такі факти дійсно мають місце — вони повинні бути ретельно перевірені правоохоронними та спеціальними органами. Більше того, я особисто готовий підтримати будь-які законні дії держави щодо перевірки подібної інформації.

Але проблема в іншому.

Йдеться, наскільки мені відомо, про одну конкретну особу. Саме про одну людину, щодо якої раніше озвучувалися відповідні підозри. Тоді виникає логічне питання: чому відповідальність за можливі дії однієї людини поніс увесь дорадчий орган?

Чому десятки людей, які працювали в межах громадської діяльності, мають бути фактично позбавлені права представляти громадськість через непідтверджені або неперевірені дії окремого члена ради?

Подібний підхід створює небезпечний прецедент колективної відповідальності для будь-яких колегіальних органів.

Особливо цинічно це виглядає в умовах війни. Адже серед членів Громадської ради є військовослужбовці, добровольці, учасники ДФТГ, волонтери. Люди, які сьогодні не пишуть дописи у соцмережах про патріотизм, а реально захищають країну, допомагають армії, працюють для громади та забезпечують стабільність у столиці.

І всіх цих людей одним адміністративним рішенням просто “обнулили”.

При тому, що існували абсолютно законні механізми реагування. Якщо є питання до конкретної особи — можна було ініціювати її виключення зі складу Громадської ради до завершення перевірки. Це був би правовий і пропорційний підхід.

Натомість ми побачили демонстративне рішення про ліквідацію всього органу.

Мені, як голові Громадської ради при КМДА, особливо прикро бачити, коли боротьба за справедливість починає перетворюватися на політичну або адміністративну імітацію. Ще гірше — коли адміністративний ресурс використовується фактично проти громадськості, волонтерів та військових, які є частиною системи стійкості столиці під час війни.

Сьогодні Київ має зовсім інші виклики. Підготовка до нового опалювального сезону, відновлення пошкодженого житла, підтримка постраждалих мешканців, допомога військовим та ветеранам — ось те, чим повинні займатися районні адміністрації разом із громадськістю.

Саме зараз влада має об’єднувати громаду, а не створювати нові конфлікти там, де потрібна взаємодія та довіра.

Тому вкотре пропоную перейти від публічних конфліктів до професійного діалогу й врегулювати ситуацію виключно в межах чинного законодавства, із дотриманням принципів верховенства права та поваги до людей, які працюють для своєї держави й громади