Тихий стогін української демографії

Нещодавно мені в руки потрапив цікавий документ. Як слідує з анотації, він з'явився після закритої експертної дискусії за ініціативи "ІСАР Єднання" та Фонду "Аскольд і Дір".

Зміст документу буде цікавий кожному, хто хоч на дещицю думав про українську демографію. Тож хотів би взяти з нього кілька фактів, думок та оцінок, щоби ми разом поміркували про вплив російської агресії на українське населення: 

Реальна чисельність населення: останній перепис відбувся у 2001 році, тож достовірних актуальних даних бракує. Реальна чисельність населення України — менше 30 мільйонів осіб.

Вікова структура: нинішнє «велике покоління» (40+) є основою і армії, і економіки. Через 10–15 років воно покине ринок праці.

Горизонт 2040 року: реальна демографічна криза розпочинається не зараз, а у 2040–2045 роках. 

Безпековий вимір: демографічна криза — це насамперед загроза суверенітету та безпеці, а не лише економічна проблема. Через 10–15 років постане питання: хто боронитиме країну і хто розвиватиме інноваційну економіку?

Глобальна нація: громадянська ідентичність має бути відкритою. Бути українцем — це громадянський, а не лише етнічний вибір 

Структурні наслідки старіння: така електроальна більшість прагнутиме максимальних пенсій та витрат на охорону здоров'я — що ускладнить проведення інноваційної економічної політики 

Продуктивність праці: це величезна українська проблема. В Україні вона у 6 разів нижча за середню по ЄС і у 12 разів — за Скандинавію.

Ставлення до дітей і сімей: суспільний стереотип 1990-х, що діти — це тягар, досі не подолано. Пандемія COVID-19 підтвердила: інтереси матерів і сімей з дітьми ігноруються системно.

Повернення українців: відповідна державна політика повернення практично відсутня. Українці за кордоном не відчувають жодних стимулів і сигналів від держави. З 7 млн українців за кордоном повернення 2 млн стало б значним успіхом.

Трудова міграція: вона вже відбувається. Бізнес самостійно ввозить працівників з Індії, Філіппін та інших країн без жодної державної координації. 

Кризовий стан освітньої системи: постійне зниження вимог (з гуманних мотивів) призвело до катастрофічного падіння результатів НМТ: чверть учасників не змогли вибрати правильний варіант відповіді в тесті з математики.

Базові умови утримання людей. Є п'ять базових потреб, відсутність яких штовхає до міграції: безпека житла, медицина, освіта, робота.

Репродуктивне здоров'я та демографічна риторика: одноразові виплати при народженні дитини не є дієвим інструментом. Працюють: гнучкий ринок праці, розвинена мережа дошкільних закладів, реальна підтримка сімей. 

***

Актуальний демографічний стан України можна зараз порівняти з потужним буйволом, якого життя змусило переправитись через широку річку, повну піраньями. Хижі риби атакують тварину, раз за разом відкусуючи її м’ясо. 

Аналогія проста: “складні життєві обставини” відкусують в країни шматочок за шматком демографічного пирога. У молодих сімей, які переобтяжені робочим навантаженням та зростанням цін, немає жодного стимулу брати на себе додаткову відповідальність у вигляді дитини (“ще однієї? ти що, збожеволів?”). Війна забирає працездатних чоловіків. Сусідні країни — працездатних, фертильних жінок. 

Тож напрошується висновок, що, якщо держава, громадянське суспільство і бізнес не візьмуться за демографію, невеличкі міста перетворяться на пусті села, яких вже така велика кількість по всій Україні. А далі — по низхідній кривій.