Літній наступ росіян відкладається
Багато разів озвучений літній наступ, на який ворог робив ставку, відкладається на невизначений термін. Причиною цього стали не погодні умови чи брак живої сили (хоча і тут не все добре) а системне та дуже болюче знищення їхньої логістики. Україна змінила правила гри де головним фактором успіху стало виснаження ресурсів ворога ще до їхнього потрапляння на передову.
Це не просто цифри у звітах а сотні спалених танків артилерійських установок та вантажівок із боєкомплектом які ніколи не доїдуть до лінії фронту. Але найважливішим є те що паралельно із втратами на полі бою ворог втрачає здатність доставляти нові ресурси.
Самі російські мілітарі ресурси та Telegram канали все частіше визнають критичні проблеми. Вони пишуть про нескінченні затримки пального про неможливість безпечного підвезення снарядів та про реальний страх водіїв вантажівок виїжджати на відкриті ділянки. Російські військові оглядачі бідкаються на порушені ланцюжки постачання та кажуть що їхні склади стають мішенями раніше ніж їх встигають розвантажити. Якщо раніше вони могли дозволити собі накопичувати сили для великого прориву то зараз вони змушені витрачати основні запаси просто на підтримку життєдіяльності поточних підрозділів. Про масштаби ударів можна уявити хоча б по такій цифрі, що лише за один тиждень тільки спецпризначенці підрозділу «Альфа» СБУ знищили понад 500 одиниць ворожої техніки.
Ми бачимо як руйнуються вузли перевалки як горять нафтобази та як виводяться з ладу магістральні станції. Кожен такий удар робить російський наступ неможливим з технічної точки зору. Неможливо наступати великими колонами якщо немає чим заправляти танки та немає можливості підвозити снаряди для артилерії. Російська логістика стає для них самим слабким місцем.
Спроби відновити зруйновані маршрути зустрічаються новими ударами. Це вже не просто війна снарядів, а війна можливостей. Літо для окупантів буде не часом для наступу, а часом для нескінченних спроб виправити те, що неможливо відновити.
"Після двох з половиною років ворожого наступу (з жовтня 2023 до травня 2026) підтвердилися раніше висловлені припущення про початковий задум наступальної операції противника, причини її провалу та поступової трансформації, а також сформувався алгоритм ймовірних дій ворога в найближчі кілька місяців.
Судячи зі зміни фронту та розподілу сил (див. мапа-схема) , головного удару завдавало окупаційне угруповання ЦЕНТР. Її завданням було захоплення Добропілля, Костянтинівки, і подальший тиск на Краматорськ та Слов'янськ, руйнування всієї Краматорсько-Слов'янської агломерації як єдиної оборонної системи.
Окупаційне угруповання ВОСТОК виконувало забезпечувальну роль. Її завдання полягало у самостійному досягненні оперативно-стратегічних цілей, а також прикриття лівого флангу головного наступу, розширенні фронту прориву і у недопущенні концентрації резервів ЗСУ проти головного ударного угруповання ЦЕНТР.
На початковому етапі обидва окупаційні угруповання противника діяли взаємопов'язано. Наступ розвивався за напрямками, що сходяться, створюючи загрозу для всієї центральної частини оборони ЗСУ. Проте з розвитком цієї наступальної операції виникла асиметрія результатів.
Так, вороже угруповання ВОСТОК змогло домогтися просування на північний захід, але потім зіткнулося зі всезростаючим опором ЗСУ і поступово змістило зусилля на західний напрямок. Це дозволило продовжувати просування та захоплювати територію, проте все менше сприяло вирішенню основного оперативного завдання ворога - забезпечення прориву та глибокого охоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації.
Водночас, вороже угруповання ЦЕНТР зіткнулося з серйозним опором на напрямках Добропілля та Костянтинівки і не змогло підтримувати початковий темп наступу, а на низці ділянок фронту, навіть, зазнало суттєвих тактичних поразок.
В результаті між двома окупаційними угрупованнями почав утворюватися все більший оперативний розрив.
Тож, фронт, формально залишаючись єдиним, фактично розпався на дві частини, перетворюючись на сукупність двох самостійних операційних напрямків: угруповання ВОСТОК продовжувало просуватися переважно на захід, тоді як угруповання ЦЕНТР було зосереджено на напрямку Добропілля-Костянтинівка - Краматорськ - Слов'янськ.
В результаті початкова взаємодоповнюваність дій виявилася втраченою.
Можна констатувати, що відбулася декомпозиція єдиного оперативного задуму: два окупаційні угруповання перестали створювати єдиний маневр і почали вирішувати різні завдання на різних напрямках. При цьому значення окупаційного угруповання ВОСТОК як базового елемента забезпечення головного напрямку удару знизилось до мінімуму. Тут додатковим несприятливим для реалізації цілей противника чинником стало посилення тиску ЗСУ на стику цих двох його угруповань. В умовах, коли просування окупаційного угруповання ВОСТОК на захід помітно сповільнилось й перестало відігравати істотну роль на підтримку і розвиток наступу окупаційного угруповання ЦЕНТР, утримання найбільш віддалених ділянок Західного виступу починає приносити все менше оперативної вигоди.
Найімовірнішим для окупаційного угруповання ВОСТОК сценарієм на найближчі місяці буде вже не подальше розширення виступу, а стабілізація ЛБЗ. Це може включати вирівнювання конфігурації фронту, скорочення найуразливіших ділянок виступу через втрату до 500 км2, відбиття контратак ЗСУ на північному фланзі та вивільнення частини сил для виконання завдань на інших напрямках.
З урахуванням проблем з логістикою на трасі «Смерть Новоросії» проблеми окупаційного угруповання ВОСТОК кратно зростають і вже не залишають часу на прийняття інших рішень.
Головним кандидатом на отримання можливих вивільнених сил буде окупаційне угруповання ЦЕНТР, оскільки саме його напрямок зберігає оперативне значення для всієї літньої кампанії.
Для окупаційного угруповання ЦЕНТР логіка дій виглядає іншою.
За наявності резервів воно продовжить послідовний тиск на існуючих напрямках, прагнучи використати накопичену перевагу сил для подальшого просування до Добропілля, окупації Костянтинівки, руху й охоплення Краматорська та Слов'янська.
Таким чином, зараз операція увійшла в нову фазу. Якщо спочатку обидва угруповання були елементами єдиного наступального механізму, то тепер одне з них змушене виконувати завдання стабілізації та забезпечення своєї ділянки фронту, а друге окупаційне угруповання залишилося єдиним носієм основного наступального потенціалу всієї кампанії противника."
В Україні ці дауни вірять що можна обирати між миром і перемогою як сорти пива в АТБ, в якщо нема миру то це все через владу і ***** що дауни самі цю владу обрали і влада всіма силами намагалась не воювати до осьаннього.